- •1.1 Технологічний ланцюг людства
- •1.2 Система створення нового продукту
- •1.3 Виробничий процес виготовлення виробу
- •1.4 Технологічний процес і технологічна система.
- •1.5 Елементарні технологічні процеси (методи) і обладнання
- •1.6 Тенденція підвищення ефективності виробництва
- •2.1. Загальна характеристика добувної промисловості
- •2.2. Основні процеси гірничого виробництва
- •2.3. Характеристика вугільної промисловості
- •2.4. Проведення підземних гірничих виробок
- •2.5. Видобуток вугілля відкритим способом
- •2.6. Проведення підземного видобутку вугілля
- •2.7. Підвищення ефективності використання вугілля
- •2.8. Гірниче виробництво та екологія
- •2.9. Забезпечення повноти вилучення запасів корисних копалин з надр
- •2.10. Видобуток золота
- •2.11. Видобуток урану
- •2.12. Нафтова та газова промисловість
- •2.13. Видобуток природного газу
- •2.14. Видобуток нафти
- •2.15. Забруднення навколишнього середовища нафтопродуктами
- •2.16. Вплив газу на екологію
- •3.1. Теплові електростанції
- •3.2. Принцип роботи тес
- •3.3. Атомні електростанції
- •3.4. Обладнання і робота ядерного реактора
- •3.5. Гідроелектростанції
- •3.6. Принцип роботи гес
- •3.7. Нетрадиційні джерела енергії
- •3.8. Сонячна енергія
- •3.9. Вітрова енергія
- •3.9. Біоенергія
- •4.1. Виробництво чавуну. Загальна характеристика.
- •4.2. Класифікація та властивості чавуну.
- •4.3. Характеристика доменного процесу.
- •4.4. Основні напрямки прогресу в чавуноливарному виробництві.
- •4.5. Основні світові тенденції розвитку чорної металургії.
- •4.6. Виробництво сталі. Загальна характеристика.
- •4.7. Класифікація сталі.
- •4.8. Сировинна база чорної металургії.
- •4.9. Принципові технологічні процеси отримання сталі.
- •4.10. Конверторний спосіб отримання сталі.
- •4.11. Бессемерівський процес одержання сталі.
- •4.12. Томасівський процес.
- •4.13. Мартенівський спосіб одержання сталі.
- •5.1. Загальна характеристика хімічної промисловості.
- •5.2. Хімічна промисловість України.
- •5.3. Найбільш характерні технологічні процеси хімічної промисловості.
- •5.4. Класифікація хіміко – технологічних процесів.
- •5.5.Основні реактори хімічної промисловості.
- •5.6. Виробництво неорганічних речовин. Перекис водню.
- •5.6. Виробництво неорганічних речовин. Виробництво аміаку(nh3).
- •5.8. Виробництво органічних речовин. Виробництво мила.
- •5.9. Ресурси хімічної промисловості.
3.8. Сонячна енергія
Сонце – це постійно діючий розпечений реактор, який перетворює масу в енергію, загальна норма – 4,5 млн. т за секунду за рахунок поєднання двох ядер водню (протонів) для утворення гелію. Енергія потрапляє на Землю головним чином у формі електромагнітного випромінювання.
Сонячна радіація – це невичерпне відновлюване джерело екологічно чистої енергії. Розподіл глобального потоку сонячної радіації на поверхні земної кулі нерівномірний.
Енергія Сонця досить розсіяна і для її використання застосовують різні геліоенергетичні установки. Дуже важливим фактором для роботи геліоустановок є тривалість опромінення сонячною радіацією і теплова інерція геліоустановки.
Спостерігаються дві технології для збирання, накопичення та перетворення сонячної енергії. Вони відомі як центральна приймальна система і розподільна колекторна система. Центральна приймальна система складається з великого поля сонцевловлювальних дзеркал (геліостатів), які перехоплюють і переспрямовують вхідну сонячну радіацію у єдиний великий приймач. Переспрямоване радіаційне тепло спрямовує робочу рідину в приймач. Вибір робочої рідини залежить від конструкції станції.
Розподілена колекторна система перетворює сонячне світло у тепло в індивідуальному колекторному модулі. Кожний колекторний модуль складається з циліндричної дзеркальної поверхні, що переспрямовує сонячну радіацію в приймач-абсорбер.
Як у звичайних електронакопичуючих технологіях, охолоджувальні башти або конденсатори використовуються, щоб гасити надлишкову енергію.
Сонячні водонагрівачі (СВН) – найбільш розповсюджені в народному гос подарстві геліоенергетичні установки, котрі можуть працювати як автономно, так і у складі об’єктів традиційної енергетики. Основним елементом СВН є сонячний колектор, в якому знаходиться світлопоглинаюча панель з циркулюючим теплоносієм.
Системи сонячного теплозабезпечення (геліоустановки) поділяють на пасивні та активні. Пасивні – найбільш дешеві та прості – для збору та розподілу сонячної енергії використовують архітектурні елементи будівлі і не потребують додаткового обладнання.
До складу активної системи сонячного опалення входять: колектор сонячної енергії (КСЕ) – забезпечує перетворення сонячного випромінювання в теплоту; акумулятор теплоти; додаткове джерело енергії; теплообмінники для передачі теплоти з КСЕ в акумулятор та з останнього до споживача; насоси або вентилятори тощо.
3.9. Вітрова енергія
Причиною виникнення вітрів є поглинання земною атмосферою сонячного випромінювання, що призводить до розширення повітря і появи конвекційних течій.
Енергія вітру в механічних установках (млини, водяні насоси) використовується вже декілька століть. Однією з основних умов при проектуванні вітрових установок є забезпечення їх захисту від руйнування дуже сильними поривами вітру.
Виробництво вітрових двигунів потребує порівняно невеликих витрат. Інтенсивність їх роботи залежить від швидкості вітру. Середньорічна швидкість вітру в різних районах Землі різна.
Дуже ефективне використання вітрових турбін для підігріву води з метою опалення.
Вітровий двигун перетворює енергію вітрового потоку в механічну, що в подальшому використовується для приводу машин, або трансформується в електричну чи тепло. ВД, що використовуються як привід електричного генератора вітроенергетичних установок(ВЕУ), поділяються на 2 види: роторного (ВДР) і пропелерного (ВДП) типу. Недолік ВЕУ – нерівномірність вітрового потоку. Перевага - вітрова енергетика найбільш чиста.
Використання енергії вітру потребує спорудження величезної кількості баштових установок, що можуть змінити пейзаж, викликати ускладнення для повітряного транспорту.
При використанні енергії вітру для виробництва електроенергії необхідне її акумулювання, бо цей вид енергії, як і сонячний, характеризується сезонною і добовою нерівномірністю.