21. Стилі управління стратегічними змінами на підприємстві.

Завершивши стратегічне планування, прийнявши до реалі­зації стратегічні проекти, паралельно з формуванням адекват­них стратегічному управлінню організаційних структур і культури, наполегливо проводять стратегічні зміни, долаю­чи потужний опір.

Стратегічні зміни - це зміни, зв'язані з освоєнням підприємством нової галузі, нового ринку, нового то­вару, чи нової технології відповідно до стратегічного плану.

Стратегічні зміни на підприємстві бувають трьох рівнів:

Помірні зміни - коли підприємство виводить новий продукт на новий чи уже освоєний ринок. Тобто проходять зміни переважно в маркетингу;

Радикальні зміни - пов'язані з глибокими структурни­ми перетвореннями в середині підприємства, зумовлені його поділом чи злиттям з аналогічною фірмою. Зміни тут відбува­ються уже в номенклатурі, оргструктурі, оргкультурі тощо;

Докорінна реорганізація - це зміни, що забезпечують перехід підприємства у зовсім іншу галузь. Тут зміни носять докорінний характер: в номенклатурі, ринках збуту, складі ресурсів, технології тощо.

Для подолання опору і проведення стратегічних змін, зале­жно від ситуації і організаційної культури, що існує чи форму­ється, менеджери використовують наступні стилі керівни­цтва:

Конкурентний - акцент робиться на силу, примус, лю­дину просто заставляють без особливих роз'яснень поступати так, як вимагає стратегія. Розв'язання такого конфлікту перед­бачає наявність переможця і переможеного.

Компроміс - помірна наполегливість менеджерів, на­ магання роз'яснити і порозумітись, навіть скооперуватись з тими, хто виступає проти змін.

Співробітництво - менеджери проводять зміни на ос­нові кооперації з тими, хто чинить опір.

Пристосування - намагання співпрацювати з опонен­тами при дуже слабкому наполяганні на проведенні змін.

Самоліквідація - менеджери навіть не шукають шляхів співробітництва з тими, хто чинить опір і не проявляють особ­ливої наполегливості у проведення змін, має місце самоплив.

22. Основні напрямки диверсифікації діяльності організації, їх переваги та недоліки.

Диверсифікація діяльності підприємства полягає в урізноманітненні бізнесу підприємства шляхом входження підприємства на нові сектори ринку і розширення галузевого діапазону його діяльності.

Диверсифікація може торкатися таких аспектів:

• продуктів (продукції);

• пунктів продажу продуктів фірми;

• споживачів і постачальників;

• засобів фінансування;

• технологій;

• баз НДіДКР .

Основними напрямками диверсифікації підприємства в стратегічному контексті його бізнесу є диверсифікація продукції та ринку.

* Диверсифікація продукції полягає у впровадженні нових або таких виробів, які виробляються на основі застосування нових, раніше не використовуваних підприємством, технологій.( (product diversification) расширение ассортимента продукции путем производства значительного числа модификаций одного и того же товара.

Следует различать реальную и мнимую диверсификацию. При реальной диверсификации каждая новая модификация отвечает конкретным интересам отдельных потребителей, тогда как при мнимой диверсификации качественные характеристики товара остаются неизменными, а меняется только дизайн и упаковка товара, но на рынке данный товар предлагается, как новый по более высокой цене. Диверсификация продукции используется на рынках со стабильным спросом и предложением и жесткой конкуренцией со стороны предложения.)

* Диверсифікація ринку полягає у входженні підприємства на нові ринки або на нові сегменти того ринку, на якому воно досі діяло:

• коли спостерігається стагнація (застій) ринку (має місце тиск з боку конкурентів на традиційну сферу діяльності підприємства, застарілий характер виробничого портфеля, падіння попиту або майже монопольна позиція);

• має місце перевищення запасу капіталу і виникає потреба для експансії;

• коли підприємство не в стані досягнути отримання додаткового прибутку шляхом експансії в традиційному бізнесі (наприклад, коли немає смислу або неможливе подальше розширення частки підприємств на ринку).

Диверсифікацію застосовують для того, щоб:

• досягти збільшення фінансової синергії;

• стабілізувати доходи;

• зменшити оперативний ризик;

• збільшити кредитні можливості (отримання позик);

• забезпечити зростання;

• використовувати резерви;

• пристосуватися до потреб клієнтів;

• змінити профіль підприємства.

Основними сценаріями диверсифікованого розвитку підприємства є:

• концентрична диверсифікація ґрунтується на виробництві нових продуктів на базі існуючого бізнесу. Діюче виробництво зберігається, а нове виникає, виходячи з можливостей закладених: в освоєному ринку, в технології, що використовується; у відходах існуючого виробництва (організація виробництва на основі відходів);

• горизонтальна диверсифікація припускає розвиток на традиційному, освоєному (існуючому) ринку діяльності фірми за рахунок освоєння випуску нової (зазвичай, супутньої основному продукту) продукції, яка вимагає технологій, відмінних від тієї, яка використовується при виробництві основного продукту;

• конгломеративна диверсифікація полягає у тому, що фірма розвивається за ра­хунок виробництва нових продуктів технологічно не пов'язаних з традиційним бізнесом фірми (традиційними продуктами фірми) і які будуть реалізовуватись на нових ринках;

• вертикальна диверсифікація полягає в тому, що фірма звертається або до більш ранніх (вертикальна диверсифікація назад), або до наступних стадій діяльності (вертикальна диверсифікація вперед).

Обґрунтування необхідності і можливості диверсифікації діяльності підприємства на перспективу відбувається за допомогою відповідної, вказаним сценаріям диверсифікації, стратегії.