(10)Планування і контроль витрат виробництва.

Одним з елементів загальної системи планування є планування витрат, основним завданням якого і є визначення економічних результатів діяль­ності підприємства, що очікуються в майбутньому періоді.

Планування і контроль витрат на підприємстві – це процес визначення цілей підприємства та його підрозділів у формі постановки виробничих завдань і вибору засобів їх виконання шляхом виявлення складу витрат, їх обліку, оцінки та план-фактного контролю витрат, корегуючого впливу на процес формування витрат.

Облік витрат із заданою періодичністю означає необхідність відображати в обліковій формі всі практично здійснені витрати на відповідний період часу.

План-фактний контроль здійснюється в двох розрізах: натуральних і вартісних показниках. Тому система оперативного обліку витрат повинна давати відповідь про причину відхилення фактичного показника від планового. Є дві основні причини – відхилення від норм витрачання ресурсів та зміни цін на ресурс.

Корегуючий вплив на процес формування витрат передбачає три основні цілі, що мають постійно знаходитись в полі зору особи, яка відповідає за управління витратами, а саме:

• підтримку відповідності між фактичними витратами ресурсів та їх нормативно-плановими витратами;

• досягнення економії за рахунок зниження витрат ресурсів порівняно з нормативними витратами без зниження корисного ефекту витрат;

- приведення обсягу і графіка витрачання ресурсів у відповідності зі зміною виробничих і фінансових можливостей підприємства.

Складовою витрат підприємства є собівартість продукції.

Метою розроблення плану собівартості продукції є визначення планових, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво запланованих обсягів продукції. Величину витрат на виробництво всієї товарної продукції, продукції, що підлягає реалізації, та кожного виду виробу визначають техніко-економіч­ними розрахунками.

У процесі планування собівартості вирішують низку завдань, серед яких основними є:

• розрахунок вартості необхідних ресурсів;

• обчислення собівартості виробництва кожного виду продук­ції та її рентабельності. Це є критерієм нижнього рівня ціни та умовою формування виробничої програми;

• визначення загальної величини витрат на виробництво запланованих обсягів виробів.

План собівартості продукції розробляють у такій послідовності:

• складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг цехів виробничої інфраструктури;

• складають кошториси: витрат, пов’язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції; відшкодування зносу спеціаль­ного інструменту та пристроїв спеціального призначення; загаль­новиробничих витрат за цехами основного виробництва з подальшим узагальненням їх по підприємству; адміністративних витрат; витрат на збут продукції; інших операційних витрат;

• калькулюють собівартість одиниці продукції за видами;

• розраховують собівартість усієї товарної продукції та продукції, що реалізується;

• складають зведений кошторис витрат на виробництво.

На етапі поточного планування в умовах ринкової економіки обсяг допустимих витрат на одиницю продукції диктує ринкова ціна, основою якої є витрати підприємств конкурентів, що виготовляють аналогічну продукцію.

Розрахунки витрат на виробництво окремих видів продукції та всієї виготовлюваної продукції називають калькулюванням, або калькуляцією собівартості. У внутрішньофірмовому плануванні використовують ряд методів калькуляції, або розрахунків собівартості. Застосування того чи іншого методу залежить від характеру виробів, особливостей організації та технології їх виробництва.

Залежно від прийнятого методу розподілу витрат у теорії та практиці використовують такі методи:

• метод загальної калькуляції (нормативний) — на підставі чинних у даний період прогресивних нормативів і норм витрат економічних ресурсів на одиницю продукції та інших ринкових показників;

• метод позамовної та попроцесної калькуляції;

метод величини покриття.

При плануванні виробничої собівартості продукції слід враховувати зміну наступних її статей:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Зведений кошторис узгоджує всі витрати за основними розділами річного плану діяльності підприємства в грошовій формі.

Планування витрат на виробництво виконують у такій послідовності:

• складають кошторис витрат і калькулюють собівартість продукції та послуг допоміжних цехів;

• формують баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами й за внутрішньо-заводськими підрозділами;

• складають кошториси та розраховують: витрати на сировину, матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві; основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи; кошториси витрат цехів допоміжного виробництва; кошториси витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва нової продукції; кошториси витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування; кошториси витрат, пов’язаних із відшкодуванням зношування спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення; кошториси загальновиробничих витрат.

В умовах ринкової системи господарювання управління витратами на підприємстві тісно пов’язане з фінансовим управлінням. Це досягається бюджетуванням витрат, тобто побудовою на підприємстві системи бюджетного планування, контролю й аналізу витрат та фінансових ресурсів.

Найбільш доцільне застосування бюджетування витрат підрозділами функціонального управління, як у цілому на підприємстві, так і в його виробничих цехах.