2. Система планів підприємства: сутність, особливості, елементи, структура.

З позицій системного підходу план-ня можна розглядати як складну систему, на вході якої знаходиться інф-й потік який перетвор-ся за допомогою спеціальних методів у вихідні рекомендації для прийняття обґрунт-х упр-х рішень. Суб’єктами системи план-ня є процеси планування й контролю, а результатами — інформація, відображена в планах і звітах.

Елементами системи планування варто вважати керівників-управлінців та інших професіоналів, котрі, власне, і здійснюють відповідні планово-контрольні розрахунки, результати яких містяться у планах та звітах. З іншого боку, спираючись на те, що в основу планування покладено процес перетворення інформації в дані, знання і, звичайно, оформлені належним чином документи — плани та звіти, розуміння системи планування можна умовно звузити до системи планів підприємств. Відповідно до цього система планування може бути визначена як цілеорієнтована взаємозв’язана сукупність планів і звітів.

Система планування на підприєм­стві має базуватись на наступних принципах:

1. Єдності: означає, що планування мусить охоплювати всі сфери діяльності підприємства.

2. Цілеспрямованості: цільова орієнтація і форм-ня моделі перевірки можл-тей досяг-ня цілей.

3. Інтегрованості: планові розрахунки мають бути інтегровані у визначеному часовому співвідношенні.

4. Цілісності: проявляється через системне подання сукупності взаємопересічних показників планів.

5. Повноти: взаємозв’язок висновків за окремими розділами в розроблюваних планах п-ва.

6. Гнучкості: своєчасне і безболісне реагування на вимог зовн. середовища.

7. Безперервності: необхідність дотримання неперервного план-го періоду з урах-ням плинного горизонту план-ня, а також взаємоузгодженості довго-/середньо-/короткострок-х планів.

Серед методів планування, які найчастіше використовуються плановиками є ресурсний або екстраполяційний, цільовий або інтерполяційний, а також факторний, статистичний, нормативний, табличний, графічний і сітковий.

В процесі планування розрізняють 3 основні різновиди моделей планування:

1. Дескрептивні (описові)

2. Аналітичні (пояснювальні)

3. Імітаційні – налаштовані на відтворення реальних ситуацій і дають змогу маніпулювати створеною моделлю з метою знайдення оптимального рішення через імітацію наслідків за всіма можливими варіантами дій.

Результати виконаних у процесі планування планово-контрольних розрахунків заведено зводити у планові та планово-звітні документи, які створюють цілісну картину передбачуваного й реального розвитку підприємства у плановому періоді: п’ятирічному (три- або дворічному) з розподілом першого року за кварталами чи місяцями з наростаючим підсумком. Структура та зміст плану унормовані внутрішніми інструкціями та іншими документами.

Генеральні цільові плани охоплюють: матеріальні; монетарні; соціальні цілі.

Стратегічні плани включають: стратегічні плани полів бізнесу, функціональні та регіон. стратегії; удосконалення орг. структури та правової форми п-ва; удосконалення системи керівництва.

Тактичні плани містять групи показників: асортиментно-продуктовий, функціональний плани та планові проекти.

Для досягнення найкращих результатів доцільно використовувати наскрізне планування, тобто одночасну розробку, наприклад стратегічних, тактичних і оперативних планів діяльності.

Успішне проведення інтегрованих планових розрахунків потребує відповідної структурної та процедурної організ-ї системи план-ня на п-ві. В організац. аспекті особливо важливим є питання централізації та децентралізації упр-ня, які залежать від типу орг-ї структури п-ва. Наприклад, централізоване план-ня характерне для лінійної, лін-ф-ї орг-х структур, децентралізоване план-ня для матричної і дивізіональної.

Розроблення стратег-х планів - виключна прерогатива централ. відділу план-ня. На великих п-вах ця ф-я може стати відокремленою й виконуватися спеціаліз-м відділом стратег-го план-ня.

Крім центрального (планово-екон.) відділу планування на п-ві участь в план-ні приймають спеціалізовані відділи: планово-в-чий, планово-екон-й, праці й зар. плати, матеріально-технічного забезпечення і збуту та ін; спеціалізовані комісії (комітети); штабні структури (н-проектні відділи).

(3) Маркетингові дослідження, планування збуту продукції на підприємстві.

Маркетингові знання створюються на основі вхідної інформації. Тут дуже важливі як досвід і компетентність, так і експерименти та аналіз.

Маркетингові дослідження — це маркетингова послуга, яка збирає, аналізує та інтерпретує маркетингову інформацію.

Досл-ня ринку охоплює к-ну оцінку та аналіз самих ринків, тимчасом як маркетингові досл-ня включають вивчення ширшого кола проблем з усього комплексу факторів, пов’язаних із маркетингом товарів на ринку. Досл-ня ринку є складовою маркетингових досліджень.

Процес ефективн. маркетингового досл-ня охоплює 5 послідовних етапів: постановка завдання та визнач. => розробка плану досл-ня => збір інф-ї => аналіз інф-ї => надання результатів

Одна з основних цілей маркетингового досл-ня – визнач-ня ринкових можл-тей п-ва. Перед тим як обрати цільовий ринок, необхідно зважити й оцінити кожну з виявлених можл-тей, правильно визначити розмір ринку, потенціал його зростання, можливі прибутки й попит.

Розроблення стратегії збуту - основний компонент маркетингової діяльності. Тому головне завдання марк-го досл-ня - детальний аналіз споживачів та їхніх потреб.

Для вивчення споживачів викор-ть наступні методи:

• діагностування обсягів продаж

• комплексне вивчення потреб споживачів

• форм-ня «портрета споживача продукції».

Аналіз потреб споживачів включає:

Дослідження ринку товарів

Дослідж-ня споживчих властивостей товарів

Дослідження реклами

Мотиваційний аналіз

Загалом процес планування збуту, як і маркетингу, складається з 5 етапів:

1. Де зараз? (Аналіз).

2. Куди йдемо? (Прогноз тенденцій).

3. Де прагнемо бути? (Цілі).

4. Яким чином туди прийдемо? (Плани збуту).

5. Як дізнаємося, що йдемо саме туди? (Контроль).

Основні проблеми планування збуту, які виникають на підприємстві, такі:

• складання не планів, а переліків (тобто не «як», а «що»);

• працівників збуту не залучають до планування;

• поганий аналіз збуту;

• відсутність стратегії збуту;

• недостатня інформація про результати для порівняння з планом.

План-ня обсягів збуту включає план-ня д-ті агентів зі збуту; план-ня збуту на окремих територіях.

Якість план-ня д-ті агента перевіряють на основі стат. інф-ї п-ва про здійснення угоди. За наявності широкого асортименту прод-ї в п-ва розробки плану з асортименту, що досить часто доручається агенту зі збуту, може займати велику к-ть часу замість виконання осн. ф-й продажу товару. Територія збуту - група наявних чи потенц. клієнтів, визначених для менеджера зі збуту, філії, дилера чи дистриб’ютора на певний період.

Схема план-ня збуту продукції за територіями:

• агентам зі збуту надається прогноз збуту окремо за наяв­ними та новими клієнтами;

• відділ маркет-гу/служба збуту разом із план-м відділом склад. прогноз зміни платоспром-го попиту на територіях; врах-ть вплив конкурентів та оцін-ть к-ть незалучених нових клієнтів;

• аналізується стат. інф-я щодо поперед. продажу за тривалий період; після цього суми, заявлені агентами зі збуту та підтвер­д. прогнозом попиту, розподіляють за асортиментом;

• агент як план-орієнтир отримує скориговані цифри власного прогнозу щодо наявних і нових клієнтів.

Під час планування збуту продукції слід приділити увагу й внутр. контролю збуту прод-ї, зокрема наступним етапам:

1- Одержання замовлення від споживача на поставку прод-ї

2- Аналіз можл-ті надання комерційного кредиту

3- Підготовка договору поставки

4- Підготовка до поставки прод-ї (оформлення товарно-транспортної накладної)

5- Облік і фактурування поставки

6- Погашення дебіторської заборгованості перед покупцем

(4)Планування і контроль виробництва продукції на підприємстві.

План-ня в-ва прод-ї на п-вах – процес розробки та викон-ня основних показників з обсягів в-ва. Номенклатуру, асортимент і кількісні показники прод-ї визначають виходячи з потреб ринку, на підставі яких складають план збуту продукції.

У ринкових умовах основним обмеженням обсягів в-ва товарів та послуг, що план-ся, є недостатність ресурсів. Важливим чинником в-чих можл-тей п-ва є в-ча потужність - визначає рівень в-ва прод-ї та послуг, ступінь стримування обсягу випуску, тобто верхню межу продажу прод-ї. Верхня межа зумовлена наявністю в-чих площ, технологічного устаткування, трудових ресурсів, матеріалів і капіталу.

На етапі план-ня в-чої програми і її струк­тури, тобто питомої ваги конкретних видів виробів чи послуг, необхідно виходити з основних екон-теоретич. положень, склавши криву в-чих можл-тей, на якій зображено альтернативні варіанти структурної програми за повного викор-ня ресурсів.

Плануючи в-чу програму, викор-ть:

• стратегіч. і перспективний плани в-ва прод-ї та послуг;

• прогноз потреби в прод-ї п-ва;

• держ. контракт і замовлення на прод-ю п-ва;

• рез-ти вивчення поточного попиту на прод-ю;

• договори на в-во й поставку прод-ї;

• заходи щодо спеціалізації та коопер-ня в-ва;

• заходи щодо збільш. в-чих потужностей п-ва;

• дані про залишки нереал-ї прод-ї в попер. періоді.

Плануючи в-чу прог­раму п-ва, розраховують обсяг в-ва в натур. вимірниках і вартість обсягу вигот-ня прод-ї.

План. обсяг вигот-ня виробу розподіл-ся за календарними періодами року, з цими вимогами:

• додержання встановлених строків поставки продукції відповідно до укладених договорів;

• рівномірне завантаження виробничих потужностей в усіх підрозділах підприємства;

• підвищ-ня концентрації в-ва обмеженням номенклатури виробів, яка виготов-ся одночасно.

В процесі планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні доцільно здійснювати розрахунок наступних показників.

Товарна прод-я, розрахунок якої необхідний для визнач-ня обсягу продажу, а також встановлення динаміки обсягів в-ва та інших показників.

, ТП=РП+НРП^к–НРП^п, НРП^к,НРП^п - залиш. нереал. прод-ї на кін./поч. пл. періоду.

НРП охоплюють: запаси ГП на складі виробника; прод-ю, відвантажену, але не оплачену.

Чиста прод-я - заново ств-на на п-ві вартість, що характ-є рез-ти викор-ня власного труд. пот-лу. ЧП=ТП–М–Ам, М - матер-ні витрати на в-во ТП, грн; Ам - сума амортиз-х відрахувань, грн.

Валова прод-я - вартість усієї виробл. в план. періоді прод-ї, незалеж. від ступеня її готовності.

_, - вартість залишків НЗВ на кін./поч. пл. періоду, грн.

В-ча програма має формуватися з урах. ресурсів п-ва. Оптимальна в-ча програма – та, що відповідає структурі ресурсів п-ва та забез­печує найкращі рез-ти його д-ті за прийнятим критерієм. Її обчислюють за допомогою екон-ко-математ-го методу - лінійного програм-ня з викор-ням ЕОМ. Критерій оптимальності – прибуток/вартісний обсяг в-ва. Обмеженнями є в-чі потуж­ності, матеріальні або трудові ресурси.

Оптимізація в-чої програми провадиться з метою:

1. план-ня оптим. структури номенклатурних позицій, тобто більш екон-но вигідного форм-ня в-чої програми;

2. визначення max-но можливого обсягу прод-ї та екон-ї межі нарощування її в-ва, при цьому враховують закон спадної продуктивності ресурсу.

Перша задача роз’язується за допомогою економіко-матема­тичних методів:

• симплекс-методу лінійного програм-ня, за якого вибирають критерій оптимізації та його математичну форму - цільову функцію, якою можуть бути: max-й прибуток, max-й обсяг в-ва, рівномірне завантаження устатку­вання, тощо; обмеженнями вважають: повне завантаження кожної групи устаткування, трудомісткість програми, витрати матеріальних ресурсів;

• методу «гілок і обмежень», (перебирання з відсіюванням неефективних побудов плану);

• методу оптимального форм-ня в-чої програми з допомогою інтегральних показників, за якого формування плану триває до виконання установленого критерію оптимальності.

Розв’язуючи другу задачу, ураховують закон спадної продуктивності ресурсу. (Крива сукупного продукту (ТР), Криві гранич. та середнього продукту(АР)).

(5)Оперативно-календарне планування і контроль на підприємстві.

Одним із видів планування на підприємстві є оперативно-календарне планування (ОКП).

Його завдання полягає у забезпеченні злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, рівномірного виконання плану виробництва продукції у встановленому обсязі й номенклатурі з найкращим використанням виробничих ресурсів. Роль полягає в конкретизації планів в-ва у вигляді завдань на коротші відрізки часу за конкрет. виконавцями: цехами, ділянками та робочими місцями.

У процесі ОКП викон. розрахунки та встановлюють: завдання з випуску конкретних виробів, вузлів і заготовок; нормативи руху предметів праці у в-ві; календ. графіки на кожній стадії в-ва.

Виділяють 3 основні завдання ОКП на п-ві. Це забезпечення:

1. ритміч. в-ва відп-но до встановленого обсягу й номенклатури продукції;

2. max-ї безперервності в-ва;

3. рівномірності та комплектності завантаження устаткування, працівників і площ.

За колом робіт ОКП поділяють на календарне план-ня(2.1) та диспетчерське рег-ня(2.2.).

(2.1) охоплює розробку: календарно-план-х нормативів; планів-графіків руху предметів праці; викон-ня розрахунків завантаж-ня устаткування та площ (об’ємні розрахунки); і доведення в-чих завдань до підрозділів, в-чих дільниць і робочих місць. (2.2) полягає в контролі за виконанням планів-графіків і поточній координації роботи суміжних цехів, дільниць і роб. місць.

Основою для план-ня руху предметів праці у в-ві є календарно-планові нормативи (такт (ритм); темп в-ва; серія; партія; періоди запуску-випуску серій, трив-ть в-го циклу; розмір заділів; випередження).

Основне завдання ОКП - забезпечення ритмічності в-ва. Ритмічне в-во – в-во за однакові проміжки часу однакового/рівномірно збільш-го обсягу прод-ї на всіх стадіях і операціях в-го процесу.

Ритмічна робота п-ва та його підрозділів залежить від:

• чіткого матеріально-технічного забезпечення;

• своєчасної підготовки в-ва;

• своєчас. та якіс-го ремонту й обслуг-ня облад-ня;

• раціональної організ-ї в-ва та праці;

• якості техніко-економічного й о-к план-ня;

• наявності постійних, кваліфікованих кадрів;

• своєчасного обліку в-ва й контролю за виконанням планів-графіків.

ОКП має деякі особливості в одиничному, серійному та масовому виробництві.

Головне завдання ОКП в одиничному виробництві - забезпечити: своєчасне вигот-ня різних виробів відп-но до узгодж. термінів, встан-х замовниками; рівномірне завантаження й роботи всіх в-чих підрозділів/ланок за більш коротких в-чих циклів і менших витрат на вигот-ня прод-ї. Об’єкт план-ня - замовлення. До систем ОКП відносять позамовну; комплектно-вузлову або групову.

Головне завдання ОКП в серійному в-ві - забезпечити періодичність вигот-ня виробів згідно з планом за повного й рівномірного завантаження устаткування, площ, робітників.

У процесі о-к план-ня в серійному в-ві виконують розрахунки, що визначають: розміри партій (серій) вигот-ня виробів; випередж-ня запуску-випуску партій деталей і склад-х 1; нормат-й розмір партій деталей та періодичність їх запуску-випуску; трив-ть в-х циклів вигот-ня деталей, вузлів і серій виробів; випередж-ня запуску-випуску партій деталей і склад-х 1; - заділи.

У план-ні роботи підрозділів п-ва можуть застос. комплектні й подетальні системи.

У серійному в-ві основний план-й період на який цеху встановлюють в-чу програму - місяць.

Головне завдання ОКП в масовому виробництві – організ-я й забезп-ня безперервного руху деталей і виробів за операціями в-го потоку та виконання цих операцій у встановленому ритмі роботи.

У масовому в-ві викор-ть такі подетальні системи о-к план-ня: за тактом потоку(1); за термінами міжцехових подач(2); за стандартними термінами міжцехових подач(3); «на склад»(4).

Кінцева мета о-к план-ня на п-вах – в-во якісної прод-ї в необх. к-ті та у встановлені терміни.