4.Заходи припинення правопорушень

Заходи адміністративного припинення — найчисленніші та найрізноманітніші з усіх адміністративно-примусових заходів. Вони характеризуються тим, що їх застосування спричиняється реальною протиправною ситуацією і починається в момент, коли вона досягла певного розвитку, тобто коли використання запобіжних заходів стає вже неефективним або зовсім марним.

Заходи адміністративного припинення не відвертають, а безпосередньо припиняють наявні правопорушення або об'єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи і реальної можливості для подальшого застосування до порушника заходів адміністративного або іншого впливу.

Заходи припинення тісно пов'язано із заходами запобігання та адміністративними стягненнями, яким вони часто передують, оскільки забезпечують умови для їх застосування. На відміну від адміністративно-запобіжних заходи припинення застосовуються у зв'язку з вчиненням правопорушення і до суб'єктів, що їх вчинили. А відмінність від адміністративних стягнень полягає в тому, що заходи адміністративного припинення не містять елемента покарання особи, до якої вони застосовуються. Виконуючи, поряд з виховною, каральну функцію, адміністративне стягнення за своєю дією в часі звернене в минуле. Заходи ж адміністративного припинення, як правило, спрямовані в сьогодення і тому здатні самостійно і оперативно вирішувати конфліктну ситуацію, зокрема примусово припиняти правопорушення.

Заходи адміністративного припинення, як і адміністративно-запобіжні заходи, не потребують наявності вини порушника як обов'язкової умови застосування.

Отже, особливостями заходів адміністративного припинення є:

- застосування пов’язане із реальною протиправною поведінкою особи;

- метою їх застосування є: припинення (переривання) протиправної поведінки, запобігання вчиненню нових порушень, забезпечення подальшого притягнення винних осіб до відповідальності, усунення шкідливих наслідків порушення, відновлення попереднього, правомірного стану;

- терміновий, невідкладний характер.

Усе це дає змогу визначити, що заходи адміністративного припинення — це примусові заходи, які використовуються уповноваженими на це органами внутрішніх справ, їх посадовими особами, а також іншими повноважними суб'єктами (суддями, представниками органів місцевого самоврядування, спеціальних громадських формувань та ін.) для припинення протиправної поведінки, недопущення вчинення нових правопорушень, усунення його шкідливих наслідків, створення умов для можливого залучення винних осіб до адміністративної відповідальності [21, c. 236-237].

При використанні заходів адміністративного припинення органи державного управління повинні суворо дотримуватися принципу законності. Застосування цих заходів вимагає відповідного (окремого в кожному випадку) адміністративно-процесуального оформлення у встановлених законом формах і порядку. Принцип законності забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом адміністративного та судового оскарження, іншими встановленими законодавством способами [22, c. 131-137].

Заходи адміністративного припинення дуже неоднорідні, відрізняються один від одного за багатьма ознаками. Проте основну їх класифікацію вчені проводять відповідно до характеру сфери застосування. За цим критерієм заходи адміністративного припинення поділяються на дві групи — заходи загального і спеціального призначення.