57. Громадські об'єднання, які провадять діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища, не мають права:

1. організовувати та проводити у встановленому по­рядку громадську екологічну експертизу;

2. виконувати у встановленому порядку функції орга­нів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища;

3. розробляти, пропагувати та реалізовувати у встано­вленому порядку програми в галузі охорони навколишнього природного середовища;

4. проводити місцеві референдуми з питань, пов'яза­них з охороною навколишнього природного середовища, вико­ристанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки.

58. Громадська екологічна експертиза здійснюється:

1. науково-дослідними установами на замовлення гро­мадських об'єднань;

2. незалежними групами спеціалістів з ініціативи гро­мадських об'єднань за рахунок їх власних коштів або на гро­мадських засадах;

3. громадськими природоохоронними організаціями, якщо цей вид діяльності передбачений статутом;

4) товариством захисту прав споживачів.

59. Види контролю за забезпеченням доступу до пуб- лічної екологічної інформації:

1. державний та самоврядний;

2. парламентський, громадський, державний;

3. громадський та державний;

4. державний.

60. Вкажіть, чи обов'язково суб'єкту господарської ді- яльності інформувати громадськість про будівництво об'єкта підвищеної екологічної небезпеки:

1. не обов'язково;

2. обов'язково;

3. в особливих випадках;

4. за рішенням відповідного органу.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ п

Загальні правові засади екологічної безпеки населення та територій

61. Екологічною безпекою є такий стан навколишньо- го природного середовища, за якого забезпечується:

1) раціональне використання природних ресурсів;

2) попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей;

3. умови якісного відпочинку населення;

4. безпечні умови праці.

62. Проекти будівництва екологонебезпечних об'єк- тів господарської та іншої діяльності повинні мати:

1) ліміти використання природних ресурсів;

2) обов'язковий висновок громадської екологічної екс- пертизи;

3. матеріали оцінки впливу на навколишнє природне ' середовище і здоров'я людей;

4. радіологічний паспорт сировини.

63. Згідно із Законом України "Про об'єкти підвище- ної небезпеки" об'єкт може бути ідентифіковано в якості об'єкта підвищеної небезпеки:

1) відповідно до результатів екологічної експертизи

об'єкта;

2) відповідно до виду діяльності, що проводиться;

3. відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин;

4. відповідно до кількості працівників, які працюють на об'єкті.

64. Назвіть, який документ необхідно отримати для експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки:

1. декларацію безпеки;

2. дозвіл;

3. рішення відповідної ради;

4. не потрібно отримувати ніяких документів.

65. Вкажіть, який документ визначає комплекс захо- дів, що вживаються суб'єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовно- сті до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків:

1. план-схема заходів безпеки;

2. декларація безпеки;

3. звіт;

4. план-схема.

66. Оберіть, на який строк складається план локалі- зації, ліквідації аварій на об'єктах підвищеної екологічної не- безпеки:

1. 1 рік;

2. 3 роки;

3. 5 років;

4. 10 років.

67. Визначте, що таке спостереження за станом потенційно небезпечних об'єктів:

1. контроль;

2. нагляд;

3. моніторинг;

4. аудит.

68. Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших небезпечних для навколишнього природ- ного середовища і здоров'я людей речовин, віднесення хіміч- них речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються:

1. ліцензією (дозволом) на здійснення відповідного виду підприємницької діяльності;

2. нормативними документами на підставі висновку державної екологічної експертизи;

3. законами України;

4. наказами Мінприроди.

69. Експлуатація транспортних та інших пересув- них засобів та установок, у викидах яких вміст забруднюю- чих речовин перевищує встановлені нормативи:

1. допускається за наявності спеціального дозволу ДАІ;

2. не допускається;

3. допускається громадянами;

4. допускається, якщо вони вітчизняного виробництва.

70. Впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки:

1. допускається за наявності спеціального дозволу;

2. забороняється;

3. не регламентується;

4. допускається за наявності патенту.

71. Планування, розміщення, забудова і розвиток на- селених пунктів здійснюються з урахуванням:

1. вимог державного бюджету;

2. вимог інвесторів;

3) раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

4) вимог забудовників.

72. Відповідно до вимог чинного законодавства вико- ристання залишків пестицидів і агрохімікатів, строк реєст- рації яких закінчився, можливе:

1) використання забороняється;

2. протягом двох років за дозволом, наданим та пого­дженим відповідними органами виконавчої влади, встановле­ними законодавством;

3. протягом року без надання дозволу та погодження від­повідних органів виконавчої влади, встановлених законодавством;

4. протягом року за погодженням відповідних органів виконавчої влади, встановлених законодавством.

73. Вкажіть, яку назву має місцевість, що оголошу- ється у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій:

1. зона підвищеної екологічної небезпеки;

2. зона надзвичайної екологічної ситуації;

3. зона ризику;

4. зона забруднення.

74. Надзвичайні екологічні ситуації поділяються на над- звичайні ситуації техногенного та природного характеру за:

1. характером походження подій;

2. ступенем поширення;

3. розміром людських втрат і матеріальних збитків;

4. обсягом заподіяних наслідків.

75. Зазначте, до якої екологічної ситуації належать розвиток стійких процесів, руйнування екосистем, багато- кратне підвищене забруднення довкілля, досягнення критич- ного рівня захворюваності населення, ріст смертності:

1. кризова надзвичайна екологічна ситуація;

2. катастрофічна надзвичайна екологічна ситуація;

3. гострокритична надзвичайна екологічна ситуація;

4. критична надзвичайна екологічна ситуація.

76. Систематизація даних щодо сховищ радіоактив- них відходів здійснюється шляхом ведення:

1. державної реєстрації;

2. державного кадастру;

3. державного банку даних;

4. державного обліку.

77. Назвіть, ким ведеться паспортизація об'єктів із метою ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з відходами:

З) підприємствами;

2. органами виконавчої влади;

3. органами Мінприроди;

4. органами місцевого самоврядування. ,

25

78. Назвіть, хто має право на поводження з радіоак- тивними відходами:

1. юридичні особи, які отримали дозвіл;

2. органи державної влади;

3. юридичні та фізичні особи, які отримали дозвіл;

4. органи державної влади та місцевого самоврядування.

79. Відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються:

1. локальними;

2. комунальними;

3. безхазяйними;

4. державними.

80. Здійснення операцій з відходами, що не приводить до їх утилізації, називається:

1. видаленням відходів;

2. знешкодженням відходів;

3. захороненням відходів;

4. обробленням відходів.

81. Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України;

2. екологічну інспекцію;

3. органи місцевого самоврядування;

4. Кабінет Міністрів України.

82. Основним принципом державної політики у сфері поводження з відходами є:

1) сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;

2) пріоритетний захист навколишнього природного се- редовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів;

З ) визначення режиму використання безхазяйних відходів; 4) сприяння створенню об'єктів захоронення відходів.

83. Суб'єктами права власності на відходи є:

1. держава, територіальні громади, Автономна Респуб-лікаКрим;

2. лише державні підприємства;

3. підприємства, установи, організації усіх форм влас­ності, громадяни України та іноземці;

4. держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, підприємства, установи, організації усіх форм власно­сті, громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

84. Правопорушенням у сфері поводження з відходами вважається:

1. зберігання відходів на території підприємств;

2. перевезення відходів водними шляхами;

3) приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів;

4) вивезення відходів в інші держави.

85. Розміщення відходів дозволяється лише:

1. за наявності спеціального дозволу;

2. за наявності спеціального договору;

3. власникам відходів;

4. громадянам.

86. Вкажіть, який документ надає право експлуату- вати об'єкт, з якого надходять в атмосферне повітря забру- днюючі речовини:

1. державний акт;

2. рішення відповідного державного органу;

3. дозвіл;

4. припис.

87. Визначте, які нормативи не належать до норма- тивів у галузі охорони атмосферного повітря:

1. нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;

2. нормативи оцінки стану атмосферного повітря;

1. нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарних джерел;

2. технологічні нормативи допустимого викиду забру­днюючих речовин.

88. Державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря не підлягають:

1. об'єкти, які справляють або можуть справити шкід­ливий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря;

2. види та обсяги забруднюючих речовин, що викида­ються в атмосферне повітря;

3) опади;

4) види і ступені впливу фізичних та біологічних чин- ників на стан атмосферного повітря.

89. Назвіть, які зони встановлюються при визначенні місць розміщення нових об'єктів, реконструкції діючих під- приємств та інших об'єктів, що впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря:

1. природоохоронні зони;

2. зони відчуження;

3. санітарно-захисні зони;

4. зони підвищеної екологічної небезпеки.

90. Вкажіть, до якого нормативу відносять гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визначається в місці його виходу з устатку- ванням:

1) норматив якості атмосферного повітря;

2. нормативи гранично допустимих викидів забруд­нюючих речовин стаціонарних джерел;

3. технологічні нормативи допустимого викиду забруд­нюючих речовин;

4. нормативи екологічної безпеки без атмосферного повітря.

91. Вкажіть, в яких випадках розробляються нормати- ви для пересувних джерел забруднення атмосферного повітря:

1. у разі створення кожного нового типу джерела;

2. існує єдиний норматив для всіх джерел;

3) для всіх пересувних джерел встановлюється свій норматив;

4) не створюється зовсім.

92. Оберіть, які види контролю здійснюються згідно із Законом України "Про охорону атмосферного повітря":

1. державний, відомчий, громадський;

2. державний, виробничий, відомчий, громадський;

3. державний, виробничий, громадський;

4. державний, громадський.

93. Зазначте, до яких охоронних заходів належить припинення викидів забруднюючих речовин:

1. організаційно-економічних;

2. контрольних;

3. заборонних;

4. стимулюючих.

94. Назвіть, хто зобов'язаний інформувати про вжит- тя необхідних заходів щодо охорони атмосферного повітря:

1. державні органи влади;

2. відповідні суб'єкти, які здійснюють контроль;

3) суб'єкти, які винні у виникненні надзвичайних си- туацій;

4) суб'єкти, які здійснюють моніторинг.

95. При розробці нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарних дже- рел останні встановлюються:

З) для кожного стаціонарного джерела забруднення; 2) для декількох стаціонарних джерел забруднення од­ночасно;

3. не встановлюються взагалі;

4. для стаціонарних джерел у випадках, визначених у законодавстві.

96. Нормативи ГДВ забруднюючих речовин зі стаціо- нарних джерел підлягають перегляду не рідше ніж:

1. два рази на 10 років;

2. один раз на 10 років;

3. два рази на 5 років;

4. один раз на 5 років.

97. Нормативи екологічної безпеки якості атмосфер- ного повітря включають:

1. кількість забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

2. рівень фізичного і біологічного впливу всіх стаціо­нарних джерел у певному районі;

3. нормативи якості атмосферного повітря;

4. вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах.

98. Рівні впливу фізичних та біологічних чинників на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються на основі затверджених:

1. нормативів;

2. стандартів;

3. лімітів;

4. дозволів.

99. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмо- сферне повітря стаціонарними джерелами видаються:

1) територіальним органом спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів;

2. Кабінетом Міністрів України;

3. Верховною Радою України;

4. місцевими радами.

100. Перелік найбільш поширених і небезпечних за- бруднюючих атмосферне повітря речовин переглядається:

1. Мінприродою не менш одного разу на п'ять років;

2. Кабінетом Міністрів України не менш одного разу на п'ять років;

3. Кабінетом Міністрів України не менш одного разу на десять років;

4. Верховною Радою України не менш одного разу на десять років.

101. Екологічна стандартизація і нормування прово- дяться з метою:

1) обліку природних ресурсів;

2) встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

3. моніторингу природних ресурсів;

4. розрахунку вартості природних ресурсів.

102. Екологічні нормативи встановлюють:

1. вартість природних ресурсів;

2. кількість природних ресурсів;

3) гранично допустимі викиди та скиди в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин;

4) обсяг природних ресурсів.

103. Фінансування заходів щодо охорони навколиш- нього природного середовища здійснюється за рахунок:

1. тільки Державного бюджету України;

2. насамперед Міжнародного валютного фонду;

3. Державного бюджету України, республіканського бю­джету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ, організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів;

4. обов'язкових внесків громадян, підприємств, установ, організацій.