16. Завдання Закону України "Про охорону навколиш- нього природного середовища" полягає в регулюванні відносин:

1. у галузі використання, розподілу та перерозподілу природних ресурсів, охорони природних комплексів та екологіч­них систем, забезпечення екологічної безпеки;

2. у галузі розподілу та перерозподілу природних ресур­сів, надання їх у користування, визначення форм власності на природні ресурси, їх відтворення та охорони;

3. у галузі раціонального використання природних ре­сурсів, дбайливого ставлення до довкілля та охорони природи від протиправних посягань;

4. у галузі охорони, використання і відтворення природ­них ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та ін­ших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

17. Назвіть, які із зазначених екологічних прав грома­дян закріплені в Конституції України:

1. право на здійснення загального і спеціального вико­ристання природних ресурсів;

2. право на об'єднання в громадські природоохоронні формування;

3. право на безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

4) право на одержання екологічної освіти.

18. Відносини в галузі охорони навколишнього природ- ного середовища в Україні регулюються:

1) законодавством про охорону і використання рослин- ного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством;

2. законодавством про охорону здоров'я;

3. законодавством про охорону праці;

4. законодавством про охорону прав на корисні моделі.

19. До джерел екологічного права належать:

1. Земельний кодекс України;

2. Кодекс законів про працю України;

3. рішення третейських судів;

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

20. До загальних джерел екологічного права віднесено:

1) Лісовий кодекс України;

2) Закон України "Про основи національної безпеки України";

3. Закон України "Про тваринний світ";

4. Земельний кодекс України.

21. Спеціальними джерелами екологічного права є:

1) Закон України "Про охорону навколишнього приро- дного середовища";

2. Закон України "Про звернення громадян";

3. Закон України "Про місцеве самоврядування";

4. Закон України "Про об'єднання громадян".

22. До кодифікованих поресурсових актів, які є дже- релами екологічного права, належать:

1. Закон України "Про оренду землі";

2. Закон України "Про тваринний світ";

3. Закон України "Про стандартизацію";

4. Закон України "Про екологічний аудит".

23. До системи джерел екологічного права віднесено:

1. постанови Пленумів Верховного Суду України;

2. нормативно-правові акти міністерств та інших цент­ральних органів виконавчої влади;

3. постанови Президії Вищого господарського суду України;

4. інші роз'яснення державних органів.

24. Міжнародно-правові договори як джерела екологі- чного права - це:

1. договори, що укладені в письмовій формі з інозем­ною державою або іншим суб'єктом міжнародного права;

2. договори, що укладені в усній формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права;

3. договори з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, що містяться в одному документі;

4) договори, що укладені у будь-якій формі з інозем- ною державою або іншим суб'єктом екологічного права.

25. Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення:

1. обов'язкові до виконання на всій території держави;

2. обов'язкові до виконання на відповідній території;

3) обов'язкові до виконання конкретними суб'єктами господарювання;

4) не обов'язкові до виконання.

26. За ступенем систематизації джерела екологічно- го права поділяють на:

1. кодифіковані та не кодифіковані;

2. загальні та спеціальні;

3. матеріальні та процесуальні;

4. комплексні та поресурсові.

27. Відповідно до Конституції України земля, її надра та інші природні ресурси, які знаходяться в межах терито- рії України, є об'єктом права власності:

1. громадян України та осіб без громадянства;

2. фізичних та юридичних осіб України;

3. Українського народу;

4) громадян України, осіб без громадянства та інозем- них громадян.

28. Збереження екологічної безпеки, підтримання еко- логічної рівноваги згідно з Конституцією України є обов'язком:

1. держави;

2. громадян України;

3. органів місцевого самоврядування;

4. громадських природоохоронних організацій.

29. Конституцією України (ст. 66) закріплено основ- ний обов'язок кожного з нас:

1. вносити плату та збори за спеціальне використання природних ресурсів;

2. не заподіювати шкоди природі, культурній спадщи­ні і відшкодовувати завдані їм збитки;

3. провадити екологічну експертизу екологічно небез­печних об'єктів та видів діяльності;

4. одержувати дозволи на здійснення діяльності, яка може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища.

30. Визначте, чи є рішення Конституційного Суду України джерелом екологічного права:

1) ні;

2) так, якщо офіційні тлумачення цього Суду містять нові приписи;

3. так, але не у всіх випадках;

4. так.

31. Метою управління в галузі природокористування і охорони довкілля є:

1. побудова правової держави;

2. контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;

3. контроль за безпекою умов праці;

4) здійснення заходів, спрямованих на охорону повіт- ряного простору України.

32. До функцій управління в галузі природокористу- вання і охорони довкілля належить:

1. обстеження природних ресурсів;

2. облік природних ресурсів;

3. відтворення природних ресурсів;

4. використання природних ресурсів.

33. До органів загальної компетенції, які наділені від- повідними повноваженнями у сфері охорони навколишнього природного середовища, належить:

1. Міністерство екологи та природних ресурсів України;

2. органи місцевого самоврядування та їх виконавчі

органи;

3. Прем'єр-міністр України;

4. Державна екологічна інспекція України.

34. Завданням державної екологічної експертизи є:

1. спостереження за станом навколишнього природно­го середовища, рівнем його забруднення;

2. облік кількісних, якісних та інших характеристик при­родних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання;

3. визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо чи опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;

4. збір та обробка статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природ­них ресурсів.

35. Діяльність уповноважених державних органів управління, спрямована на систематизацію відомостей про правовий, природний і господарський стан природних ресур- сів, їх окремих складових, а також постійних і таких, що змінюються в часі, властивостей, - це:

1. екологічний моніторинг;

2. екологічне інформування;

3. облік природних ресурсів;

4. екологічна експертиза.