1. Визначення гемолітичного індексу (метод Кофлера).

2,0 г (з точністю до 0,01) подрібненої сировини внесіть у конічну колбу і залийте 100 мл (точний об'єм) гарячого ізотонічного розчину хлориду натрію. Колбу з вмістом зважте з точністю до 0,01 г і настоюйте на киплячій водяній бані протягом 15 хв. Після цього вагу колби з вмістом доведіть водою до початкової маси і профільтруйте. Дослід проведіть у серії з 9 пробірок. Градуйованою піпеткою внесіть у пробірку по 0,9; 0,8; 0,7; 0,6; 0,5;.0,4; 0,3; 0,2; 0,1 мл одержаної витяжки. Ізотонічним розчином доведіть вміст пробірки до 1 мл, після чого додайте по 2 мл суспензії еритроцитів і перемішайте. Через деякий час визначите, у яких пробірках пройшов гемоліз. Якщо гемоліз проходить у всіх пробірках, то частину основного настою розведіть ізотонічним розчином у 10 разів і приготуйте нову порцію розведень. Остаточний висновок зробіть в кінці заняття. Гемолітичний індекс розрахуйте за формулою:

Х = (2 х 100) / (а х б), де

а - початкова концентрація витяжки, у %;

б - кількість первинного розчину, що міститься в пробірці, при якому спостерігається повний гемоліз.

2. Кількісне визначення гліциризинової кислоти (гф X, с. 573) у корені солодки.

Біля 2 г подрібненої сировини (точна наважка), просіяної через сито з розміром отворів 0,2 мм, помістіть в колбу місткістю 150 мл, додайте 20 мл 3 % ацетонового розчину азотної кислоти і суміш залишіть на 1 год при частому і сильному збовтуванні.

Витяжку відфільтруйте в циліндр місткістю 100 мл. Порошок кореня в колбі промийте 10 мл ацетону і фільтруйте через той же фільтр. У колбу із сировиною долийте ще 20 мл ацетону, яким одночасно змийте порошок з фільтра і суміш кип'ятіть зі зворотним холодильником на водяній бані протягом 5 хв. Витяжку відфільтруйте через той же фільтр у той же циліндр. Екстракцію гарячим ацетоном повторіть в такий спосіб ще два рази. Порошок кореня промивайте ацетоном доти, поки об'єм рідини в циліндрі не досягне 100 мл. Рідину з циліндра вилийте в стакан місткістю 200 мл. Циліндр сполосніть 40 мл спирту, який вилийте в ту ж склянку. Далі по краплях при інтенсивному помішуванні додайте розчин концентрованого амонію гідроксиду до появи рясного світло-жовтого осаду (рн 8,3 – 8,6 визначте потенціометрично або по порозовінню вологого фенолфталеїнового паперу). Осад разом з матковою рідиною перенесіть на фільтр, поміщений у лійку Бюхнера, і рідину відсмокчіть. Склянку і фільтр з осадом промийте 50 мл ацетону в 3-4 прийоми. Осад з фільтром кількісно переважте в склянку, в якій проводилося осадження, і розчинить в 50 мл води. Отриманий розчин кількісно перенесіть у мірну колбу місткістю 250 мл. Фільтр кілька разів промийте невеликими порціями води, приєднуючи їх до основної витяжки. Об'єм витяжки доведіть водою до мітки (розчин А). Кількісне визначення проводьте одним з нижче поданих методів.

1. До 100 мл розчину А додайте 20 мл попередньо нейтралізованого по тимолфталеїну розчину формальдегіду, перемішайте протягом 2 хв, титруйте при тому ж індикаторі 0,1 н розчином натрію гідроксиду до зміни жовтого забарвлення розчину в зеленувате, порівнюючи забарвлення титруємої частини розчину з забарвленням частини розчину А, який залишився.

1 мл 0,1 н. розчину натрію гідроксиду відповідає 0,0274 г гліциризинової кислоти.

2. 10 мл розчину А помістіть в мірну колбу місткістю 500 мл і доведіть розчин до мітки (розчин Б).

Оптична густина розчину Б визначається за спектрофотометрі при довжині хвилі 258 нм у кюветі з товщиною шару 1 см, застосовуючи в якості контрольного розчину воду.

Вміст гліциризинової кислоти у відсотках (X) обчисліть за формулою:

Х = (Д х 822 х 250 х 500 х 100) / (а х б х 11000 х 1000), де

Д - оптична густина розчину Б;

а - наважка сировини в грамах;

б - кількість мл розчину А, використаного для готування розчину Б;

822 - молекулярна маса гліциризинової кислоти;

11000 - молекулярний показник поглинання.