Міністерство освіти та науки України

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Кафедра менеджменту та маркетингу

Конспект лекцій

З дисципліни: Публічне адміністрування

Виконала студентка

групи ЗМО-61

Кузьмінчук О.М.

Одеса 2013

1. Предмет і методологічна основа публічного адміністрування

Предмет публічного адміністрування - процес досягнення національних цілей та інтересів шляхом організації діяльності суб'єктів публічної сфери, у тому числі законодавчих, виконавчих і судових органів та органів місцевого самоврядування.

Основні завдання, які повинні бути розв'язані у процесі викладання дисципліни:

• узагальнення теоретичних засад у сфері публічного адміністрування, розуміння основних тенденцій та напрямів їх еволюції;

• визначення суті, законів, принципів і механізмів публічного адміністрування в розвитку суспільства;

• опанування  основами  методології,  технологіями  та процедурами публічного адміністрування об'єктів публічної сфери;

• оволодіння методами формування, моніторингу та контролю управлінських рішень на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні суб'єктів публічної сфери, з позицій загально-цивілізаційних цінностей, світового досвіду та осмислення наукових здобутків;

•  набуття навичок розроблення та впровадження заходів із забезпечення результативної та ефективної діяльності суб'єктів публічної сфери.

За результатами вивчення дисципліни студенти повинні знати:

•  предметну сферу і методологічну основу публічного адміністрування;

•  перспективні наукові напрями розвитку публічного адміністрування;

•  технології та процедури формування цілей публічного адміністрування;

•  закони, принципи та механізми публічного адміністрування;

•  засади, механізми, органи, методи та стилі публічного адміністрування;

•  основні засади публічного адміністрування в соціальній та економічній сферах;

• особливості публічного адміністрування в добровільних об'єднаннях;

•  особливості відповідальності суб'єктів публічного адміністрування за правопорушення у цій сфері.

2. Основні теорії управління суспільством

Структурність і безструктурність управління в суспільстві

Суспільство - складна система. У ньому діють принципи не тільки кібернетики, а й синергетики. Це, зокрема, означає, що суспільство, різні колективи в ньому управляються як структурним, так і безструктурним засобами (в цілому це структурно-безструктурне управління). Органи, створені колективами, їх посадові особи ставлять управлінню структурність, але крім них в суспільстві, іншому колективі діють інші фактори економічного, соціального, ідеологічного та іншого порядку, які надають свій вплив у тому числі і на управління. При структурному управлінні інформація, управлінські акти поширюються адресно по спеціальній структурі до виділеного об'єкту. При безструктурному управлінні інформація поширюється вільно або по випадкових ланцюжках (через сусідів, знайомих, колишніх однокурсників і т.д.) і може вплинути на керуючого. Наприклад, підлеглий бажає отримати підвищення, але безпосередньо впливати на начальника не може. Тоді використовується безструктурне управління: через друзів дружини начальника створюється і поширюється громадська думка про підпорядкованого як про видатного адміністратора, що заслуговує підвищення. Він його і отримує. Це жартівливий приклад. На ділі багато процесів управління в суспільстві мають безструктурний характер (переміщення робочої сили, вибір престижних професій, виховання підростаючого покоління тощо), та органи управління можуть лише частково впливати на них, а на деякі - взагалі не можуть.

У даній книзі розглядається таке публічне управління, яке має структурний, цільовий характер. Соціальне саморегулювання в суспільстві найчастіше має безструктурний характер.