42

	ЗМІСТ
		Стор.
	Вступ	3
	теоретична частина
	1. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку	4
	2. Облік та документальне оформлення процесу реалізації	15
	практична частина
	1. Журнал господарських операцій	26
	2. Бухгалтерські рахунки у вигляді Т-моделі	30
	3. Оборотно-сальдова відомість	33
	4. Баланс	34
	5. Звіт про фінансовий результат	36
	Висновки	38
	Перелік літератури	40

ВСТУП

У контрольній роботі необхідно розглянути теоретичні питання з приводу сутності предмета та об’єкта бухгалтерського обліку й обліку і документального оформлення процесу реалізації.

Стосовно першого питання, бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет, об’єкти, суб’єкти і метод. Наукове дослідження бухгалтерського обліку — це процес цілеспрямованого вивчення об’єкта з використанням наукових методів. Об’єкт — це те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предмет — власне те, що вивчається і досліджується. Об’єкт і предмет як основні наукові категорії пов’язані між собою як ціле та його частина, множина і її одиниця, система і її елемент, поняття, явище та його властивість чи ознака тощо.

Щодо процесу реалізації, отже, до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процессу – сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях – утворюють незавершене виробництво.

Тому ціль контрольної роботи – це вивчення основ організації та ведення бухгалтерського обліку, визначення правильного документального оформлення господарських операцій, набуття навичок використання бухгалтерського обліку, користування планом рахунків, складання балансу підприємства на початок і кінець звітного періоду, складання кореспонденції рахунків, бухгалтерських рахунків у вигляді Т-моделі, складання оборотно-сальдової відомості по синтетичних рахунках.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік має на меті забезпечити управлінський апарат, відповідні служби і фахівців необхідними достовірними даними про господарські процеси та фінансовий стан підприємства. Бухгалтерська інформація потрібна апаратові управління підприємством для обґрунтованого прийняття короткотермінових і довготермінових управлінських рішень, а також широкому колу зовнішніх користувачів (інвесторам, банкам, постачальникам, фінансовим аналітикам, податковим службовцям тощо).

Як складова частина інформаційної системи підприємства бухгалтерський облік повинен забезпечувати отримання точної, повної, оперативної і вірогідної економічної інформації про господарські процеси, стан та використання ресурсів підприємства, розрахункові взаємовідносини з покупцями, постачальниками, персоналом, бюджетом, використання коштів тощо [4, с.50].

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

здійснення безперервного, суцільного, взаємопов’язаного й документального спостереження за економічними процесами та явищами на підприємстві;

забезпечення достовірною і своєчасною інформацією про господарські процеси і явища, що здійснювалися на підприємстві, про наявність і стан господарських засобів та їх джерел внутрішнім і зовнішнім користувачам облікової інформації;

формування інформаційної бази для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю господарської діяльності підприємства.

Для ведення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати будівлі, машини й механізми, матеріали, кошти та інші цінності, які в сукупності становлять господарські засоби підприємства. Ці господарські засоби підприємство отримує за рахунок різних джерел: статутного капіталу або інших створених на підприємстві грошових фондів, власного прибутку, кредитів тощо. У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства постійно поповнює запаси сировини, матеріалів, палива, виготовляє і реалізує продукцію, визначає фінансові результати. Усі суттєві елементи господарської діяльності підприємства відображаються у бухгалтерському обліку.

Бухгалтерський облік є певною галуззю практичної суспільної діяльності та самостійною прикладною економічною наукою. Він накопичує, групує і систематизує факти господарської діяльності, є інформаційною базою управління підприємством.

1. Предмет бухгалтерського обліку

Згідно з визначенням бухгалтерського обліку його предметом є діяльність підприємства. Предметом обліку є не самі об’єкти, а інформація про них, необхідна для управління. Предмет обліку – це факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбання, виробництва та збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, результати діяльності підприємства, формування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів. Конкретизація поняття «діяльність підприємства» допомагає розкрити зміст предмету бухгалтерського обліку [2, с.18].

Для реалізації поставлених завдань кожен суб’єкт господарювання (підприємство, організація, установа) має у своєму розпорядженні наявні засоби праці і предмети праці. З метою контролю за їх наявністю і рухом засоби праці і предмети праці знаходять своє відображення у бухгалтерському обліку. За допомогою обліку одержують кількісні показники про наявність і рух матеріальних цінностей, грошей, трудових ресурсів та інше, а також одержують якісні показники результативності здійснення господарських процесів.Отже, господарські засоби, якими володіє підприємство, є складовою частиною предмету бухгалтерського обліку.

Всі господарські засоби господарюючого суб’єкта мають різні джерела їх утворення. Одні господарські засоби були внесені засновниками при створенні підприємства, інші були придбані за рахунок власних коштів або позик банків та інших фінансово-кредитних установ. Облік внесків засновників, боргових зобовязань перед кредиторами теж знаходять відображення в бухгалтерському обліку. Виходячи з цього, джерела утворення господарських засобів теж є складовою частиною предмету бухгалтерського обліку.

Діяльність будь-якого підприємства повязана з виконанням ряду господарських операцій. Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів, зобов’язань та власному капіталі підприємства [7, с.1]. Господарські операції можуть бути спрямовані на забезпечення підприємства сировиною і матеріалами, виробництво продукції і надання послуг, реалізацію на ринку готової продукції і послуг. Вони також відображаються у бухгалтерському обліку. Таким чином, одна зі складових частин предмету бухгалтерського обліку – господарський процес, який є частиною кругообігу господарських засобів.

При визначенні предмета бухгалтерського обліку необхідно враховувати, що в обліку відображають господарські факти, які одержали грошову оцінку. Якщо об’єкт неможливо оцінити, то його не можна розглядати як предмет бухгалтерського обліку. Тому під предметом обліку слід розуміти наявність та рух господарських засобів і джерел їх утворення, господарські процеси та результати діяльності, відображені за допомогою грошової оцінки [2, с. 91].

Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні — все те, що пов’язане з отриманням необхідної інформації про суб’єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов’язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень. Таке визначення предмета відповідає сутності бухгалтерського обліку, задеклароване і законодавчо закріплене та відображає технологічний процес інформаційного забезпечення, метою якого є надання користувачам правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

У вітчизняній економічній літературі трактування предмета бухгалтерського обліку різне. Таке розмаїття викликано тим, що господарську діяльність підприємства, його ресурси, факти, дії і події, що відбуваються в його межах, вивчають і досліджують представники різних наук, зокрема економісти, юристи, управлінці, статистики, фінансисти, але кожен зі свого боку. Бухгалтерський облік і фахівці, які його здійснюють, забезпечують важливий процес отримання достовірних даних і складання звітності для потреб управління, що є, безперечно, і предметом цієї науки.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і використанням, джерела формування та їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві [8, с.10], відображені за допомогою грошової оцінки.

1.2. Об’єкт бухгалтерського обліку

Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та його рух в процесі відтворення. Об’єктом обліку є також факти, дії і події господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів, процеси придбання засобів виробництва продукції та її збуту, розрахункові відносини підприємства з юридичними та фізичними особами, фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Об’єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об’єднати в три групи:

-       господарські засоби (майно);

-       джерела господарських засобів;

-       господарські процеси.

Для поглибленого вивчення об’єктів бухгалтерського обліку, якими є господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів за двома ознаками:

-       за складом і розміщенням;

-       за джерелами утворення (формування).

Майно підприємства — це основні й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами.

Активи — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі [12]:

-       за формами функціонування;

-       за характером участі у процесі обороту;

-       за ступенем ліквідності.

За формами функціонування господарські активи поділяють на такі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові активи.

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Основні засоби — це сукупність засобів праці, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі протягом періоду, більшого, ніж один рік від дати введення в експлуатацію. Вартість основних засобів зменшується поступово з їх фізичним і моральним зношуванням. До основних засобів належать: земля, будівлі, споруди, машини, інструменти, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), а вартісну межу підприємство встановлює самостійно.

Незавершене будівництво — це вартість недобудованих об’єктів, споруд, будівництво яких здійснюють для власних потреб підприємства.

Запаси — це активи, які утримують з метою подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, управління підприємством чи які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу. До запасів відносять: виробничі запаси, тварин на вирощуванні й відгодівлі, незавершене виробництво, готову продукцію, товари.

Нематеріальні активи — це об’єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об’єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і основні засоби переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх функціонування шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами [12].

Фінансові активи — це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед конкретним підприємством за відвантажену їм продукцію, товари чи надані послуги. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими (з терміном повернення понад рік) і поточними (з терміном повернення до року). Фізичних та юридичних осіб, які мають заборгованість перед цим підприємством, називають його дебіторами.

За характером участі у процесі обороту господарські засоби (активи) поділяють на необоротні та оборотні активи.

Необоротні активи — це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку.

За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяють на абсолютно ліквідні, ліквідні й малоліквідні.

Ліквідність активів підприємства — це ступінь можливості конвертування їх у грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів підприємства за поточними фінансовими зобов’язаннями. Розрізняють ступінь ліквідності за строками: якщо конкретний актив підприємства може набути грошової форми протягом місяця, то такий актив високоліквідний або абсолютно ліквідний, протягом 2—3 місяців — ліквідний, протягом 3—6 місяців — малоліквідний.

До абсолютно ліквідних активів належать кошти та їх еквіваленти, зокрема грошові кошти в національній та іноземній валютах в банках і касі, цінні папери тощо.

До ліквідних активів належать поточні фінансові вкладення та дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари.

До мало ліквідних активів належать основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

Поняття ліквідності активів широко використовують при оцінці фінансового стану підприємства та фінансовому аналізі. Форма балансу підприємств в Україні, де відображаються активи, побудована за ступенем зростання ліквідності.

Розглянута класифікація активів підприємства за різними ознаками характеризує передусім їх склад, структуру, а також їх розміщення, тобто вказує на те, куди і в що їх вкладено. Всебічна інформація про активи, представлені в класифікації, є важливим об’єктом бухгалтерського обліку й економічного аналізу, оскільки показує, куди і в що було вкладено кошти підприємства.

Наявні господарські засоби (активи) підприємства формуються за рахунок як власних, так і залучених коштів, або, як прийнято говорити, джерел. Тому господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням класифікують на:

-       джерела власних засобів;

-       джерела залучених засобів.

До власних джерел формування господарських засобів належать кошти статутного та пайового капіталу (кошти, внесені засновниками на час реєстрації підприємства), додаткового та резервного капіталу, прибутку (одержаного за результатами діяльності). Власний капітал підприємства визначається вартістю його майна — тобто чистими активами, що обчислюються як різниця між вартістю майна (активів) і залучених коштів.

У практиці бухгалтерського обліку до власних джерел відносять власний капітал та забезпечення.

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий та додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, забезпечення та цільове фінансування, доходи майбутніх періодів [12].

Статутний капітал формується за рахунок сукупності вкладів засновників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (статутом). Розмір статутного капіталу може змінюватися лише за рішенням засновників (акціонерів) за рахунок додаткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства. Аналогічно формується і пайовий капітал, наприклад у кооперативах.

Резервний капітал є джерелом коштів, призначених для покриття передбачуваних у майбутньому можливих видатків, резервів на списання прострочених боргів, гарантійних зобов’язань, збитків тощо.

Додатковий капітал формується за рахунок емісійного доходу, дооцінки активів, безоплатно одержаного майна тощо.

Фінансування є джерелом коштів за рахунок державного бюджету та інших фізичних і юридичних осіб. Фінансування діяльності підприємства з державного бюджету називають бюджетним фінансуванням. Якщо кошти підприємству з тією чи іншою спеціальною метою (науково-дослідні роботи, підготовка кадрів, соціальні потреби) надає організація, установа чи спонсор, то таке фінансування називають цільовим.

Прибуток підприємства є безпосереднім джерелом поповнення господарських засобів і відповідних резервів. У бухгалтерському обліку відображають не тільки формування прибутку, а й розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання.

До залучених джерел формування господарських засобів належать ті, що тимчасово надаються в користування підприємству, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними і підприємством умовах. До таких джерел відносять: кредити банків, позикові кошти під зобов’язання, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) та мають форму зобов’язань.

Кредити — це позики у грошовій або товарній формах на умовах повернення, що їх надають банки чи інші кредитні установи позичальникові (фізичній або юридичній особі). За користування кредитом сплачують відсоток. Залежно від терміну повернення кредити поділяють на довгострокові (понад рік) і короткострокові (до року).

При кредитуванні підприємств банки дотримуються таких принципів: забезпеченість та цільовий характер кредиту, повернення, строковість та оплатність кредиту.

Зобов’язання за облігаціями — це додатково залучені кошти, які отримує підприємство внаслідок випуску і реалізації (емісії) своїх облігацій на умовах повернення і плати у вигляді премій. Як і кредити банків, вони можуть бути довгостроковими та короткостроковими.

Кредиторська заборгованість — це тимчасово залучені підприємством кошти від фізичних та юридичних осіб, тобто заборгованість підприємства перед іншими фізичними та юридичними особами за отриману від них продукцію, надані ними послуги чи виконані роботи, заборгованість за нарахованими але не сплаченими податками та іншими платежами. Кредиторську заборгованість у межах нормативних термінів оплати рахунків чи зобов’язань вважають нормальною, а в разі порушення термінів платежів — простроченою [12].

Фізичні та юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кредиторами.

У балансі підприємства джерела залучених коштів називають зобов’язаннями. Зобов’язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал і зобов’язання відображають у балансі з правої сторони і називають пасивами.

Отже, власний капітал і зобов’язання є важливими об’єктами бухгалтерського обліку.

У процесі господарської діяльності господарські засоби перебувають у постійному русі, здійснюють постійний кругооборот, змінюючи при цьому форму і вартість, тобто проходять операційний цикл. Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Основними стадіями кругообороту господарських засобів є такі процеси: постачання (купівлі), виробництва (витрачання/зберігання), реалізації (продажу).

Самі господарські процеси в узагальненому вигляді — це взаємодія трьох складових: засобів праці (будівлі, станки, обладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо, енергія), живої праці (робоча сила).

Господарський процес як частина кругообороту господарських засобів складається з первинних елементів — господарських операцій. Під терміном господарська операція розуміють дію або подію, яка викликає зміни у структурі активів, зобов’язань та власному капіталі підприємства. Більшість господарських операцій є наслідком вольових дій юридичних та фізичних осіб, які укладають угоди, здійснюють технологічні операції. Разом із тим господарські операції можуть мати місце в результаті певних подій, скажімо явищ реальної дійсності, що трапляються незалежно від волі людини (стихійне лихо, моральний знос, інфляційний вплив тощо).

Кожна господарська операція має певні ознаки, які характеризують її сутність.

Ознакою господарської операції є те, що якісно відрізняє її від інших операцій і разом з тим дає можливість групувати однорідні господарські операції, наприклад, операції з реалізації продукції можуть відрізнятися залежно від умов поставок і покупців. Показники господарської операції забезпечують кількісну характеристику операції з допомогою відповідних вимірників (натуральних, трудових, грошових).

Отже, господарські операції в сукупності складають господарські процеси, які в цілому формують кругооборот засобів (капіталу).

Процес постачання (купівлі) — стадія кругообороту, на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці. Підприємство в результаті забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами. При цьому об’єктами обліку тут є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.

Процес виробництва — стадія кругообороту, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Виготовлений продукт доставляють до споживача. Тут об’єктами обліку є витрати (засоби праці в розмірі зношеної частини, сировина, паливо, енергія, праця та її оплата), собівартість продукції, наявність та рух готової продукції.

Процес реалізації — стадія кругообороту, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, і остання набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу кругообороту капіталу. В процесі реалізації об’єктами обліку є витрати, пов’язані з відвантаженням та реалізацією продукції, обсяг відвантаження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продукції, розрахунки з покупцями та за зобов’язаннями з податковими та іншими органами.

Отже, процеси постачання, виробництва і реалізації є важливими об’єктами бухгалтерського обліку.

2. Облік та документальне оформлення процесу реалізації

1. Облік процесу реалізації

Під процесом реалізації розуміють сукупність операцій по продажу готової продукції споживачам. Продукція реалізується за відпускними (продажними) цінами. Ціни на продукцію встановлюються з таким розрахунком, щоб підприємство не тільки відшкодувало затрати на виробництво продукції і її реалізацію, а й одержало прибуток, необхідний для сплати податку з прибутку та інших обов’язкових платежів до бюджету і розширення власного виробництва.

Реалізацією завершується процес кругообігу засобів, чим забезпечується можливість відтворення виробничих запасів і самого процесу виробництва, здійснення розрахунків підприємства за своїми зобов’язаннями (перед бюджетом, працівниками по оплаті праці, постачальниками та іншими господарюючими суб’єктами), а також виявляється фінансовий результат від реалізації.

Обліковими завданнями реалізації продукції, робіт і послуг є [18, с.253]:

- забезпечення інформації про обсяг і структуру реалізованої підприємством продукції (робіт і послуг);

- облік і контроль виконання договірних зобов’язань щодо поставки продукції;

- облік нарахування та сплати належних до обсягу реалізації податків та зборів;

- визначення ціни реалізації та фінансових результатів як у цілому за підприємством, так і за окремими видами продукції, робіт і послуг.

Для обліку процесу реалізації та розрахунків з покупцями використовують рахунки:

26 «Готова продукція»,

90 «Собівартість реалізації»,

70 «Доходи від реалізації»,

36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»,

37 «Розрахунки з різними дебіторами»,

64 «Розрахунки за податками й платежами»,

79 «Фінансові результати» та ін.

Згідно з законодавством датою реалізації вважається дати відвантаження продукції (товарів) покупцям, тобто дата передачі права власності на продукцію покупцеві. Звідси, на відпускну, (продажну) вартість відвантаженої продукції, яка підлягає до оплати покупцями, в бухгалтерському обліку роблять запис:

• Д-т рах. «Розрахунки з покупцями і замовниками».

• К-т рах. «Доходи, від реалізації».

Одночасно на списання з балансу відвантаженої покупцям продукції за фактичною виробничою собівартістю роблять запис:

• Д-т рах. «Собівартість реалізації’’.

• К-т рах «Готова продукція».

Кошти, одержані від покупців за відвантажену (реалізовану продукцію і Зараховані на поточний рахунок підприємства відображають записом:

• Д-т рах. «Рахунки в банках».

• К-т рах. «Розрахунки з покупцями і замовниками».

З процесом реалізації пов’язані витрати на збут (зокрема, витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи, на рекламу, оплату праці працівникам відділу збуту, утримання основних засобів, що використовуються для забезпечення реалізації продукції, тощо) [17, с.50]. Такі витрати протягом звітного періоду відображаються на дебеті рахунка «Витрати на збут» (в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків), а наприкінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка «Фінансові результати» записом:

• Д-т рах. «Фінансові результати».

• К-т рах. «Витрати на збут».

За рахунок доходу, одержаного від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємства сплачують до бюджету податок на додану вартість. Облік розрахунків з бюджетом здійснюється на пасивному рахунку «Розрахунки за податками». Звідси на суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в бухгалтерському обліку роблять запис:

3. Д-т рах. «Доходи від реалізації».

4. К-т рах. «Розрахунки за податками».

Таким чином, на кредиті рахунка «Доходи від реалізації» протягом звітного періоду відображають суми одержаного доходу, а на дебеті – сума податку на додану вартість. Різниця між цими сумами в кінці звітного періоду списується на фінансові результати записом:

• Д-т рах. «Доходи від реалізації».

• К-т рах. «Фінансові результати».

Після цього запису рахунок «Доходи від реалізації» закривається. Загальна схема обліку процесу реалізації наведена нижче.

Загальна схема обліку процесу реалізації:

• 1 – відображення доходу (виручки) від реалізації продукції;

• 2 – списання з балансу виробничої собівартості реалізована продукції;

• 3 – списання собівартості реалізованої продукції на фінансові результати;

• 4 – відображення витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією) продукції лротягом звітного періоду;

• 5 – нарахування податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, за рахунок доходу від реалізації;

• 6 – списання чистого доходу від реалізації (за вирахуванням податку на додану вартість) на фінансові результати;

• 7 – списання витрат на збут на фінансові результати;

• 8 – списання прибутку від реалізації;

• 9 – списання збитку від реалізації.

2.2. Документальне оформлення процесу реалізації

Система документування процесу реалізації товарів включає наступні етапи:

документування дозволу на відпуск товарів;

документування відпуску товарів зі складу;

документальне оформлення доставки товарів покупцю;

документальне оформлення розрахунків з покупцем;

документальне оформлення нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Розглянемо порядок складання і використання документів для оформлення процесу реалізації товарів.

- Документування дозволу на відпуск товарів.

Оптове підприємство здійснює поставку товарів згідно з договорами, укладеними з покупцями. Асортимент товарів, їх кількість та ціни зазначаються безпосередньо у договорі або у специфікаціях чи заявках, які є невід’ємною частиною договору.

Відпуску підлягають тільки товари, що фактично оприбутковані матеріально відповідальною особою.

Документальне оформлення відвантаження товарів починається зі складання комерційною службою розпорядчого документа за формою, визначеною підприємством самостійно. Функції такого документа можуть виконувати наряди, замовлення, розпорядження, накази тощо. У розпорядчому документі менеджер вказує найменування та адресу покупця, найменування, кількість товарів та дату відпуску їх зі складу. Розпорядження на відпуск товарів передається працівникам складу для відбирання товарів.

- Документування відпуску товарів зі складу.

Відвантаження товарів зі складу оптового підприємства може здійснюватись таким чином:

безпосереднім відпуском товарів представнику підприємства-покупця (самовивіз);

централізованою доставкою товарів;

відправкою товарів залізницею, водним або повітряним транспортом.

Обов’язковою умовою відпуску товарів і оформлення товаросупровідних документів є наявність довіреності одержувачів. Не дозволяється відпускати товари у випадках:

подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

відсутності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;

закінчення строку дії довіреності;

одержання повідомлення підприємства – одержувача товарів про анулювання довіреності.

Як виняток, при централізовано-кільцєвих перевезеннях, коли товари систематично доставляються за адресою одного або декількох покупців за узгодженими на визначений період параметрами (кількість, асортимент, час тощо), передача товарів покупцям може здійснюватись без довіреності, якщо одержувач цінностей повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа завіряє на супровідних документах свій підпис про одержання товарів. Таке повідомлення надається оптовому підприємству листом за підписами керівника та головного бухгалтера.

При відпуску товарів приватним підприємцям слід враховувати зазначені нижче особливості використання довіреностей цими суб’єктами підприємницької діяльності.

Якщо підприємець одержує товари особисто, він не зобов’язаний пред’являти довіреність, оскільки цей документ підтверджує повноваження надані однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. У разі самостійного отримання товарів приватний підприємець надає оптовому підприємству паспорт або інший документ, що посвідчує особу і свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Дані цих документів (номер, орган і дату видачі) необхідно зазначити в накладній на відпуск товарів.

Якщо приватний підприємець доручає отримати товари найманому працівнику, повноваження такої особи повинні підтверджуватися довіреністю. Приватний підприємець має право вибирати форму довіреності: це може бути довіреність, яка оформлена відповідно до Цивільного кодексу України із зазначенням у ній даних свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або довіреність на бланку типової форми № М-2.

Для документального оформлення відпуску товарів зі складу оптового підприємства складається накладна. Відповідно до розробленого на підприємстві графіка документообігу виписка накладних може бути покладена на бухгалтера, менеджера або працівника складу.

При оформленні накладної в ній необхідно вказати такі реквізити:

номер і дату складання;

найменування і адресу оптового підприємства;

найменування і адресу підприємства покупця;

підставу для відпуску, тобто номер і дату комерційної угоди на відпуск товарів;

номер і дату довіреності, а також прізвище довіреної особи покупця;

дані про товари (найменування, одиниці виміру, кількість, ціни без ПДВ, вартість);

суму податку на додану вартість;

загальну суму до сплати (цифрами і прописом).

Накладна підписується посадовою особою, що надає дозвіл на відпуск товарів, матеріально відповідальною особою складу і довіреною особою покупця.

При цьому в накладній мають бути не тільки підписи, але й зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції з відпуску товарів.

Керівником оптового підприємства затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл, тобто підписувати первинні документи на здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском товарів.

Накладна може бути підписана особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді пароля або іншим способом авторизації, що дозволяє одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Оптове підприємство самостійно встановлює кількість примір-ників накладної на відпуск товарів. Один примірник як супровідний Документ видається підприємству – покупцю.

Накладна, яка складається у момент здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском товарів зі складу оптового підприємства, слугує підставою для:

списання реалізованих товарів з-під звіту матеріально відповідальної особи;

обгрунтування виконання договірних зобов’язань перед покупцем і переходу права власності на товари від оптового підприємства до покупця;

ведення складського обліку відпуску товарів; ведення синтетичного і аналітичного обліку реалізації товарів; підтвердження суми валового доходу при здійсненні продажу товарів з наступною оплатою;

обґрунтування виконання бюджету продажу товарів за центрами відповідальності.

- Документальне оформлення доставки товарів покупцю.

Найпоширенішим способом доставки товарів покупцям зі складів оптового підприємства є автомобільні перевезення.

Оптове підприємство як вантажовідправник повинно оформити товарно-транспортну накладну. Якщо оптове підприємство одночасно є перевізником, тобто доставляє товари покупцю власним або орендованим транспортом, крім ТТН, складається подорожній лист вантажного автомобіля.

- Документальне оформлення розрахунків з покупцем.

Форма розрахунків за поставлені товари визначається договором між оптовим підприємством та покупцем.

Якщо це — безготівкові розрахунки, то покупець перераховує кошти на поточний рахунок оптового підприємства згідно з договором, накладною або рахунком-фактурою. В останньому випадку на оптовому підприємстві оформляється вимога до покупця –рахунок-фактура, де зазначаються найменування, банківські та поштові реквізити оптового підприємства і покупця, сума до сплати. Рахунок-фактура підписується керівником, головним бухгалтером і передається покупцю, у тому числі електронними засобами зв’язку. На підставі рахунка-фактури покупець оформляє платіжний документ.

Завершення товарообмінної операції згідно з договором міни має підтверджуватися двостороннім актом заліку взаємної заборгованості.

- Документальне оформлення нарахування податкових зобов 'язань з податку на додану вартість у зв 'язку із продажем товарів.

Підставою для ведення обліку податкових зобов'язань з ПДВ с податкова накладна.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПАУ від 30.05.1997 р.№ 165.

Право складання цього документа мають суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані платниками ПДВ. Підтвердженням реєстрації є видане державною податковою інспекцією свідоцтво, в якому зазначається індивідуальний податковий номер платника ПДВ. При необхідності платник ПДВ може делегувати право оформлення податкових накладних філіями (відокремленим підрозділам), що входять до його складу. Для цього кожній філії слід присвоїти окремий код та повідомити його податковому органу за місцем реєстрації платника ПДВ.

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкові накладні виписуються особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у оптового підприємства. Якщо товари реалізуються неплатнику ПДВ, то обидва примірники зберігаються у продавця.

Податкова накладна виписується СПД - продавцем у момент виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у двох примірниках. Дата виникнення податкових зобов'язань залежить від умови поставки товарів.

Розглянемо схематично документування процесу реалізації готової продукції. Маємо 2 випадки, коли відпускаемо продукцію за предоплатою, або без предоплати, тому розглянемо послідовність документів окремо.

1 Випадок – з предоплатою

складають між собою

виписує оформлює

складається

виписується

1 екз. передається у складають

бухгалтерію

виписують відгрузка

2 Випадок – Без предоплати

складають між собою

складають виконується

виписують 1 екз. передається у складається

бухгалтерію

У сьогоденні, частіш за все реалізація товарів, робіт та послуг виконується за другою схемою – без предоплати. Проте деякі підприємства, які добре розвинені, не виключають й використання першої схеми – за предоплатою.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Журнал господарських операцій

№	Зміст операції	Д-т	К-т	Сума, грн.
1	2	3	4	5
1	Відображено заборгованість внесків до статутного капіталу: пан Василенко	46.1 46.2 46.3	40 40 40	70446
	п\п «Аркадія»			110446
	пан Корпенко			20446
2	Відображено надходження товару як внесок у статутний капітал (пан Василенко)	28	46.1	55223
3	Відображено надходження автомобиля директора як внесок у статутний капітал (пан Василенко)	152	46.1	15223
4	Автомобиль директора введено в експлуатацію	105	152	15223
5	Відображено надходження виробничого приміщення як внесок у статутний капітал (п\п «Аркадія»)	152	46.2	110446
6	Виробниче приміщення введено в експлуатацію	103	152	110446
7	Відображено надходження грошових коштів на поточний рахунок як внесок у статутний капітал (пан Корпенко)	311.1	46.3	20446
8	Отримали короткостроковий кредит	311.1	601	70446
9	Отримали матеріали від постачальника	201	631	37871,67

1	2	3	4	5
10	Відображено ПДВ (податковий кредит)	641.1	631	7574,33
11	Отримали виробниче устаткування від постачальника	152	631	12871,67
12	Відображено ПДВ (податковий кредит)	641.1	631	2574,33
13	Отримані послуги стороніх організацій (монтаж устаткування)	152	631	2871,67
14	Відображено ПДВ (податковий кредит)	641.1	631	574.33
15	Введення в експлуатацію виробничого устаткування	104	152	15743,34
16	Отримані послуги стороніх організацій (зварювальні послуги в цеху)	23	631	800
17	Відображено ПДВ	641.1	631	160
18	На виробництво готової продукції передано матеріалів	23	201	45446
19	Нарахована з/п робітникам основного цеху	23	661	5446
20	Здійснено нарахування у фонди страхування (38 %) 5446*0,38	23	65	2069,48
21	Здійснено утримання у фонди страхування з з/п (3,6 %) 5446*0,036	661	65	196,06
22	Здійснено утримання ПДФО з з/п (5446-5446*0,036)*0,15	661	641.2	787,49
23	Нарахована амортизація виробничого устаткування 15743,34/5*12	23	131	218,65
1	2	3	4	5
24	На склад надійшло готової продукції	26	23	52100
25	Відображен дохід від реалізації готової продукції	361	701	120446
26	Відображено ПДВ (податкове зобов’язання)	701	641.1	20074,33
27	Відображено собівартість готової продукції	901	26	52100
28	Списується на фінансовий результат дохід від реалізації готової продукції	701	791	100371,67
29	Списується на фінансовий результат собівартість готової продукції	791	901	52100
30	Нарахована з/п адміністрації	92	661	10446
31	Здійснено нарахування у фонди страхування (38 %) 10446*0,38	92	65	3969,48
32	Здійснено утримання у фонди страхування з з/п (3,6 %) 10446*0,036	661	65	376,06
33	Здійснено утримання ПДФО з з/п (10446-10446*0,036)*15	661	641.2	1510,49
34	Нарахована з/п робітникам відділу маркетингу	93	661	8446
35	Здійснено нарахування у фонди страхування (38 %) 8446*0,38	93	65	3209,48
36	Здійснено утримання у фонди страхування з з/п (3,6 %) 8446*0,036	661	65	304,06
37	Здійснено утримання ПДФО з з/п (8446-8446*0,036)*15	661	641.2	1221,29
38	Списуються на фінансовий результат витрати на збут 8446+3209,48	791	93	11655,48

1	2	3	4	5
39	Нарахована амортизація автомобіля 15223/10*12	92	131	126,85
40	Отримали кошти в касу з поточного рахунку	301	311.1	45446
41	Перераховано у бюджет ПДФО 787,49+1510,4+1221,29	641.2	311.1	3519,27
42	Перераховано ЕСВ у відповідні фонди 2069,48+196,06+3969,48+376,06+3209,48+304,06	65	311.1	10124,62
43	Перераховані кошти з розрахункового рахунку на карткові рахунки для виплати з/п 8559,45+6920,65+4462,45	311.2	311.1	19942,55
44	Виплатили з/п адміністрації 10446-(376,06+1510,4)	661	311.2	8559,45
45	Виплатили з/п відділу маркетингу 8446-(304,06+1221,29)	661	311.2	6920,65
46	Виплатили з/п робітникам основного цеху 5446-(196,06+787,49)	661	311.2	4462,45
47	Нарахована амортизація виробничого приміщення 110446/11*12	23	131	836,71
48	Списуються на фінансовий результат адміністративні витрати 10446+3969,48	791	92	14542,33
49	Списується фінансовий результат від операційної діяльності	791	441	22073,86

103			104			105
С.н.п. -			С.н.п. -			С.н.п. -
110446			15743,34			15223
Об. 110446	Об.		Об. 15743,34	Об.		Об. 15223	Об. -
С.н.к. 110446			С.н.к. 15743,34			С.н.к. 15223

131			152			201
	С.н.п. -		С.н.п. -			С.н.п. -
	218,65 126,85 836,71		15223 110446 12871,67 2871,67	15223 110446 15743,34		37871,67	45446
Об. -	Об. 1182,21		Об. 141412,34	Об. 141412,34		Об. 37871,67	Об. 45446
	С.н.к. 1182,21		С.н.к. -				С.н.к. 7574,33

23			26			28
С.н.п. -			С.н.п.-			С.н.п. -
800 45446 5446 2069,48 218,65 836,71	52100		52100	52100		55223
Об. 54816,84	Об. 52100		Об. 52100	Об. 52100		Об. 55223	Об. -
С.н.к. 2716,84			С.н.к. -			С.н.к. 55223

301			311			311.1
С.н.п. -			С.н.п. -			С.н.п. -
45446			20446 70446 19942,55	45446 3519,27 10124,62 19942,55 8559,45 6920,65 4462,45		20446 70446	45446 3519,27 10124,62 19942,55
Об. 45446	Об. -		Об. 110834,55	Об. 98974,99		Об. 90892	Об. 79032,44
С.н.к. 45446			С.н.к. 11859,56			С.н.к. 11859,56

311.2			361			40
С.н.п. -			С.н.п.-				С.н.п. -
19942,55	8559,45 6920,65 4462,45		120446			-	201338
Об. 19942,55	Об. 19942,55		Об. 120446	Об. -		Об. -	Об. 201338
С.н.к. -			С.н.к. 120446				С.н.к. 201338

441						46
	С.н.п. -					С.н.п. -
-	22073,86					201338	55223 15223 110446 20446
Об. -	Об. 22073,86					Об. 201338	Об. 201338
	С.н.к. 22073,86					С.н.к. -

46.1			46.2			46.3
С.н.п. -			С.н.п. -			С.н.п. -
70446	55223 15223		110446	110446		20446	20446
Об. 70446	Об. 70446		Об. 110446	Об. 110446		Об. 20446	Об. 20446
С.н.к. -			С.н.к. -			С.н.к. -

601			631			641
	С.н.п. -			С.н.п. -			С.н.п. -
-	70446		-	37871,67 7574,33 12871,67 2574,33 2871,67 574,33 800 160		7574,33 2574,33 574,33 160 3519,27	787,49 20074,33 1510,49 1221,29
Об. -	Об. 70446		Об. -	Об. 65298		Об. 14402,26	Об. 23593,6
	С.н.к. 70446			С.н.к. 65289			С.н.к. 9191,34

641.1			641.2			65
	С.н.п. -			С.н.п. -			С.н.п. -
7574,33 2574,33 574,33 160	20074,33		3519,27	787,49 1510,49 1221,29		10124,62	2069,48 196,06 3969,48 376,06 3209,48 304,06
Об. 10882,99	Об. 20074,33		Об. 3519,27	Об. 3519,27		Об. 10124,62	Об. 10124,62
	С.н.к. 9191,34			С.н.к. -			С.н.к. -

661			701			791
	С.н.п. -
196,06 787,49 376,06 1510,49 304,06 1221,29 8559,45 6920,65 4462,45	5446 10446 8446		20074,33 100371,67	120446		52100 11655,48 14542,33 22073,86	100371,67
Об. 24338	Об. 24338		Об. 120446	Об. 120446		Об. 100371,67	Об. 100371,67
	С.н.к. -

901			92			93
52100	52100		10446 3969,48 126,85	14542,33		8446 3209,48	8446 3209,48
Об. 52100	Об. 52100		Об. 14542,33	Об. 14542,33		Об. 11655,48	Об. 11655,48

Оборотно-сальдова відомість

Рахунок	С-до на п.		Обороти за квартал		С-до на к.
	Д-т	К-т	Д-т	К-т	Д-т	К-т
103	-	-	110446	-	110446	-
104	-	-	15743,34	-	15743,34	-
105	-	-	15223	-	15223	-
131	-	-	-	1182,21	-	1182,21
152	-	-	141412,34	141412,34	-	-
201	-	-	37871,67	45446	-	7574,33
23	-	-	54816,84	52100	2716,84	-
26	-	-	52100	52100	-	-
28	-	-	55223	-	55223	-
301	-	-	45446	-	45446	-
311	-	-	110834,55	98974,99	11859,56	-
361	-	-	120446	-	120446	-
40	-	-	-	201338	-	201338
441	-	-	-	22073,86	-	22073,86
46	-	-	201338	201338	-	-
601	-	-	-	70446	-	70446
631	-	-	-	65298	-	65298
641	-	-	14402,26	23593,6	-	9191,34
65	-	-	10124,62	10124,62	-	-
661	-	-	24338	24338	-	-
701	-	-	120446	120446	-	-
791	-	-	100371,67	100371,67	-	-
901	-	-	52100	52100	-	-
92	-	-	14542,33	14542,33	-	-
93	-	-	11655,48	11655,48	-	-
Разом	-	-	1308881,1	1308881,1	377103,74	377103,74

Баланс (Звіт про фінансовий стан)
на ____січень_____ 20ХХ р.
										у тис.грн.																																																																								Форма N 1						Код за ДКУД														1801001
Актив											Код рядка		На початок звітного періоду										На кінець звітного періоду
1											2		3										4
I. Необоротні активи											1000
Нематеріальні активи
первісна вартість											1001
накопичена амортизація											1002
Незавершені капітальні інвестиції											1005
Основні засоби											1010												140
первісна вартість											1011												141
знос											1012												(1)
Інвестиційна нерухомість											1015
Довгострокові біологічні активи											1020
Довгострокові фінансові інвестиції:											1030
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
інші фінансові інвестиції											1035
Довгострокова дебіторська заборгованість											1040
Відстрочені податкові активи											1045
Інші необоротні активи											1090
Усього за розділом I											1095												140
II. Оборотні активи											1100												50
Запаси
Поточні біологічні активи											1110
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги											1125												120
Дебіторська заборгованість за розрахунками:											1130
за виданими авансами
з бюджетом											1135
у тому числі з податку на прибуток											1136
Інша поточна дебіторська заборгованість											1155
Поточні фінансові інвестиції											1160
Гроші та їх еквіваленти											1165												57
Витрати майбутніх періодів											1170
Інші оборотні активи											1190
Усього за розділом II											1195												227
III. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття											1200
Баланс											1300												367
Пасив											Код рядка		На початок звітного періоду										На кінець звітного періоду
1											2		3										4
I. Власний капітал											1400												201
Зареєстрований (пайовий) капітал
Капітал у дооцінках											1405
Додатковий капітал											1410
Резервний капітал											1415
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)											1420												22
Неоплачений капітал											1425		( )										( )
Вилучений капітал											1430		( )										( )
Усього за розділом I											1495												223
II. Довгострокові зобов'язання і забезпечення											1500
Відстрочені податкові зобов'язання
Довгострокові кредити банків											1510
Інші довгострокові зобов'язання											1515
Довгострокові забезпечення											1520
Цільове фінансування											1525
Усього за розділом II											1595
IІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення											1600												70
Короткострокові кредити банків
Поточна кредиторська заборгованість за:
довгостроковими зобов'язаннями											1610
товари, роботи, послуги											1615												65
розрахунками з бюджетом											1620												9
у тому числі з податку на прибуток											1621
розрахунками зі страхування											1625
розрахунками з оплати праці											1630
Поточні забезпечення											1660
Доходи майбутніх періодів											1665
Інші поточні зобов'язання											1690
Усього за розділом IІІ											1695												144
ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами,											1700
утримуваними для продажу, та групами вибуття
Баланс											1900												367
Керівник
Головний бухгалтер