7. План рахунків бухгалтерського обліку банків України і принципи його побудови.

План рахунків банківських установ – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій.

Він призначений для відображення бухгалтерської інформації та є складовою національної системи бухгалтерського обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України можна переділити на три логічні частини – балансову, частину доходів і витрат, позабалансову

Балансова частина містить перші п'ять класів Плану рахунків. На підставі цих класів складають балансовий звіт банку.

Частина доходів і витрат об'єднує класи доходів і витрат. На їх підставі складають звіт про фінансові результати діяльності банку.

Позабалансова частина містить позабалансові рахунки. У цій частині ведеться облік позабалансових вимог і зобов'язань банку, списаної заборгованості, активів клієнтів на зберіганні, інших засобів, цінностей і документів.

Усі частини Плану рахунків перебувають у тісному логічному зв’язку.

План рахунків побудовано за ієрархічним принципом. Кожна з чотирьох цифр номера балансового рахунка означає рівень ієрархії. Отже, перша цифра визначає клас рахунка, перша і друга – розділ, перша, друга й третя – групу, перша, друга, третя і четверта номер рахунка. Такий підхід дає змогу виконувати групування нарізних рівнях ієрархії та легко складати звіти різних форм.

Рахунки балансової частини Плану рахунків згруповано за видами операцій банку – казначейські та міжбанківські операції, операції з клієнтами, операції з цінними паперами, довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи, капітал банку. Активи та зобов'язання в балансовій частині Плану рахунків подано за ознакою зниження ліквідності (активи) та збільшення часу, необхідного для повернення боргів (пасиви).

8. Організація аналітичного і синтетичного обліку в банках.

Синтетичний (узагальнюючий) облік дозволяє отримувати систематизовану інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій за рахунками бухгалтерського обліку.

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомоги рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 280.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів тощо, що містять узагальнену облікову інформацію аналітичного та синтетичного рівнів.

Банки самостійно розробляють і затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Серед основних форм регістрів синтетичного обліку банки зобов'язані передбачити щоденний оборотно-сальдовий баланс. У цьому балансі відображаються обороти за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунка за день та вихідні залишки за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжними підсумками за балансовими рахунками третього та другого порядків(аналогічно і за позабалансовими рахунками). В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кожним класом рахунків та загальний підсумок за всіма рахунками установи банку за активом і пасивом балансу. Правильність складання щоденного балансу оборотів і залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обов'язковою умовою початку нового банківського дня.

До інших регістрів синтетичного обліку належать: сальдовий баланс, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються за ступенем узагальнення інформації та використовуються для звіряння даних аналітичного та синтетичного обліку.

Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основних регістрах аналітичного обліку – особових рахунках, які відкриваються за кожним аналітичним балансовим і позабалансовим рахунком.

За деякими балансовими рахунками аналітичний облік може вестися в операційних журналах, картках, книгах, у вигляді хронологічного запису операцій. Як регістри аналітичного обліку можуть використовуватися окремі примірники первинних документів.

Особові рахунки клієнтів банки ведуть у двох примірниках. Перший примірник особового рахунка зберігається в документах дня банку. Другий примірник – виписку з особового рахунка – за підписом працівника банку з відбитком штампа видають клієнтові. До виписок з особових рахунків додають документи або їхні копії, на основі яких здійснено записи за рахунком.

Кожен об'єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів, необхідних для складання фінансової звітності.

Усі параметри аналітичного обліку Національним банком України переділено на дві групи:

• обов'язкові;

• необов'язкові.

Обов'язкові параметри вводять з урахуванням вимог НБУ щодо звітності банків. їх неодмінно заповнюють під час занесення до комп'ютерної системи нового контрагента (клієнта) або відкриття аналітичного рахунка.

Необов'язкові параметри мають рекомендаційний характер. Вони можуть бути використані в організації внутрішнього обліку в банку, а також для надання звітності іншим органам.

Своєю чергою, обов'язкові параметри бувають:

• загальні;

• спеціальні.

Методичними вказівками НБУ визначено, що довжина номера аналітичного рахунка не є фіксованою і може мати до 14 знаків. Перші п'ять знаків жорстко регламентовано. Наступні знаки в номері рахунка банк формує самостійно відповідно до власних можливостей і потреб.

Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються за такою схемою:

АААА К ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ,

АААА – номер балансового рахунка (4 знаки)

К – ключовий розряд (1 знак)

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ – інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків).

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ номера аналітичного рахунка визначається банком самостійно. До складу цього сегмента можуть уводитися такі параметри:

• код контрагента;

• порядковий номер рахунка;

• номер філії банку;

• код валюти тощо.

У разі необхідності банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунка. Код валюти в номері рахунка заповнюється в окремому полі та вирізняється похилою лінією вправо «/».