
- •Предмет і методологічна основа публічного адміністрування
- •2. Основні теорії управління суспільством
- •3. Публічна сфера - єдність економічної, соціальної та політичної сфер
- •4. Громадянське суспільство як суб'єкт формування цілей публічного адміністрування
- •5. Публічне адміністрування та влада
- •6. Публічне адміністрування та муніципальна публічна влада
- •7. Закони та принципи публічного адміністрування
- •8. Публічне адміністрування як процес вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень
- •9. Цінності та «дерево цілей» публічного адміністрування
- •10. Механізми, органи, методи та стилі публічного адміністрування
- •11. Бюрократія в системі публічного адміністрування
- •12. Антикорупційна діяльність у сфері публічного адміністрування
- •13. Результативність та ефективність публічного адміністрування
- •14. Основні засади публічного адміністрування в соціальній сфері
- •15. Публічне адміністрування та економіка
- •16. Найважливіші функції публічного адміністрування у сфері економіки
- •17. Корпоративна влада та публічне адміністрування в добровільних об'єднаннях
- •18. Відповідальність у публічному адмініструванні
Міністерство освіти та науки України
Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова
Кафедра менеджменту та маркетингу
Конспект лекцій
З дисципліни: Публічне адміністрування
Виконала студентка
групи ЗМО-61
Кузьмінчук О.М.
Одеса 2013
Предмет і методологічна основа публічного адміністрування
Предмет публічного адміністрування - процес досягнення національних цілей та інтересів шляхом організації діяльності суб'єктів публічної сфери, у тому числі законодавчих, виконавчих і судових органів та органів місцевого самоврядування.
Основні завдання, які повинні бути розв'язані у процесі викладання дисципліни:
• узагальнення теоретичних засад у сфері публічного адміністрування, розуміння основних тенденцій та напрямів їх еволюції;
• визначення суті, законів, принципів і механізмів публічного адміністрування в розвитку суспільства;
• опанування основами методології, технологіями та процедурами публічного адміністрування об'єктів публічної сфери;
• оволодіння методами формування, моніторингу та контролю управлінських рішень на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні суб'єктів публічної сфери, з позицій загально-цивілізаційних цінностей, світового досвіду та осмислення наукових здобутків;
• набуття навичок розроблення та впровадження заходів із забезпечення результативної та ефективної діяльності суб'єктів публічної сфери.
За результатами вивчення дисципліни студенти повинні знати:
• предметну сферу і методологічну основу публічного адміністрування;
• перспективні наукові напрями розвитку публічного адміністрування;
• технології та процедури формування цілей публічного адміністрування;
• закони, принципи та механізми публічного адміністрування;
• засади, механізми, органи, методи та стилі публічного адміністрування;
• основні засади публічного адміністрування в соціальній та економічній сферах;
• особливості публічного адміністрування в добровільних об'єднаннях;
• особливості відповідальності суб'єктів публічного адміністрування за правопорушення у цій сфері.
2. Основні теорії управління суспільством
Структурність і безструктурність управління в суспільстві
Суспільство - складна система. У ньому діють принципи не тільки кібернетики, а й синергетики. Це, зокрема, означає, що суспільство, різні колективи в ньому управляються як структурним, так і безструктурним засобами (в цілому це структурно-безструктурне управління). Органи, створені колективами, їх посадові особи ставлять управлінню структурність, але крім них в суспільстві, іншому колективі діють інші фактори економічного, соціального, ідеологічного та іншого порядку, які надають свій вплив у тому числі і на управління. При структурному управлінні інформація, управлінські акти поширюються адресно по спеціальній структурі до виділеного об'єкту. При безструктурному управлінні інформація поширюється вільно або по випадкових ланцюжках (через сусідів, знайомих, колишніх однокурсників і т.д.) і може вплинути на керуючого. Наприклад, підлеглий бажає отримати підвищення, але безпосередньо впливати на начальника не може. Тоді використовується безструктурне управління: через друзів дружини начальника створюється і поширюється громадська думка про підпорядкованого як про видатного адміністратора, що заслуговує підвищення. Він його і отримує. Це жартівливий приклад. На ділі багато процесів управління в суспільстві мають безструктурний характер (переміщення робочої сили, вибір престижних професій, виховання підростаючого покоління тощо), та органи управління можуть лише частково впливати на них, а на деякі - взагалі не можуть.
У даній книзі розглядається таке публічне управління, яке має структурний, цільовий характер. Соціальне саморегулювання в суспільстві найчастіше має безструктурний характер.