12

Олексій Курінний

Суверенітет і міжнародне визнання як провідні ознаки української державності XVII століття

1. Вступ

1.1. Різноманітність поглядів на проблему української державності.

Різноманітні питання щодо форми втілення української державності в процесі історичного розвитку, щодо обгрунтованості факту самого її існування, а також міри й обсягів її самостійності завжди були актуальними в історіографії вітчизняних і зарубіжних вчених. Численні історичні школи ламали списи в полеміці, прагнучи обгрунтувати чи, навпаки, спростувати твердження про суверенітет української держави, або навіть сам факт її існування. Думки видатних істориків щодо подій в Україні середини ХVIІ ст. розділилися давно, і в наші часи вони подеколи заперечують одна одну.

Безпосереднім же поштовхом до написання цієї роботи стала стаття, написана у проросійськи налаштованій газеті. Цей випуск було присвячено поясненню з позиції “свідомих кримчан” подій навколо острова Тузла. Зокрема, там було кинуто фразу, що “України, як держави, взагалі ніколи не було”¹. Саме ця репліка обурила мене, адже це істотно відрізнялося від курсу шкільної та академічної історії, а також від абсолютної більшості сучасних світових історичних концепцій. Отже, ця робота має за мету черговий раз дослідити та якомога переконливіше довести факт існування української державності, інша справа, чи була вона самостійною, чи автономною, чи була визнана світовою спільнотою, чи ні.

2.Українська державність 1648 – 1781рр.

2.1. Суверенітет, міжнародне визнання і легітимність держави. Теоретична частина.

Як відомо з курсу Теорії Держави і Права, держава - це особлива політична організація суспільства, за допомогою якої здійснюється управління суспільством. (Якушик, ст.11; Скакун) Серед провідних ознак держави можна назвати територію, владу та народ. Інколи політологи додають до зазначених ознак іще одну – абстрактну категорію – “політична динаміка”, тобто стабільність або здатність до змін (Якушик В.М.). Проте є ознака, яка визнається сучасними знавцями найважливішою для держави – суверенітет: верховенство, самостійність, повноту та неподільність державної влади всередині країни, а також рівноправність і незалежність у зовнішньополітичній сфері (Марченко, ст.98 ) Чи була Українська держава козаків абсолютно суверенною, тобто самостійною, чи зазнавав її суверенітет обмежень, тобто чи була вона автономією, чи мав місце в історії сам факт існування української держави зважаючи на реальні обсяги її суверенітету – ці питання викликають найгостріші суперечки представників історичних шкіл. Я штучно поєднав у цьому розділі такі поняття як “суверенітет” і “легітимність” держави, тобто її визнання, адже ці категорії, маючи спільний предмет –зовнішньо – політичний міжнародний статус країни, а от характеризують його з різних боків. Зокрема, легітимність є одним з можливих критеріїв класифікації держав², а легітимізація, тобто сам процес визнання – проміжною ланкою між повсталою територією, автономією та повноцінною незалежною державою. Суверенітет же фактично визначає статус країни – власне, робить її державою, в той час як визнання держави світовою спільнотою лише засвідчує й закріплює офіційно ту чи іншу міру (як правило, значну) державного суверенітету . Водночас визнання держави світовою спільнотою накладає певний відбиток чи, правильніше сказати, певним чином характеризує суверенітет. Адже держава, що спершу володіла реальним суверенітетом – наслідком решти менш значних ознак - неодмінно домагалася незалежності. Про те, чи була Українська держава взагалі і чи була вона суверенною, а також про її стосунки з іншими державами можна дізнатися з першоджерел – творів, нормативних актів того часу, а також науковців.