ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА 1. Екологічне право - це:

1. система правових норм, які регулюють суспільні ві­дносини у сфері охорони навколишнього природного середо­вища, використання природних ресурсів та забезпечення еколо­гічної безпеки;

2. сукупність правових норм щодо забезпечення вимог екологічної безпеки, приналежності, використання, відтворення (відновлення) природних об'єктів та комплексів, охорони, а в певних випадках захисту людини, навколишнього природного середовища від шкідливого впливу з метою попередження, за­побігання, усунення його негативних наслідків й задоволення екологічних та інших інтересів відповідних суб'єктів, підтри­мання сталого екологічного розвитку, екологічної рівноваги в країні та окремих її регіонах;

3. система правових норм, що регулюють екологічні відносини, які виникають між суб'єктами з приводу забезпе­чення екологічної безпеки, приналежності, використання, від­творення (відновлення) природних об'єктів та комплексів, охо­рони, а в певних випадках захисту людини, навколишнього природного середовища від шкідливого впливу з метою попе­редження, запобігання, усунення його негативних наслідків, за­доволення екологічних та інших інтересів відповідних суб'єктів та підтримання сталого екологічного розвитку, екологічної рів­новаги в країні та окремих її регіонах;

4. сукупності законів та інших нормативно-правових актів у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

2. Екологічне право як навчальна дисципліна - це:

1. сукупності законів та інших нормативно-правових актів у сфері охорони навколишнього природного середовища, викорис­тання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

2. система наукових поглядів, правових ідей, концепцій, понять, а також знань закономірностей правового регулювання екологічних відносин, які становлять предмет екологічного права;

3. система правових норм, які регулюють суспільні від­носини у сфері охорони навколишнього природного середови­ща, використання природних ресурсів та забезпечення екологіч­ної безпеки;

4) сукупність правових норм щодо забезпечення вимог екологічної безпеки, приналежності, використання, відтворення (відновлення) природних об'єктів та комплексів, охорони, а в певних випадках захисту людини, навколишнього природного середовища від шкідливого впливу з метою попередження, за- побігання, усунення його негативних наслідків, задоволення екологічних та інших інтересів відповідних суб'єктів і підтри- мання сталого екологічного розвитку, екологічної рівноваги в країні та окремих її регіонах.

3. Предметом вивчання науки екологічного права є:

1) екологічні приписи та імперативи;

2. еколого-правова доктрина; екологічні правовідноси­ни; історія та динаміка розвитку екологічного законодавства; правові форми співробітництва; екологічне право іноземних країн тощо;

3. екологічні відносини, що виникають між суб'єктами з приводу забезпечення екологічної безпеки, приналежності, використання, відтворення (відновлення) природних об'єктів та комплексів, охорони, а в певних випадках захисту людини, нав­колишнього природного середовища від шкідливого впливу;

4) екологічне законодавство.

4. Метод правового регулювання екологічних відносин:

1. імперативний;

2. диспозитивний;

3. змішаний (імперативний і диспозитивний);

4. рекомендаційний.

5. Категорія норм права, яка містить екологічні вимоги- шперативи щодо конкретної сфери екологічних відносин, - це:

1. норми-принципи;

2. норми-правила;

3. норми-пріоритети;

4. інститут екологічного права.

6. Основним принципом охорони навколишнього при- родного середовища є:

1) рівність всіх перед законом;

2) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

3. незворотність покарання;

4. справедливість.

7. До принципів екологічного права України належать:

1. обов'язковість екологічного страхування;

2. платність загального використання природних ресурсів;

3. захист секретної екологічної інформації;

4. запобігання екологічній шкоді.

8. Не є основним принципом охорони навколишнього природного середовища:

1. гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалі­зація яких впливає на стан навколишнього природного середо­вища, формування у населення екологічного світогляду;

2. науково обґрунтоване нормування впливу господар­ської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

3. поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

4) децентралізація органів державної влади у сфері ви­користання та охорони навколишнього природного середовища.