6. Характеристика етапів циклу стратегічного менеджменту.

1 етап - вибір мети з урахуванням фінансового положення фірми. Тут можна виділити наступні варіанти (типи цілей) :

а) відновлення платоспроможності ( є досить актуальною для нашої економіки, коли робітники сидять без з/п, а головна турбота керівника - уникнути банкрутства)

б) збільшення маси і норми прибули;

в) диверсифікація, тобто освоєння нових сфер діяльності.

г) конверсія - повна зміна профілю для оборонних заводів.

2 етап - уточнення, диференціація мети. Виходячи з ринкової ситуації намічається:

а) проникнення на новий ринок - наступальна стратегія фірми на основі витіснення конкурентів з цього ринку або співпраця з ними.

б) збереження і розвиток ринкових позицій - оборонна стратегія.

в) відступ, відхід з неперспективних ринків. Фірмі не потрібне чіплятися за усі види діяльності, намагатися обов'язково закріпитися на усіх можливих ринках. Можна і йти з ринку, але йти гідно, шляхом нормального згортання своєї діяльності.

3 етап - вибір типу маркетингової, конкурентної стратегії. Можна виділити чотири варіанти такої стратегії.

a) Нецінова конкуренція при широкому асортименті.

б) Нецінова конкуренція при вузькому асортименті.

в) Цінова конкуренція при широкому асортименті. Її можуть обрати великі фірми, які володіють порівняно дешевими матеріальними ресурсами або робочою силою.

г) Цінова конкуренція при вузькому асортименті (наприклад, при виробництві каботажних судів).

4 етап - диференціація цілей залежно від етапів життєвого циклу виробу.

5 етап - сегментація ринку і вибір мети для кожного сегменту. Цілі фірми диференціюються по різних сферах управлінської діяльності. До контрольованих показників можна віднести: збут (об'єм реалізації); прибутки; рівень конкуренції; динаміку ціни. Специфіка товару, що випускається, і стратегічна мета, яка ставиться у результаті, визначають об'єкт особливої уваги для стратегічного менеджменту.

6 етап - розробка цільових програм, що забезпечують досягнення цілей. Базова мета підприємства диференціюється для окремих областей (сегментів) його діяльності - стратегічних зон господарювання.

7. Ключові гіпотези стратегічного управління

Стратегічне управління дає прогноз організації на майбутнє, базуючись на певних припущеннях — ключових гіпотезах (аксіомах). За І. Ансоффом, це такі основні гіпотези:

■ Гіпотеза випадковості. Відповідно до неї немає єдиного рецепта оптимального управління організацією, наявний певний середній набір різних типів управлінської поведінки, що відповідає різним типам проблем.

■ Гіпотеза про залежність від зовнішнього середовища. Проблеми, які ставить перед організацією зовнішнє середовище, визначають оптимальну модель поведінки організації.

■ Гіпотеза про відповідність. Для досягнення успіху рівень агресивності стратегії організації має відповідати рівню нестабільності середовища.

■ Гіпотеза про стратегії, здатності й діяльність. Діяльність організації є оптимальною тоді, коли її стратегічна поведінка відповідає рівню нестабільності середовища, а ділові риси відповідають стратегічній поведінці.

■ Гіпотеза про багатоелементність. Згідно з цією гіпотезою, успіх організації залежить від взаємодії та взаємодоповнюваності декількох компонентів управління — менеджерів, структури, культури, системи.

■ Гіпотеза про збалансованість. Для того, щоб діяльність організації була успішною, для кожного рівня нестабільності зовнішнього середовища необхідно дібрати відповідну комбінацію компонентів.

Ці гіпотези засвідчують, що система стратегічного управління кожної організації буде абсолютно неповторною, матиме свої певні характерні риси і залежатиме від таких чинників:

• сфери діяльності організації, її галузевої належності;

• розмірів організації;

• специфіки виробництва;

• наявного потенціалу організації;

• архітектоніки організації;

• спроможності персоналу організації.

Докладніше зміст гіпотез розглянуто у книзі І. Ансоффа «Implanting Strategic Management». Варто мати на увазі, що наведені гіпотези сформульовані для країн з розвинутою ринковою економікою. Однак якщо Україна намагається стати повноправним членом міжнародного суспільства, треба звернути увагу на ці ідеї, що дадуть їй змогу формувати конкурентоспроможність своїх суб’єктів господарювання.