3. Публічна сфера - єдність економічної, соціальної та політичної сфер

Згідно з Габермасом, публічна сфера є формою, яку приймає життєсвіт в розвинутих, високораціоналізованих і високоіндивідуалізованих суспільствах; «публічна сфера» є невід’ємним складовим елементом тоталізуючої концепції суспільства модерну вченого. Без зазначених двох пунктів проект модерну Габермаса не може бути розкритий. Розглядаючи поняття публічної сфери, а також її місце і роль в концепції суспільства модерну Габермаса, нагадаємо, що вчений концептуалізував капіталістичне господарство і сучасну державу як субсистеми цілераціональної дії, які є диференційованими від структурних компонентів життєсвіту і які, внаслідок такої диференціації, вторгаються в останній, спричинюючи ефекти уречевлення і, відповідно, аномії. Життєсвіт, стверджує Габермас, реагує на це характерним чином: в Західних суспільствах модерну на противагу тим сферам дії, які системно інтегровані в господарство і державу, соціально інтегровані сфери дії приймають форму публічної сфери. Якщо організаційними ядрами субсистем цілераціональної дії є приватне капіталістичне підприємство і державна установа, то організаційним ядром публічної сфери є, згідно з Габермасом, комунікативні мережі, розширені мас медіа, через які здійснюється вільна, неурізана комунікація. Таким чином, для Габермаса публічна сфера є перш за все укорінена в життєсвіті комунікативна структура, що функціонує і відтворюється на основі комунікативної дії. При цьому неправильним є розглядати публічну сферу як інститут чи організацію. Так само це не є деяка система. Згідно з Габермасом, це є мережа для комунікативної інформації, що віднесена не до функцій і не до змісту повсякденної комунікації, але до простору, в якому та здійснюється. Взагалі-то, Габермас виділяє два підвиди публічної сфери: культурну та політичну. Під культурною публічною сферою вчений розуміє комунікативні мережі, які дають можливість публіці приватних осіб, що розуміються на мистецтві, брати участь у відтворенні культури (мистецтва і літератури); під політичною ж публічною сферою вчений розуміє комунікативні мережі, які дають можливість громадянам держави брати участь в процесах соціальної інтеграції, опосередкованої громадською думкою. Габермаса в контексті його проекту модерну перш за все цікавить саме політична публічна сфера, адже в ній відбуваються процеси соціальної інтеграції. У своїх працях він часто називає її просто «публічна сфера».

4. Громадянське суспільство як суб'єкт формування цілей публічного адміністрування

Держава - частина суспільства. У той же час воно відчужується від суспільства, набуває власне буття і тенденції розвитку, більше того, стає регулятором суспільного розвитку. Однак його регулююча роль по відношенню до суспільства обмежена. Ця обмеженість спочатку знайшла своє вираження в концепції «громадянського суспільства». Просвітителі і енциклопедисти XVIII ст., Які висунули цю концепцію в боротьбі проти абсолютизму, стверджували, що є сфери, куди держава втручатися не може. Це природні права людини і громадянське суспільство. Останнє розумілося французькими, англійськими і американськими авторами XVIII-XIX ст. не зовсім однаково. Значні відмінності тлумачення цього поняття існують і в сучасній літературі.

Вважається, що громадянське суспільство - це відокремлена від держави структура, що складається з безлічі асоціацій, добровільних об'єднань; сфера реалізації суспільних інтересів, що знаходяться поза безпосередньої діяльності держави; сукупність людей, що будують певні відносини без зобов'язання держави, на основі свободи вибору; самоорганізовані групи, рухи і особистості, незалежні від держави; матеріальні умови життя.

Стверджують, що громадянське суспільство - це все те, що знаходиться за межами держави і державного втручання (управління), різноманітні, не опосередковані державою і правої відносини вільних і рівноправних людей, що живуть в умови »вільного ринку і демократичної правової держави. Деякі зарубіжні політологи (X. Лінц і ін.) визначають громадянське суспільство як «самоорганізовані групи, рухи та особистості, незалежні від держави».

Термін «громадянське суспільство» у тому тлумаченні, яке йому надається, не дуже вдалий. Поняття «громадянин» (на відміну від поняття «людина»), від якого зроблений, принаймні етимологічно, термін «громадянське суспільство», має в своїй основі елемент державності. Термін «громадянин» вказує на зв'язок особи з державою, а не його відділення від держави. Саме так визначається поняття громадянства в законі про громадянство.

«Громадянське суспільство» - прогресивна демократична концепція, створена в певних умовах боротьби проти свавілля держави, королівського абсолютизму, філософська абстракція. Реальне суспільство не може існувати без державного управління, хоча в якісь сторони, елементи, відносини суспільства державне управління не може і не повинне втручатися. Для виокремлення цієї сфери особистих, духовних інтересів, яка в англійській мові позначається словом Privacy (прайвесі), а також сфери деяких (далеко не всіх) відносин усередині асоціацій і між асоціаціями людей термін «громадянське суспільство» невдалий. Новий термін поки не знайдений, хоча пропонувалися інші поняття (демократичне, відкрите, вільне і т.д.).