2.2 Вивчення причин штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Податковий Кодекс України містить широкий перелік функцій, прав і обов'язків органів державної податкової служби. Однією з них є застосування та стягнення фінансових (штрафних) санкцій.

Порядок нарахування та сплати штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків податковими органами, встановлений в Податковому Кодексі України у розділі ІІ глави 11.

Нарахування штрафних санкцій здійснюється податковими органами за фактами порушення вимог законодавчих та нормативних актів, встановленим в результаті проведення перевірок.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - визначена Податковим Кодексом України (далі ПКУ) як плата у вигляді фіксованої суми та / або відсотків, що зтягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, а також за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафні санкції, що накладаються на платників податків, умовно можна розділити на наступні групи:

• штрафні санкції за неподання податкових декларацій;

• штрафні санкції за заниження податкових зобов'язань, виявлене в результаті перевірок податковим органом;

• штрафні санкції внаслідок виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій податковій декларації;

• штрафні санкції у разі, коли нарахування податкового зобов'язання покладається на податковий орган;

• штрафні санкції за несплату або несвоєчасну сплату податкових зобов'язань;

Розглянемо більш детально штрафні санкції, що накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства у відповідності з Податковим Кодексом України.

Штрафні санкції за неподання звітності (податкових декларацій)

Передбачені у розмірі 10 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (170 гривень) за кожен випадок неподання або затримки декларації. Якщо ж до платника податків протягом року вже було застосовано стягнення за подібне правопорушення, сума штрафу збільшується до 1020 гривень.

Для визнання наданого до податкового органу документа податкової декларацією повинні бути виконані наступні умови:

1. законодавством передбачено подання документа;

2. встановлені строки його подання;

3. на підставі представленого документа здійснюється нарахування або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Щоб не довелося платити зазначені вище штрафні санкції, наводимо для інформації терміни надання звітності. Згідно з п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації подаються за наступні базові звітні (податкові) періоди:

• календарний місяць (у т.ч. у разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

• календарний квартал або календарне півріччя (у т. ч. у разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя);

• календарний рік (крім податку на доходи фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців) - протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

• календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, наступного за звітним;

• календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно податкового кодексу сплатити зазначену в декларації суму податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, за деякими винятками (читайте нижче). Податок, не сплачений в установлений термін, вважається не сплаченим своєчасно.

Якщо термін подання у зв'язку з вихідним днем або святковим переноситься на наступний день, то термін у 10 днів за наявності останнього вихідного або святкового дня, для сплати податку не переноситься.

Прикладом зазначених вище винятків з 10-денного терміну можуть служити наступні випадки:

1. Сплата податку фізичними особами по оплаті податку на доходи. Фізична особа подає податкову декларацію про отримані доходи до 1 травня наступного року до органу податкової служби за місцем проживання платника податків, однак оплатити податкове зобов'язання він зобов'язаний до 1 серпня наступного за звітним роком (п. 179.7 ПК), незалежно від прийняття або відмови у прийнятті податкової декларації.

2. Платники єдиного податку першої і другої груп, незалежно від звітного періоду, сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 ПКУ).