4. Організація перевезення товарів автомобільним транспортом.

Автомобільний транспорт відіграє вирішальну роль в доставці товарів в торговельну мережу. Результати діяльності кожного торговельного підприємства багато в чому залежать від чіткої організації роботи цього виду транспорту.

До автомобільного транспорту, що використовується для перевезення товарів відносяться:

- вантажні автомобілі загального призначення;

- спеціалізовані вантажні автомобілі – це автомобілі, що призначені для перевезення певних груп товарів (швидкопсувні, хліб та хлібобулочні вироби, жива риба, меблі, одяг на вішалах тощо);

- причепи і напівпричепи.

Вантажні автомобілі залежно від вантажопідйомності поділяються на класи:

1-й – найменшої вантажопідйомності (250-400 кг до 1 т);

2-1 – малої вантажопідйомності (1-3 т);

3-й – середньої вантажопідйомності (3-5);

4-й – великої вантажопідйомності (5-8 т);

5-й–особливо великої вантажопідйомності(>8 т).

Для перевезення вантажів на торговельні підприємства в основному використовують автомобілі малої і середньої вантажопідйомності. Торгівля все більше вимагає спеціалізованих машин для перевезення товарів з урахуванням фізико-хімічних, конструктивних особливостей.

Використання таких машин дозволяє знизити транспортні витрати товарів, забезпечити високу культуру перевезення.

Основними нормативними документами, що регламентують порядок перевезення вантажів автомобільного транспорту є Статут автомобільного транспорту і правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між відправником і перевізником, або одержувачем з перевізником.

У договорі зазначається: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі і прийманню товарів, забезпечення збереження вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, вартість перевезення, порядок визначення раціональних маршрутів, обов’язки сторін та їх відповідальність).

Згідно з договором перевізник і замовник в межах квартального плану визначають місячні плани із декадними завданнями на перевезення вантажів.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна і шляховий лист.

Шляховий лист являється первинним документом по обліку роботи автотранспорту.

В цьому листі вказується кількість ходок, час відправлення і прибуття до місця призначення, час простою.

Це документ, по якому враховують показники роботи автомобіля і шофера, а також роблять розрахунки за перевезення вантажів із замовником.

Важливою умовою ефективного використання транспорту являється правильна організація транспортного процесу.

Ефективність використання вантажопідйомності автомашини характеризується наступними показниками:

1. Коефіцієнт використання вантажопідйомності; визначається відношенням фактично навантаженого вантажу в тоннах до номінальної вантажопідйомності, передбаченою в його технічній характеристиці. Оптимальним рахується, коли КВН=1.

Величина КВН залежить від об’ємної маси, форми, габаритів, характеру упаковки вантажів, типу кузова автомашини.

2. Коефіцієнт використання пробігу автомашини. Визначається відношенням пробігу автомашини з вантажем до сумарного пробігу за зміну в кілометрах.

Непродуктивний пробіг автомашини: від гаража і в гараж після зміни. Тому робота автотранспорту повинна організовуватися з урахуванням територіального розміщення автопідприємства, відправника, одержувача вантажів і можливості навантаження транспорту на зворотному шляху.

3. Швидкість руху.. Розрізняють технічну і експлуатаційну швидкість.

Технічна швидкість залежить від характеристики автомашини та умов руху. Вона визначається як відношення загального пробігу автомашини в кілометрах до затраченого часу в годинах, за мінусом часу на вантажні і розвантажні роботи.

Експлуатаційна швидкість виражає відношення загального пробігу автомашини в кілометрах за час її знаходження в наряді до загального часу в годинах, включаючи і заплановані простої.

Технічна швидкість завжди вища експлуатаційної, але ця різниця суттєво скорочується по мірі збільшення відстані перевезення.

Торговельним підприємствам необхідно розрахувати потребу в автотранспорті для виконання робіт по перевезенню на певний період часу. Для цього попередньо розраховують продуктивність автомашини за зміну:

, де

Р – добова продуктивність, т/км;

Т – корисний час роботи машини, хв.;

q – вантажопідйомність машини, т;

K – коефіцієнт використання вантажопідйом­ності автомашини;

l – довжина маршруту (від місця навантаження до місця розвантаження) км;

V – технічна швидкість руху автомобіля з вантажем і без нього, км/хв;

t – час простою машини під навантаженням і розвантаженням, хв.

Кількість автомашин, необхідних для перевезення запланованого обсягу вантажів:

, де

М – необхідна кількість автомашин;

О – кількість вантажу, що підлягає перевезенню, т;

Р – продуктивність т/км.

Продуктивність = Вантажопідйомність ∙ Коефіцієнт використання пробігу ∙ Кількість ходу.

Доставка товарів у магазини здійснюється централізованим і децентралізованим способами.

Централізована доставка товарів здійснюється силами і засобами постачальника на підставі замовлення оптових покупців в узгоджені терміни і є найбільш ефективним способом доставки.

Покладання функцій по доставці товарів на постачальника дозволяє більш ефективно використовувати транспорт, оптимізувати товарні запаси всіх учасників товаропровідного ланцюга, зменшити товарні втрати, оптимізувати розміри партій товарів, постійно мати у продажу стабільний асортимент товарів, забезпечити більш високий рівень якості обслуговування оптових покупців.

Робітники магазинів звільняються від поїздки за товаром, отже більше час мають для обслуговування покупців.

Для організації централізованої доставки роздрібне підприємство і постачальники вирішують спільно такі завдання:

- визначають мінімальні норми доставки товарів зі складів;

- встановлюють перелік магазинів, куди будуть завозити товари;

- визначають інтервал завезення товарів, частоту, періодичність доставки;

- розробляють графіки та маршрути доставки;

- визначають потребу в транспортних засобах;

- роблять розрахунки вартості доставки товарів від кожного постачальника;

- визначають порядок експедиторського обслуговування.

Частота завезення не повинна порушувати вста­новлених норм товарних запасів, не переван­тажувати приміщення для зберігання, ефективно використовувати вантажопідйомність машини.

Інтервал завезення товарів визначається як подвоєна різниця між середнім і не зменшуваним запасами товарів: І=2∙(Зс-Знез)

Частота завезення товару (Ч): Ч=Т:З, де

Т – запланований товарооборот магазину з даного товару;

З – норматив товарних запасів у магазині.

Якщо в магазині середній запас товарів має складати 40-денний запас, а не зменшуваний запас 30 днів, то інтервал завезення складає

І=2∙(40-30)=20 днів

Через кожні 20 днів необхідно завозити товари.

Якщо в день реалізовують 10 пар взуття, то розмір чергової партії завезення товару складає:

20∙10=200 пар

Існує дві математичні моделі визначення точки замовлення (тобто моменту подачі замовлення).

Перша – це система фіксованого розміру запасу, яка передбачає щоденний облік їх розміру:

Р = З+R∙t, де

Р – точка заказу;

R – середньодобовий продаж товарів, грн..;

З – розмір не зменшуваного запасу, грн..,

t – інтервал між датою замовлення і його доставкою (дні).

При цій системі заказ дають зразу, як тільки запас буде нижчий встановленого рівня.

Для магазинів найбільш зручною є друга система, яка заснована на періодичній перевірці розміру запасів:

Р = З+ R∙(t+ ), де

І – інтервал між двома перевірками.

Централізована доставка передбачає планомір­ність і регулярність її організації. Для цього розробляють графіки і маршрути перевезення.

Графіки погоджують з магазинами і представля­ють собою місячний розклад, де вказують адрес магазину, завезення на місяць в сумі, в тому числі по днях.

При розробці маршрутів доставки товарів врахо­вується територіальне розміщення торговельних підприємств і кількість одночасно завозимих товарів.

Доставка товарів здійснюється маятниковим і кільцевим маршрутами.

При маятниковому маршруті автомобіль повністю завантажений одним рейсом завозить товар у магазин, потім повертається на склад постачальника для нової доставки вантажу в інше торговельне підприємство.

При кільцевому маршруті автомобіль завозить товари в декілька магазинів, що знаходяться в різних місцях на шляху руху.

Вибирати необхідно такий маршрут, щоб витрати на перевезення були мінімальними.

Великого значення має також визначення порядку експедиторського обслуговування. Якщо доставляються товари простого асортименту, то матеріальна відповідальність і функції експедитора покладаються на водія. За це він отримує доплату.

Якщо доставляються товари складного асортименту, то експедиційне обслуговування здійснює спеціальний агент-експедитор, який добре має знати товар.

Навантаження товарів на автотранспорт здійснюється силами і засобами постачальника. Розвантаження невеликих вантажів покладається на магазин. Розвантаження важких – здійснюється вантажниками автопідприємств за рахунок магазину.

При розвантажуванні товарів в магазинах необхідно дотримуватись норм простою вантажних автомашин. За перевищення норми простою торговельне підприємство виплачує штраф з розрахунку кожної хвилини простою автомашини понад норму.

Для того, щоб прискорити процес доставки товарів і скоротити простої транспорту необхідна попередня комплектація партій товарів для кожного магазину, своєчасність оформляти документацію, застосовувати механізацію на вантажно-розвантажувальних роботах.