2. Класифікація заходів адміністративного примусу

Заходи адміністративного примусу відрізняються один від одного метою, підставами та порядком застосування, юридичними наслідками і правовим регулюванням. Велика кількість таких заходів створює підстави для проведення класифікації.

В адміністративно-правовій літературі питання класифікації заходів адміністративного примусу дотепер не дістало однозначного вирішення.

Здійснення класифікації заходів адміністративного примусу обумовлене:

1) потребою з’ясування сутності різноманітних заходів адміністративного примусу, їх мети, взаємодії;

2) створенням засад ефективного впливу цих заходів;

3) досконала класифікація заходів адміністративного примусу є необхідною передумовою змістовного наукового дослідження їх потенціалу.

В якості підстав розмежування заходів адміністративного примусу слід враховувати всю сукупність факторів, що впливають на їх застосування: характер юридичних фактів, що породжують правовідносини, мета застосування примусового заходу, спосіб захисту правопорядку та інші.

В юридичній літературі визначено, що класифікація, побудована на міцній науковій основі, дозволяє визначити місце і роль того чи іншого заходу примусу в системі заходів охорони суспільних відносин, що досить важливо для їх нормативного закріплення.

Традиційним залишається поділ адміністративно-примусових заходів на заходи фізичного і психічного впливу, який зустрічається у роботах вчених-юристів ХІХ століття, в сучасних наукових джерелах. Однак, такий поділ заходів адміністративного примусу не вважається досконалим, оскільки він має обмежений характер, залишаючи за межами класифікації значну кількість заходів (наприклад, ті, що наділені впливом організаційного характеру).

На сьогодні, у правовій літературі виділяється декілька варіантів класифікації заходів адміністративного примусу в залежності від обраного критерію. До цього часу немає однозначного рішення, який критерій є основним. Кожен науковець обирає свій критерій й обґрунтовує доцільність його використання. Традиційно виділяються такі критерії для розподілу заходів адміністративного примусу: наявність адміністративно-правової санкції, спосіб охорони правопорядку, безпосередня мета застосування, територія дії, суб’єкт застосування, термін дії тощо.

Незважаючи на певні розбіжності, переважна більшість вчених на сьогоднішній день дотримується традиційної тричленної класифікації заходів адміністративного примусу, яка була запропонована М. І. Єропкіним, а пізніше запозичена Ю. П. Битяком, В. В. Зуй, А. Т. Комзюком, В. К. Колпаковим. В основу цієї класифікації покладено спосіб адміністративно-правового забезпечення правопорядку. Відповідно до цієї класифікації заходи адміністративного примусу поділяються на три групи:

а) заходи адміністративного попередження;

б) заходи адміністративного припинення;

в) адміністративні стягнення (заходи відповідальності за порушення нормативно-правових установлень). Досить часто в юридичній літературі цю групу заходів зводять лише до накладення адміністративних стягнень, що не відповідає сучасному стану та тенденціям адміністративного законодавства.

Заходи адміністративного попередження мають на меті не дозволити вчинити протиправний вчинок і застосовуються, якщо правопорушення тільки передбачається. Заходи адміністративного припинення призначені не дозволити розвинутися протиправному вчинкові (припинити його), мінімізувати збитки. Вони застосовуються, якщо вчинок вже почав здійснюватися. Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових установлень застосовуються за умови, якщо встановлено склад протиправного вчинку, тобто вчинок уже є правопорушенням.

Такий поділ найбільш чітко відображає правоохоронне призначення адміністративного примусу.