3.1. Опис обраної облікової політики підприємства

Мета фінансової звітності та перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності: До 1 січня 2012 року Компанія не складала фінансову звітність у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності ("МСФЗ"). До 1 січня 2012 року Компанія складала окрему фінансову звітність у відповідності до українських Положень (стандартів) бухгалтерського обліку ("П(с)БО"). Згідно з вимогою законодавства України з 1 січня 2012 Компанія переходить до МСФЗ як основи складання фінансової звітності. З цією метою Компанія підготувала звітність, включно з початковим балансом станом на 1 січня 2012 року ("дата переходу до МСФЗ") у відповідності до вимог МСФЗ 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності" ("МСФЗ 1"). МСФЗ 1 вимагає, щоб попередня фінансова звітність готувалась на основі облікової політики, яка відповідає вимогам усіх Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ("МСБО") та МСФЗ, що будуть чинними на дату підготовки першого повного комплекту фінансової звітності згідно з МСФЗ. Перший повний комплект фінансової звітності Компанії згідно з МСФЗ, який включатиме звіт про фінансовий стан, відповідні звіти про сукупні доходи, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі, а також порівняльну інформацію за попередній рік, буде підготовлений за рік, який закінчиться 31 грудня 2013 року. Відповідно попередня фінансова звітність за звітний період була підготовлена згідно з вимогами усіх випущених на дату затвердження цієї фінансової звітності МСБО, МСФЗ та тлумачень, затверджених Комітетом з тлумачень Міжнародної фінансової звітності ("КТМФЗ"), які будуть чинними станом на 31 грудня 2013 року. Існує вірогідність, що Компанія буде вимушена внести коригування щодо сум, відображених у наведеній попередній фінансовій звітності через виникнення нових вимог в рамках МСФЗ, які будуть чинними на дату підготовки першого повного комплекту фінансової звітності згідно з МСФЗ.

Узгодження власного капіталу, відображеного згідно з "П(с)БО" та МСФЗ, відображеного згідно з П(с)БО та МСФЗ станом на 1 січня 2012 року, представлено наступним чином: відповідно до П(с)БО 13 403 336; відповідно до МСФЗ 35 468 332. Компанія не готувала фінансову звітність відповідно до П(с)Бо за рік, що закінчився 31 грудня 2012 року. Відповідно, фінансовій звітності за звітний період не може бути наведено як перехід від П(с)БО на МСФЗ вплинув на фінансовий результат та грошові потоки компанії за рік, що закінчився 31 грудня 2012 року.

Основа підготовки фінансової звітності: фінансова звітність за звітний період була підготовлена на основі принципу історичної вартості, за винятком використання справедливої вартості основних засобів на дату придбання для визначення доцільної собівартості станом на 1 січня 2012 року. Історична вартість переважно визначається на основі справедливої вартості компенсації, сплаченої в обмін на активи.

Функціональна валюта: функціональною валютою компанії є валюта її основного економічного середовища, в якому підприємство провадить свою операційну діяльність. На основі професійного судження керівництва, функціональною валютою Компанії є долар США.

Операції в іноземних валютах: операції, деноміновані у валютах, які відрізняються від відповідної функціональної валюти, перераховуються у функціональну валюту із використанням курсу обміну валют, який переважав на дату операції. Монетарні активи і зобов’язання, деноміновані в іноземних валютах, перераховуються у функціональну валюту за курсами обміну, які діяли на звітну дату.

Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються із використанням курсів обміну валют станом на дати первісних операцій. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, перераховуються із використанням курсів обміну валют на дату визначення справедливої вартості. Прибутки та збитки від курсових різниць, які виникають у результаті здійснення операцій і перерахунку монетарних активів та зобов’язань у функціональну валюту за офіційними курсами обміну валют на кінець року, визнаються у складі іншого сукупного доходу.

Валюта подання: фінансова звітність за звітний період подається в українській гривні, яка є валютою подання компанії. Результати діяльності і фінансовий стан компанії перераховуються у валюту подання із використанням таких процедур: активи і зобов’язання перераховуються за кінцевим курсом обміну валют станом на звітну дату; власний капітал компанії перераховувався із використанням історичних курсів обміну валют; доходи і витрати перераховуються за курсами обміну валют на дати відповідних операцій; усі отримані у результаті курсові різниці визнаються у складі іншого додаткового капіталу, що є окремим компонентом власного капіталу. З практичних міркувань Компанія перераховує статті доходів та витрат за кожний період, який подається у фінансовій звітності, із використанням середніх курсів обміну валют, якщо такий перерахунок є достатньою мірою наближеним до результатів, перерахованих за курсами обміну, які переважають на дати відповідних операцій.

Основні засоби: станом на 31 грудня 2012 року основні засоби відображаються за первісною вартістю, за вирахуванням зносу та накопичених збитків від знецінення, окрім об’єктів основних засобів, які були придбані або побудовані компанією до дати придбання, що відображаються за доцільною вартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від знецінення. Доцільна вартість таких об’єктів була визначена у результаті незалежної оцінки справедливої вартості майна, що проводилася у зв’язку з придбанням компанії 28 жовтня 2005 року.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість об’єкта основних засобів включає: ціну придбання, включаючи імпортні мита і пов’язані з їхнім придбанням податки, які не відшкодовуються; витрати на встановлення та налагодження основних засобів, а також інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні до використання за призначенням. Первісна вартість об’єктів основних засобів також збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов’язань, яке відповідно до законодавства виникає у Компанії щодо приведення порушених земельних ділянок, на яких проводяться видобувні роботи у стан, придатний для подальшого використання. Основними засобами вважаються матеріальні активи, що утримуються з метою їх використання в процесі виробництва або поставок товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року та вартість яких більше 2500 гривень. До інших необоротних матеріальних активів відносять матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року й вартість яких не більше 2500 гривень.

Витрати, пов’язані з поліпшенням (капітальним ремонтом, модернізацією, модифікацією, реконструкцією) об’єкту, які в подальшому призведуть до збільшення майбутніх економічних вигод, відносяться на збільшення первісної вартості даних необоротних активів. Витрати, що пов’язані з відновленням функцій об’єктів (ремонт та обслуговування, витрати на утримання об’єктів основних засобів у робочому стані) відображаються у складі видатків звітного періоду.

Строк корисного використання об’єктів основних засобів визначається експертним шляхом або комісійно при передачі об’єктів основних засобів в експлуатацію. Строк корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів у бухгалтерському обліку нараховується прямолінійним методом за такими річними ставками: будинки, споруди та передавальні пристрої - 2-50 років; машини та обладнання - 3-30 років; транспортні засоби - 5-15 років; інструменти, прилади, інвентар (меблі) - 2-10 років; інші основні засоби - 2-20 років. Вартість основних засобів, що безпосередньо пов’язана зі створенням резерву на рекультивацію порушеної землі амортизується протягом строку прав використання земельних ділянок на проведення видобувних робіт. Незавершене будівництво не амортизується. Амортизація незавершеного будівництва починається з моменту готовності даних активів до експлуатації, тобто коли вони перебувають у місці та стані, який забезпечує їхню експлуатацію відповідно до намірів керівництва.

Нематеріальні активи: нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу. Строк корисного використання нематеріальних активів встановлюється при їхньому одержанні за такими річними ставками: ліцензії, патенти - 2-5 років; програмне забезпечення - 2-5 років; інші нематеріальні активи - 2-5 років. Не визнається активом та не нараховується амортизація та витрати на науково-дослідні роботи, видатки на підготовку й перепідготовку кадрів, видатки на рекламу й просування продукції на ринку. Такі витрати відображаються в складі видатків звітного періоду. Платежі за право користування (роялті) розробками, патентами, що не є власністю підприємства, не визнаються нематеріальними активами й відносяться на видатки поточного періоду. Зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів: на кожну дату балансу компанія переглядає балансову вартість своїх основних засобів та нематеріальних активів з метою визначення чи існує будь-яке свідчення того, що ці активи зазнали збитку від зменшення корисності. У разі наявності такого свідчення компанія оцінює суму відшкодування відповідного активу для визначення розміру збитку від знецінення (якщо таке знецінення мало місце). Якщо неможливо здійснити оцінку суми відшкодування окремого активу, Компанія оцінює суму відшкодування одиниці, яка генерує грошові кошти, до якої належить даний актив. У тих випадках коли можна визначити обґрунтовану та послідовну основу для розподілу активів, корпоративні активи також розподіляються на окремі одиниці, які генерують грошові кошти, або, інакше, вони розподіляються до найменшої групи одиниць, які генерують грошові кошти, для яких можна визначити обґрунтовану та послідовну основу для розподілу. Нематеріальні активи, які ще не доступні до використання, перевіряються на предмет знецінення щорічно, а також при виявленні ознак того, що даний актив знецінився. Сума очікуваного відшкодування являє собою більшу з величин: справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж та вартості використання.

При проведенні оцінки вартості використання сума очікуваних майбутніх грошових потоків дисконтується до їхньої теперішньої вартості з використанням ставки дисконту до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі та ризики, характерні для активу, по відношенню до якого не були скориговані оцінки майбутніх грошових потоків. Якщо, за оцінками, сума очікуваного відшкодування активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) менша його балансової вартості, то балансова вартість активу (одиниці, яка генерує грошові кошти) зменшується до суми очікуваного відшкодування.

Збитки від зменшення корисності одразу визнаються у складі звіту про фінансові результати. У випадках коли збиток від зменшення корисності у подальшому сторнується, балансова вартість активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) збільшується до переглянутої оцінки його суми відшкодування, але таким чином, щоб збільшена балансова вартість не перевищувала балансову вартість, яка була б визначена за умови відсутності збитків від зменшення корисності активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти), визнаних у попередні роки.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів включаються до складу інших витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.

Запаси: запаси складаються із сировини і матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та інших запасів. Запаси відображаються у фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісної вартості (собівартості) або чистої вартості реалізації. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнається однорідна група або вид. Собівартість придбаних запасів включає витрати на придбання, які сплачуються відповідно до угоди з постачальником (за вирахуванням непрямих податків), суми непрямих податків, які пов’язані з придбанням запасів і які не відшкодовуються компанії, транспортно-заготівельні витрати та інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Транспортно-заготівельні витрати обліковуються на окремих субрахунках за видами запасів і щомісяця розподіляються між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця й сумою запасів, які вибули (використані, реалізовані, безкоштовно передані й т.п.) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, що відноситься до вибулих запасів, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості вибулих запасів з відображенням її на тих же рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображене вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця та транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця й запасів, що надійшли за звітний місяць. Первісною вартістю готової продукції і незавершеного виробництва є фактична виробнича вартість, включаючи прямі витрати на сировину, заробітну плату, амортизацію та загальні виробничі накладні витрати. Під час відпуску запасів у виробництво, продажу й іншому вибуттю, оцінка запасів проводиться: за середньозваженою собівартістю – для напівфабрикатів, незавершеного виробництва й готової продукції; за середньозваженою собівартістю на дату операції – для всіх інших видів запасів на металургійному, гірничо-збагачувальному, коксохімічному виробництвах та шахтоуправлінні; за цінами продажу – для товарів; за ідентифікованою собівартістю – для всіх інших видів запасів інших підрозділів. Запаси, які знецінились або застаріли на дату балансу, відображаються за чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації визначається на одиницю запасів як ціна продажу, за вирахуванням витрат на завершення виробництва продукції та витрат на продаж. Вартість переданих в експлуатацію малоцінних і швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу) з наступною організацією оперативного обліку таких предметів за місцями експлуатації протягом терміну їх фактичного використання.

Фінансові інструменти: компанія визнає фінансові активи та зобов’язання у своєму балансі, коли вона стає учасником у контрактних взаємовідносинах щодо певного інструмента. Фінансові інструменти первісно визнаються за собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів або зобов’язань, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, i витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо). На кожну наступну після первісного визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їхньою первісною вартістю за вирахуванням знецінення, а фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою вартістю використовуючи метод ефективної ставки відсотка. Метод ефективної ставки відсотка: метод ефективної ставки відсотка є методом розрахунку амортизованої вартості фінансового зобов’язання і розподілу відсоткових витрат протягом відповідного періоду. Ефективна відсоткова ставка представляє собою ставку, яка точно дисконтує очікувані майбутні виплати грошових коштів (платежів) протягом очікуваного строку корисного використання фінансового зобов’язання або, коли доцільно, коротшого періоду. Грошові кошти та їх еквіваленти: грошові кошти та їх еквіваленти включають грошові кошти в касі та грошові кошти на рахунках у банках, які швидко конвертуються у готівку, та депозити з первісним терміном погашення менше трьох місяців. Керівництво вважає, що справедлива вартість грошових коштів та їх еквівалентів на дату балансу відповідає їх номінальній вартості. При обліку дебіторської заборгованості поточна дебіторська заборгованість включається в підсумок балансу по чистій реалізаційній вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається з використанням коефіцієнта сумнівності. Коефіцієнт сумнівності встановлюється в розмірі 50% для заборгованості, не погашеної в термін від 180 до 360 днів, і в розмірі 100% для заборгованості, не погашеної в термін більше 360 днів. Фактичні збитки можуть відрізнятися від поточних оцінок. Такі оцінки регулярно переглядаються і, у разі необхідності, у них робляться коригування у звіті про фінансові результати за період, в якому про них стало відомо. Така оцінка резерву сумнівних боргів є достатньою для визначення справедливої вартості дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Фінансові зобов’язання складаються з позик, торгової та іншої кредиторської заборгованості. Фінансові зобов’язання первісно оцінюються за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на здійснення операцій, а в подальшому оцінюються за амортизованою вартістю використовуючи метод ефективної ставки відсотка. Амортизована вартість торгової та іншої кредиторської заборгованості відповідає номінальній вартості кредиторської заборгованості у зв’язку з коротким терміном обігу даного інструменту; амортизована вартість позик відповідає їх номінальній вартості, оскільки дані зобов’язання отримані на умовах, які були близькі до ринкових під час їхнього первісного визнання.

Забезпечення витрат та платежів (резерви): забезпечення створюються при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забезпечення використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та у разі потреби коригується. У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов’язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню. Компанія створює наступні види забезпечень та резервів: забезпечення на оплату відпусток працівникам підприємства; забезпечення за пенсійним планом з визначеними виплатами; забезпечення на виплати за схемою добровільного звільнення; забезпечення за судовими позовами; забезпечення соціальних витрат, передбачених інвестиційними зобов’язаннями (будівництво житла); резерв на аудиторські, юридичні, консультаційні та інші професійні послуги; резерв на оплату корпоративних послуг; резерв на виплату винагороди за підсумками роботи за рік та інших виплат робітникам; резерв на рекультивацію порушеної землі; інші резерви для забезпечення витрат та платежів.

Резерв на оплату витрат з виведення активів (резерв на рекультивацію порушеної землі): відповідно до вимог чинного законодавства, компанія повинна зробити рекультивацію земель, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, а також провести роботи з виведення з експлуатації та їх демонтаж об’єктів, розташованих на таких ділянках, та переміщення відходів. Резерв під витрати на рекультивацію земель визнається в момент порушення земель. Сума резерву визначається виходячи з вартості очікуваного переліку робіт необхідних для демонтажу встановленого обладнання та приведення земельних ділянок, на яких розташовані гірничі активи, у стан, придатний для подальшого використання згідно з законодавством. Розрахована сума резерву дисконтується з використанням ставки дисконтування, що є ставкою до оподаткування, яка відображає поточні ринкові оцінки вартості грошей у часі. Сума резерву переглядається на кожну дату балансу та у разі потреби коригується. Зміна балансової вартості резерву коригується за рахунок статті первинна вартість основних фондів, окрім збільшень балансової вартості резерву, які відображають плин часу. Збільшення балансової вартості резерву за рахунок плину часу, визнаються як фінансові витрати.

Пенсійний план з визначеними виплатами: Компанія зобов’язана компенсувати Державному пенсійному фонду України суму пенсій, які виплачуються державою працівникам Компанії, які працювали у шкідливих для здоров’я умовах, відповідно, отримали право виходу на пенсію та одержання пенсії раніше визначеного пенсійним законодавством віку. Цей пенсійний план з визначеними виплатами не має фінансового фонду, і, відповідно, активів на його здійснення. Чисте зобов’язання Компанії відносно даного Плану розраховується шляхом оцінки суми майбутніх виплат, які належать працівникам за надані ними послуги у поточному та попередньому періодах.

Сума виплати потім дисконтується для визначення поточної вартості зобов’язання, яке відображається у балансі.

Ставка дисконтування оцінюється з використанням фактичної дохідності корпоративних цінних паперів або державних цінних паперів, які мають високий рейтинг і такий же термін погашення, як і відповідне пенсійне зобов’язання, та якими торгують на світових фондових ринках, та коригується з урахуванням середнього очікуваного рівня інфляції. Зобов’язання Компанії за пенсійним планом з визначеними виплатами відображено у фінансовій звітності відповідно до вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 у редакції, що, як очікується на момент подання фінансової звітності, буде діяти станом на 31 грудня 2013 року. Згідно з цими вимогами, актуарні прибутки та збитки відображаються у фінансовій звітності в повному обсязі в тому звітному періоді, в якому вони виникли. Актуарні прибутки та збитки – це зміни у зобов’язаннях щодо визначених виплат, які походять від коригувань на основі набутого досвіду та ефекту змін в актуарних припущеннях. Пенсійний план з визначеними внесками: працівники компанії отримують пенсії від держави у відповідності до пенсійного законодавства України. Компанія сплачує до Державного пенсійного фонду України суму на основі заробітної плати кожного працівника. Витрати Компанії за цими внесками відображаються у статті "Заробітна плата та відповідні нарахування". Ця сума включається до складу витрат у тому періоді, в якому вона понесена. Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом: дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (податки до відшкодування та передплати за податками) обліковуються за собівартістю. Доцільність створення резервів під знецінення такої дебіторської заборгованості аналізується на кожну звітну дату.

Видані аванси постачальникам: видані аванси постачальникам відображаються за собівартістю, за вирахуванням резерву на покриття збитків від сумнівної заборгованості.

Витрати майбутніх періодів: витрати майбутніх періодів відображаються за собівартістю, за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Статутний капітал: статутний капітал визнається за справедливою вартістю отриманих компанією внесків.

Резервний капітал: резервний капітал використовується для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Резервний капітал у розмірі 15% від статутного капіталу створюється шляхом щорічних відрахувань 5% чистого прибутку Компанії. При повному чи частковому використанні коштів резервного капіталу він повинен бути сформований знову або поповнений шляхом наступних щорічних відрахувань з прибутку Компанії до досягнення ним 15% від статутного капіталу. Рішення щодо щорічних відрахувань до резервного капіталу приймається Загальними зборами акціонерів. Інший додатковий капітал: інший додатковий капітал складається з накопичених курсових різниць, що виникають під час перерахунку статей активів, зобов’язань та власного капіталу з функціональної валюти в валюту презентації фінансової звітності, а також накопичених сум іншого сукупного доходу, що виникає при визнанні змін в актуарних оцінках. Одержані аванси від покупців: одержані аванси від покупців відображаються за собівартістю.

Оренда: оренда класифікується як фінансова, якщо умови оренди значною мірою переносять усі ризики і право власності на орендаря. Усі інші види оренди класифікуються як операційна оренда.

Операційна оренда: оренда вважається операційною, якщо договором оренди не передбачена передача Компанії усіх ризиків та вигод, пов’язаних з правом користування та володіння активами. Витрати за операційною орендою визнаються як витрати поточного періоду протягом відповідного терміну оренди. Реалізація готової продукції (визнання доходів): доходи від реалізації товарів визнаються за умови виконання усіх наведених нижче умов: компанія передала покупцю усі істотні ризики та вигоди, пов’язані з володінням товарами; компанія не зберігає фактичного контролю над проданими товарами; сума доходів від реалізації може бути достовірно визначена; існує вірогідність, що економічні вигоди, пов’язані з операцією, надійдуть до компанії; та понесені або очікувані витрати, пов’язані з операцією, можуть бути достовірно визначені.

Визнання витрат: витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суми транспортних видатків, пов’язаних з доставкою продукції покупцям, дохід від реалізації якої не визнаний у зв’язку з тим, що покупцю не передані ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію, обліковуються у складі витрат майбутніх періодів.

Витрати за позиками: витрати за позиками, які безпосередньо стосуються операцій придбання, будівництва або виробництва кваліфікованих активів, які є активами, для підготовки яких до очікуваного використання або продажу потрібен значний період часу, додаються до первісної вартості цих активів до того часу, поки такі активи не будуть, в основному, готові до їх очікуваного використання або продажу. Усі інші витрати за позиками визнаються у звіті про фінансові результати того періоду, в якому вони понесені.

Податок на прибуток: податки на прибуток за рік включають поточний та відстрочений податки. Поточний податок на прибуток розраховується відповідно до вимог чинного законодавства України і базується на річних результатах діяльності компанії, які коригуються відносно статей, на які не нараховуються податки або які не відносяться на валові витрати в цілях оподаткування. Сума відстрочених податків на прибуток відображає чистий податковий вплив тимчасових різниць між балансовою вартістю активів та зобов’язань для цілей фінансової звітності та вартістю, яка використовується у податковому обліку. Сума відстрочених податкових активів і зобов’язань розраховується за податковими ставками, які, як очікується будуть застосовуватися у тому періоді, в якому актив буде реалізований або зобов’язання буде погашене. Оцінка відстрочених податкових зобов’язань і активів уособлює податкові наслідки, які можуть виникнути у результаті використання компанією того чи іншого методу відшкодування або погашення балансової вартості своїх активів та зобов’язань. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну звітну дату і зменшується у тій мірі, в якій відсутня вірогідність одержання достатнього оподатковуваного прибутку, який дозволить відшкодувати всю або частину суми такого активу. Податок на прибуток за рік складається з поточного податку на прибуток підприємств та відстроченого податку на прибуток. Поточний податок на прибуток підприємств і відстрочений податок на прибуток визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати, крім податку на прибуток, який нараховується внаслідок операцій, які відображаються безпосередньо у складі власного капіталу. Протягом року, який закінчився 31 грудня 2012 року, ставка податку на прибуток підприємств для компанії становила 21%.

Умовні зобов’язання та активи: умовні зобов’язання не визнаються у фінансовій звітності. Вони розкриваються у примітках до фінансової звітності, крім тих випадків коли ймовірність відтоку ресурсів, які втілюють економічні вигоди, є незначною. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, але розкриваються у примітках, якщо існує ймовірність надходження економічних вигід.

Інформація за сегментами: звітність за сегментами подається з урахуванням точки зору керівництва і стосується тих підрозділів Компанії, які визначені як операційні бізнес-сегменти. Операційні бізнес-сегменти визначаються на основі внутрішніх звітів, які готуються для осіб, які ухвалюють основні операційні рішення Компанії. Компанія визначила представників свого вищого керівництва як осіб, які ухвалюють основні операційні рішення, відповідно, внутрішні звіти, які використовує вище керівництво у процесі нагляду за операційною діяльністю і прийняття рішень щодо розподілу ресурсів, служать основою для подання інформації. Підготовка цих внутрішніх звітів відбувається на тій самій основі, що й цієї попередньої фінансової звітності.