3. Оцінка проявів креативності

За допомогою тестів оцінки проявів креативності робиться спроба оцінювати творчу діяльність людини на відміну від показників творчого потенціалу, які зосереджено на чинниках, що лежать в основі креативності. Відзначимо, що, на думку деяких авторів, для чого може використовуватися оцінка дивергентних ідей (вже визначена нами вище як показник когнітивних чинників, пов’язаних з креативністю). Розглянемо опис технік, що дозволяють оцінити прояв креативності.

Оцінки викладачів, керівників, колег.

Вчителя можуть оцінювати рівень розвитку креативності учнів і студентів, базуючись на їх продукції - малюнках, домашніх завданнях та ін. Також прийнято вважати, що наукові керівники студентів та аспірантів оцінюють їх креативність по думкам, котрі вони висловлюють в своїх роботах.

Безумовно цей вид оцінок носить досить загальний характер і можуть бути неточними, орієнтовними і досить суб’єктивними. Це пов’язано з тим, що, по-перше, оцінка найчастіше здійснюється однією особою, якій складно бути повністю об’єктивною з причини високого ступеня близькості з оцінюваним. По-друге, критерії оцінки не формулюються ексгіліцитно і навіть не виділяються. Але коли ці спонтанні судження дещо систематизувати, то вони можуть, тим не менш, надавати надійні і валідні оцінки креативності. При цьому збільшення кількості експертів та зіставлення їх оцінок може придати цьому типу вимірювання визначену валідність. Крім того, виділення критеріїв оцінки, наприклад, кількості та якості малюнків або завдань, виконаних, наприклад, дитиною, може зробити оцінки більш точними.

Оцінки звичайних людей, наприклад, колег, можуть також застосовуватися і по відношенню до видатних творців. Колеги можуть оцінювати рівень креативності людей, котрі досягли багато чого у своїй галузі (наприклад, присудження Нобелєвської премії).

Оцінка творчих досягнень.

Методики для оцінки творчих досягнень містяться у визначенні кількості творчих продуктів, створених людиною. В залежності від техніки, яка застосовується, ці оцінки можуть бути об’єктивними або суб’єктивними.

Так, об’єктивний спосіб визначення рівня креативності людини зумовлює оцінку кількості творчих продуктів, створених їм на протязі року, десятиріччя або цілого життя. Цими творчими продуктами можуть бути наукові статті, літературні твори, картини, музикальні твори тощо.

Ці оцінки об’єктивні в тому контексті, що кількість наукових і художніх продуктів можна підрахувати та перевірити. Однак окремі варіанти цієї форми оцінки можуть виявитися суб’єктивними.

Списки творчих досягнень (самооцінка).

В цих вимірюваних знаряддях самооцінка інтересів поєднується з об’єктивною оцінкою досягнень. Списки творчих досягнень базуються на самооцінці подій, пов’язаних з творчістю в різних галузях. З іншого боку, вони часткою спираються на об’єктивні критерії - такі як кількість і характер творчих продуктів, створених протягом життя. В загальному випадку ці методики включають пред’явлення досліджуваним списків, в яких надані різні галузі творчої діяльності - мистецтво, музика, наука, література та ін. Розроблено багато методик, зокрема опитувальників подібного типу. Хоча такі опитувальники спираються на об’єктивні критерії, самооцінка додає суб’єктивності в інформацію про творчу діяльність, зокрема, в результаті зміщень, пов’язаних з прагненням до соціальної бажаності таз скромністю досліджуваного.

Оцінка творчих продуктів.

Все частіше використовується вимірювання креативності на основі порівняння творчих продуктів один з іншим. Таке вимірювання базується на основі одного або деяких творчих продуктів. Цей метод не використовується для аналізу творчих продуктів, створених протягом життя, а орієнтований насамперед для оцінки продукції, створеної колективом за обмежений час. Характер цих творчих продуктів досить поширений: від розповідей, віршів, малюнків до рекламних слоганів тощо. Специфіка стимулів, якими можуть оперувати досліджувані, також може бути досить поширена. Це може бути, наприклад, які-небудь назви, фото, малюнки, слова або деякі числа Найчастіше робота проходить в стандартизованих та контролюємих умовах: всі досліджувані мають однакові матеріали, однакову кількість часу і працюють в одному приміщенні. Такі умови дозволяють порівнювати створені продукти один з одним. Коли неможливо дотримуватися цих умов, досліджувані приносять свою продукцію експертам для оцінки, які проводять оцінку, наприклад, за семибальною шкалою тощо.

Узагальнюючи, можна відзначити, що згідно багатофакторному підходу до креативності, творчий потенціал людини визначають когнітивні, конативні, емоційні та середовищні чинники. Відповідно, для вияву творчого потенціалу доцільно використовувати різні методики. При цьому треба відзначити, що ефективність методик для вимірювання креативності залежить від конкретної ситуації, а тому вони повинні обиратися у відповідності з теоретичними і практичними цілями дослідника креативності.

Тестою-методичне забезпечення дослідження особливостей креативності та креативного потенціалу показано в таблиці.

Таблиця 4

Тестово-методичне забезпечення вивчення особливостей креативносіі

Методичне забезпечення	Креативніспь	Тестові методики
Креативне мислення	• Високий рівень розвитку швидкості, гнучкості, оригінальності та розробленості як показників креативності та її видів.	Методика „Визначення креативного мислення” (П.Торренс та ін.)
Креатив- ний потенціал	• Високий рівень прояву кр еативного потенціалу особистості	Методика „Визначення креативного потенціалу” (Г.Никифоров та ін.)
Особистіс на креатив- ність	• Високий рівень представленості характеристик творчої особистості (допитливість, у ява, схильність до складності, схильність до ризику)	Методика Діагностика „Діагностика особистісної кр еативності” (Є.Тунік та ін.)
Соціальна креатив- ність	високий рівень розвитку соціальної креативності (самооцінка поведінки в нестандартних життєвих ситуаціях)	Методика „Визначення Соціальної креативності особистості (Н.Фетіскін)

Погляди дослідників щодо діагностики креативності неоднозначні. Існує відносно небагато засобів та методів діагностики креативності особистості, особливе місце серед яких посідають так звані спеціальні тести. Наприклад, тест „Незавершені фігури”, за допомогою якого можна визначити рівень гнучкості, швидкості, оригінальність мислення та розробленості теми.

За допомогою даного блоку методик можна визначити рівні креативного мислення, через швидкість, гнучкість, оригінальність мислення та креативний потенціал, також дізнатися рівні особистісної та соціальної креативності.

Різномаїття методик, які увійшли до даного блоку, зупинимося спочатку на методиці П.Торренса, бо вона серед тестів на визначення креативності є базовою і найбільш поширеною. В результаті проведених досліджень П.Торренс визначив креативність як природний процес, котрий породжується значною потребою людини в знятті напруги, що виникає в ситуації невизначеності або незавершеності, що так часто зустрічається в професійній діяльності психологів. Розгляд креативності як процесу, на думку автора, надає можливість виявляти як здібності до творчості, так і умови, що полегшують і стимулюють цей процес. Іншими словами, дослідження креативності як процесу дозволяє оцінювати результати рівня розвитку професійно-комунікативних здібностей майбутніх психологів в контексті творчого потенціалу його особистості.

В цю методику увійшла велика різноманітність старанно підібраних завдань, що дає змогу досліджуваному широкі можливості для прояву креативних здібностей, а це значно підвищує достовірність результатів, отриманих за її допомогою, в порівнянні з результатами інших методик на креативність. Саме ця методика на нашу думку, дозволяє виявляти потенційні креативні можливості особистості.

Створюючи свої завдання, П.Торренс спирався на теорію дивергентного мислення Дж.Гілфорда, а також аналіз творчих досягнень відомих учених, артистів, письменників. Тест діагностує креативні здібності, які проявляються в творчій продукції. Субтести методики П.Торренса показують собою суттєвий відхід, від тестів факторного типу, запропонований Дж.Гілфордом, Дж.Гілфорд створював монофакторні тестові завдання. Натомість, П.Торренс відмовився від цієї спроби, кожен його субтест оцінює відразу декілька характеристик креативності (таким чином є поліфакгорним) та додає унікальність до тестової батареї в цілому. Відбір завдань для субтестів був проведений на основі факторного аналізу, що дозволило включити в батарею навіть такі завдання, які мало корелюють між собою.

Вчений, також відмічав, що для того щоб виділити “креативність” і описати якісну своєрідність креативності особистості, виділити її сильні та слабкі сторони, необхідно проаналізувати структуру креативних здібностей, якими він вважає рівні вираженості окремих показників, таких як “Швидкість”, “Г нучкість”, „Розробленість” та “Оригінальність”.

Завдання “Незавершені фігури” сконструйовано автором тесту з декількох інших тестів. З гештальтпсихології відомо, що незавершені фігури викликають прагнення завершити їх у найпростіший та найлегший спосіб. Тому, для щоб створити оригінальну відповідь, необхідно протидіяти цьому прагненню: контролювати та гальмувати його задоволення. Усі десять фігур різняться між собою, але нав’язують певні стійкі образи.

Також можна використати методику “Визначення креативного потенціалу” в адаптації Г.С Никифорова, який вважав, що більшість людей є значно більш креативними, ніж вони про себе думають. За допомогою цієї методики є змога дізнатися рівень креативного потенціалу та визначити, що, можливо, заважає на шляху до більшого новаторства Для успішної професійної діяльності психолог повинен мати високий рівень креативного потенціалу, причому чим вище рівень креативного потенціалу, тим вищий такий рівень особистісної характеристики як унікальність, а професійна робота психолога передбачає нестандартні дії і повинна обов’язково носити творчий характер.

Креативність як здатність до конструктивного нестандартного мислення та поведінки, а також усвідомлення та розвиток свого досвіду однаково необхідні психологу як в професійній діяльності так і у процесі професійної комунікації. Постійно взаємодіючи в процесі своєї професійної діяльності з іншими людьми / клієнтами, психолог не може бути достатньо ефективним, не виявляючи в повній мірі різні якості креативної особистості: швидкість, точність, оригінальність мислення, багату уяву, впевненість в собі та ін.

Завдяки методиці “Діагностика особистісної креативності” (Є.Є.Тунік), можна визначити чотири основні, на її думку, особливості креативної особистості, а саме - допитливість, уява, складність та схильність до ризику. Ця методика спрямована на оцінку ступеню здатності особистості до ризику, допитливості, багатою уявою та віддають переваги складним ідеям. Дана методика складається з 50 пунктів: 12 тверджень на—допитливість, 12 - на уяву, 13 - на здатність іти на ризик, 13 тверджень -- на перевагу складним ідеям.

Особливості дослідження креативності дають змогу стверджувати, що чим вищий рівень допитливості, тим вищий і рівень гнучкості мислення та пізнавальних інтересів; чим багатша уява, тим вищий рівень відхилення від шаблону в поведінці та вирішенні психологічних фахових завдань і більш швидке реагування психолога на ту чи іншу ситуацію, в тому числі, і в умовах ризику; якщо перевищує така якість особистості як здатність йти на ризик, то в неї високий рівень енергійності, впевненості у собі та прийняття себе; якщо особистість надає перевагу складним ідеям, то в неї високий ступінь активності у розумовій діяльності, спостережливість, схильність до психологічного аналізу, відповідальність за свою роботу та здатність усвідомлювати існуючі ресурси (розвинена рефлексія).

За допомогою методики “Визначення соціальної креативності особистості” (в адаптації Н.Фетіскіна та ін.), можна дослідити самооцінку поведінки особистості у нестандартних ситуаціях життєдіяльності, що дозволяє визначити рівень соціальної креативності. На основі сумарного числа набраних балів можна визначити також рівень креативного потенціалу. Природа креативності ще не до кінця досліджена, тому потрібно дуже обережно підходити до поняття норми. Так, як відомо, нормативні дані залежать від об’єму та складу вибірки, що дає змогу уточнювати дані по мірі збільшення числа досліджуваних.

Потрібно відзначити, що підвищення креативного потенціалу особистості розглядається деякими дослідниками як ключова проблема підвищення рівня професіоналізму у вирішенні фахових завдань. Отже, нами вивчався взаємозв’язок тестових показників креативності за різними методиками. Загалом вибір методик було орієнтовано на максимально вичерпну характеристику всіх параметрів досліджуваної проблематики із застосуванням вимірювальних шкал для позначення їх відповідного рівня.

Поєднання різних методів і методик дає можливість отримати більш достовірні і об’єктивні знання про предмет дослідження, а на основі цього виявите особливості розвитку креативності та креативного потенціалу у майбутніх психологів в процесі їх вузівської підготовки.

Специфіка професійної діяльності допоміжних професій, особливо психолога, полягає у необхідності оперативно реагувати на часті зміни в ситуації й швидко приймати адекватні рішення.

Доцільно, враховуючи досвід психодіагностики особливостей креативності у студентів майбутніх психологів, визначити профілі розвитку креативності (інтегрований,

гармонійний і частковий, нерівномірний), типи розвитку (високий, помірний, низький), показники рівнів розвитку креативності та їх характеристики.

Отже, застосування комплексу методик з визначення креативності і креативного потенціалу у наших дослідженнях дозволив зробити висновок, що у значної кількості студентів переважає низький та середній рівні креативного потенціалу особистості та нижче середнього рівні соціальної креативності особистості. Означене вказує на необхідність цілеспрямованого розвитку креативності, у першу чергу, для того щоб активізувати творчі можливості студентів, що є необхідним і важливим у майбутній професійній діяльності. Більше того, креативність дозволить урізноманітнити га пошвидчити вирішення професійних завдань.

11