
- •Курсовий проект (робота)
- •1. Сутність адміністративного примусу, його відмінність від інших видів державного примусу
- •2. Класифікація заходів адміністративного примусу
- •3. Адміністративно-запобіжні заходи
- •4.Заходи припинення правопорушень
- •4.1. Заходи припинення загального призначення
- •4.2. Заходи припинення спеціального призначення
- •5. Адміністративні стягнення (заходи відповідальності за порушення нормативно-правових установлень)
- •Висновок
- •Список використаних джерел
5. Адміністративні стягнення (заходи відповідальності за порушення нормативно-правових установлень)
Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень становлять найбільш чітко виражену групу заходів адміністративного примусу. Це примусові заходи впливу, які містяться в адміністративно-правових санкціях і застосовуються публічною адміністрацією як наслідок вчинення адміністративних правопорушень з дотриманням встановленої процедури.
Обов'язковою умовою застосування даної групи заходів є здійснення адміністративного провадження і прийняття рішення про застосування відповідного заходу адміністративного примусу в установлених законом формі та порядку.
Адміністративним законодавством України передбачені санкції, які містять такі заходи: 1) накладення адміністративних стягнень на фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень; 2) накладення дисциплінарних стягнень на фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень (ст. 15); 3) застосування до фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень заходів впливу, які не визначаються законодавцем як адміністративні стягнення (ст. 24); 4) накладення на юридичних осіб за порушення адміністративно-правових установлень стягнень, які не визначаються законодавцем як адміністративні стягнення (притягнення до відповідальності в адміністративному порядку); 5) застосування до юридичних осіб за порушення адміністративно-правових установлень заходів адміністративного впливу, які не визначаються законодавцем як стягнення [2].
В даній роботі ми розглянемо тільки питання накладення адміністративних стягнень на фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, що застосовується з метою покарання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, виховання її в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Їх застосування регламентовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом, іншими нормативними актами. Найбільш консолідовано адміністративні стягнення закріплені в ст. 24 КУпАП, у якій зазначено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
- попередження;
- штраф;
- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
- конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
- громадські роботи;
- виправні роботи;
- адміністративний арешт [2].
Згідно зі ст. 241 КУпАП: За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання [2].
Даний перелік стягнень не є вичерпним, оскільки законами України можуть бути встановлені й інші види адміністративних стягнень.
Таким чином, заходи адміністративної відповідальності — це несприятливі юридичні наслідки репресивного (карального), виховного та попереджу- вального характеру, що застосовуються з метою захисту суспільної безпеки, власності, встановленого порядку управління та інших суспільних відносин.