Лабораторна робота №4

Тема: Лікарські рослини, які містять жирні олії, аналіз жирних олій

Мета: Оволодіти методикою проведення аналізу якості жирної олії, ознайомитися з лікарськими розлинами, які містять жирні олії.

Список лікарських рослин, які містять жирні олії:

1. Рицина звичайна — Ricinus сотmitnis L.

род. молочайні — Enphorbiaceae

сировина: Semina Ricini, Oleum Ricini.

РИЦИНОВА ОЛІЯ — RICINI OLEUM

2. Мигдаль звичайний — Amygdalus communis L.,

род. pозові — Rosaceae.

сировина: Semina amygdali, Oleum amygdali

МИГДАЛЬНА ОЛІЯ — AMYGDALARUM OLEUM

3. Маслина європейська — ОІеа europaea L.,

род. маслинові — ОІеасеае

сировина: Fructus Olivarum, Oleum Olivarum

МАСЛИНОВА ОЛІЯ – OL1VARUM OLEUM

4. Персик звичайний – Persica vulgaris Mull.,

род. розових — Rosaceae

сировина: Semina Persicorum, Oleum Persicorum.

ПЕРСИКОВА ОЛІЯ — PERSICORUM OLEUM

5. Кукурудза звичайна — Zea mays L., род. м'ятликові — Poaceae

сировина: Semina Zea maydis, Oleum Mavdis.

КУКУРУДЗЯНА ОЛІЯ — MMAYDIS OLEU.

6. Льон звичайний — Linum uisitatissimum L., род. льонові — Linaceae

сировина: Semina Lini, Oleum Lini.

ЛЬНЯНА ОЛІЯ — OLEUM UNI

7. Шоколадне дерево Theobroma cacao L.,

род. стеркулеві — Sterciiliace

сировина: Semina Cacao, Oleum Cacao.

КАКАО ОЛІЯ –Cacao Oleum

Самостійна робота на занятті

1. Органолептичний аналіз зразка жирної олії на дійсність та чистоту

Запишіть у лабораторному журналі ваші спостереження та зробіть висновок по результатам дослідження.

Органолептичний контроль жирних олій здійснюється за загальною фармакопейною статтею «Олії жирні –Olea pinguia». При дослідженні жирних олій визначають колір, запах, смак, розчинність та числові показники.

Дослід 1. Опис. Жирні олії – це прозорі, майже незабарвлені рідини, без запаху або зі слабким характерним запахом. На папері жирні олії залишають жирну пляму, яка не зникає при нагріванні, на відміну від плям ефірних олій.

Методика. На лист фільтрувального паперу скляною паличкою наносять одну краплю жирної олії і нагрівають папір над електроплиткою. Пляма жирної олії збільшується у діаметрі.

Дослід 2. Розчинність. Жирні олії практично нерозчинні у воді, мало розчинні у спирті, легко – в ефірі, хлороформі, петролейному ефірі. Виключенням є касторова олія, яка легко розчиняється у спирті, важко – у петролейному ефірі. Ця особливість використовується як показник дійсності та доброякісності касторової олії.

Методика. Наважку 1,0 г жирної олії вносять у виміряну кількість розчинника та безперервно струшують на протязі 10 хвилин при температурі 20±2ͦСͦ. Для повільно розчинних препаратів, які потребують для свого розчинення більше 10 хвилин допускається також нагрівання до 30ͦС. Спостереження проводять після охолодження розчину до 20±2ͦСͦ та енергійного струшування на протязі 1-2 хвилин. Препарат є таким, що розчинився, якщо при спостереженні у світлі, яке проходить, не утворюються краплі олії.

Дослід 3. Встановіть дійсність касторової олії за розчинністю. У пробірку наливають 2 мл петролейного ефіру, 4 мл касторової олії та перемішують на протязі 10 хвилин. Повинен утворитися прозорий розчин, який мутніє при подальшому додаванні надлишку петролейного ефіру.

Дослід 4. Визначте сторонні олії у касторовій олії. Змішують у пробірці рівні об’єми касторової олії та 96%-вого спирту при температурі 20ͦС. Повне розчинення касторової олії вказує на відсутність сторонніх олій.

Дослід 5. 1 мл олії нагрівають з 10 мл 0,5 М спиртового розчину КОН при безперервному струшуванні. Омилення наступає досить швидко. Розчин, який утворився не повинен мутніти при додаванні 25 мл води.

Дослід 6. Мила. Для жирних олій, які не використовуються для виготовлення ін’єкційних розчинів, реакцію на присутність мила проводять наступним чином: 50 мл води, яка змішана з 10 краплями розчину фенолфталеїну, кип’ятять у конічній колбі місткістю 250 мл на протязі 1 хвилини, при цьому розчин повинен залишатися безбарвним. Потім до гарячої води приливають 5 г олії та кип’ятять ще 5 хвилин, після чого рідину охолоджують до кімнатної температури, ставлять на лист білого паперу та додають ще 10 крапель розчину фенолфталеїну. Розчин, який утворився, повинен бути безбарвним, що вказує на відсутність мила або на вміст його не більше 0,01%.