Де використовуються лазери?

Завдячуючи своїм унікальним властивостям, лазери мають виключно широке використання у різних галузях промисловості, науки, техніки, зв’язку, сільському господарстві, медицині і т. ін.

В геодезії широко використовуються різні типи лазерних світлодальномірів, в яких застосовуються твердотільні, газові і напівпровідникові лазери.

Невелике розходження лазерного променя, можливість фокусуватися і створювати величезні щільності енергії, дозволяють використовувати їх при будівництві великих інженерних споруд в машинобудівній, електронній, приладобудівній та інших галузях промисловості та медицини.

Газові гелійносонові і аргонові лазери, що працюють у безперервному режимі, використовують в геології для об’ємного відтворення предметів.

В метеорології лазери використовують для контролю забруднення навколишнього середовища.

Лазери також використовуються в багатьох галузях господарювання з технологічною метою. Першою технологічною операцією, яка була виконана з допомогою лазера, було свердління отворів у надтвердих матеріалах (алмазах). Ці операції широко застосовуються у виробництві годинникових рубінових і технологічних каменів.

Концентрація лазерного випромінювання в пучках малого діаметра дає можливість створювати дуже високу щільність енергії, необхідної для різання високотвердих матеріалів — сталей, твердих сплавів, алмазів і т. ін.

Від чого залежить безпека праці на лазерних установках?

Безпечні умови праці з лазерним устаткуванням забезпечуються сукупністю заходів, які залежать в першу чергу від класу лазера.

Для гігієнічної оцінки умов праці за шкідливістю виробничих чинників при роботі з джерелами лазерного випромінювання, керуються нормативними документами, що регламентують величину ГДК або ГДР відповідних чинників.

Основними законодавчими документами при оцінці умов праці з оптичними квантовими генераторами є: "Санітарні норми і правила улаштування і експлуатації лазерів"; методичні рекомендації "Гігієна праці при роботі з лазерами" і т. ін.

Всі лазери мають бути марковані знаком лазерної безпеки за ГОСТ 12.1.040-83 "Лазерна безпека. Загальні положення".

Методи і апаратура дозиметричного контролю лазерного випромінювання наведені в ГОСТ 12.1.031-81 "ССБТ. Лазери. Методи дозиметричного контролю лазерного випромінювання".

Профілактика ураження лазерним випромінюванням включає систему заходів інженерно-технічного, планувального, організаційного і санітарно-гігієнічного характеру.

При використанні лазерів П-ІП класів з метою захисту персоналу від опромінення застосовують огородження лазерної зони або екранування пучка випромінювання. Огородження і екрани мають виготовлятися з матеріалів, які мають незначний коефіцієнт віддзеркалювання, високу вогнестійкість і не виділяють токсичних речовин при дії на них лазерного випромінювання.

Лазери IV класу небезпеки розмішують в окремих ізольованих приміщеннях і забезпечують дистанційне управління їх роботою.

У приміщеннях, де розміщені лазери, влаштовують механічну припливно-витяжну вентиляцію для видалення можливих токсичних газів, пари і пилу. Для захисту від шуму використовують заходи звукопоглинання і звукоізоляції установок.

Якщо заходи колективного захисту не дають повної гарантії від опромінення і не забезпечують вимог санітарних правил, вдаються до засобів індивідуального захисту. До 313, що забезпечують безпечні умови праці при роботі з лазерами, відносяться спеціальні окуляри, щитки, що забезпечують зниження опромінення очей до ГДР.

Роботи, щодо обслуговування лазерних установок відносяться до робіт з шкідливими умовами праці. Відповідно до наказу МОЗ, працюючі на цих видах робіт мають проходити попередні і періодичні медичні огляди 1 раз на рік.

Висновок

Електромагнітні поля - це особлива форма існування матерії, що характеризується сукупністю електричних і магнітних властивостей. Основними параметрами, що характеризують електромагнітне поле, є: частота, довжина хвилі і швидкість розповсюдження. Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, режиму його генерації (імпульсне, безперервне), тривалості впливу. Біологічний вплив полів різних діапазонів неоднаково. Чим коротше довжина хвилі, тим більшою енергією вона володіє. Джерела електромагнітного випромінювання можна розділити на штучні та природні. До природних джерел належать: електромагнітне поле Землі, яке в тому числі включає геопатогенні зони; космічні джерела радіохвиль (сонячні спалахи, магнітні бурі, випромінювання зірок тощо); процеси, які відбуваються в атмосфері Землі (блискавки, зміни в іоносфері). До штучних джерел належать пристрої, які спеціально створені для випромінювання електромагнітної енергії (радіо і телевізійні станції, радіолокаційні установки, системи радіозв'язку, фізіотерапевтичні прилади та ін.), а також пристрої, що безпосередньо не призначені для випромінювання електромагнітної енергії в простір (лінії електропередач і трансформаторні підстанції, побутова і промислова техніка, оргтехніка тощо). Люди, що працюють під надмірним електромагнітним випромінюванням, зазвичай швидко втомлюються, скаржаться на головні болі, загальну слабкість, болі в області серця. У них збільшується пітливість, підвищується дратівливість, стає тривожним сон. У окремих осіб при тривалому опроміненні з'являються судоми, спостерігається зниження пам'яті, відзначаються трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів і т. д.). Якщо опромінення людей перевищує зазначені гранично допустимі рівні, то необхідно застосовувати захисні засоби. Захист людини від небезпечного впливу електромагнітного опромінення здійснюється рядом способів, основними з яких є: зменшення випромінювання безпосередньо від самого джерела, екранування джерела випромінювання, екранування робочого місця, поглинання електромагнітної енергії, застосування індивідуальних засобів захисту, організаційні заходи захисту.

При вивченні дії на організм людини іонізуючого випромінювання були

виявлені такі особливості:

- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого

випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі

біологічні зміни в організмі;

- присутність прихованого періоду негативних змін в організмі, він може

бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;

- малі дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;

- випромінювання може впливати не тільки на даний живийорганізм, а й на

його нащадків (генетичний ефект);

- різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення.

Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна

залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві

органи;

- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції надози

опромінення;

- ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого

випромінювання. Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш

важкі наслідки, ніж розподілене у часі.

Іонізуюче випромінювання дуже згубно діє на організм людини, і тому

треба подалі триматися джерел його випромінювання.

Джерела випромінювань широко використовуються в техніці, хімії, медицині, сільському господарстві та інших областях. Однак джерела іонізуючого випромінювання представляють істотну загрозу здоров'ю і життю використовують їх людей.  Дозою випромінювання - називається частина енергії, передана випромінюванням речовині і поглинена ім.  Основні принципи радіаційної безпеки полягають в неперевищення встановленого основної дозової межі, виключення будь-якого необгрунтованого опромінення та зниженні дози випромінювання до можливо низького рівня.  Для визначення індивідуальних доз опромінення персоналу необхідно систематично проводити радіаційний (дозиметричний) контроль, обсяг якого залежить від характеру роботи з радіоактивними речовинами.  При проведенні робіт з джерелами іонізуючих випромінювань небезпечна зона повинна бути обмежена попереджувальними написами. 

Література

1. ЗУ ” Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання ”від 14.01.1998 року.

2. Кравченя, Е.М. Охорона праці та основи енергозбереження / Е.М.Кравченя, Р.Н.Козел, І.П.Свірід. 3-е изд. - Мінськ: ТетраСістемс, 2006. - 288 с.: Іл.

3. Лазаренко, А.М. Охорона праці: Підручник / А.М.Лазаренков. - Мінськ: БНТУ, 2004. - 497 с. 

4.  Денисов В.В., Денісова І.А., Гутен В.В., Монтвіла О.І.  Захист населення і територій при надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. -Москва: ІКЦ «МарТ», Ростов н / Д: Видавничий центр «МарТ», 2003. - 608 с.

5. Круглов В.А. Захист населення і господарських об'єктів у надзвичайних ситуаціях. Радіаційна безпека / В.А. Круглов, С.П. Бабовоз, В.М. Пилипчук та ін / За ред. В.А. Круглова. - Мн.: Амалфея, 2003. - 368 с. 

6.  Екологія і безпека життедіяльності: Учеб. посібник для вузів / Д.А. Кривошеїн, Л.А. Мураха, М.М. Роїв та ін; Під ред. Л.А. Мурахи. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 447 с. 

7. Джигирей В.С., Житецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навч.посібник-вид. 3-є, доповнене – Львів: Афіша, 2000. — 256 с.

8. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: навч. посібник для студ. ВНЗ, 3-тє вид./ за ред. Є. П. Желібо.-К.:Каравела, 2004. — 328 с.

9. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: навч. посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 320 с.

10. Гандзюк М. П. Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності