4. Психодіаностика креативності у дорослих та дітей.

1. Специфіка психодіагностики креативності

Один з найбільш важливих питань відносно креативності міститься в тому, чи можна її достовірно та ефективно вимірювати.

Для наукового вимірювання креативності необхідно розробити чутливе, надійне та валідне знаряддя вимірювання. Чутливість зумовлює, що знаряддя дозволяє добре розрізняти людей за ступенем представленості тієї характеристики, котру воно вимірює, і тому знаряддя чутливе до різних рівнів креативності. Надійність означає, що знаряддя точно вимірює дану характеристику креативності, даючи результати, не викривлені помилками. Валідність означає, що даний інструмент вимірює саме креативність і тільки креативність, а не будь-яку інші якість.

В літературі можна знайти багато методик для вимірювання креативності, що розрізняються як за формою, так і за принципом вимірювання. Існують шкали для оцінки якостей особистості, опитувальники на творчу діяльність, когнітивні завдання, тести креативного мислення, експертні оцінки креативності.

В цілому методики психодіагностики креативності можна розрізняти за декількома підвалинами:

• •По-перше, необхідно розрізняти методики креативності, що базуються на суб’єктивних і на об’єктивних критеріях оцінки. До суб’єктивних критеріїв відносяться самозвіти, експертні оцінки та ін., а до об’єктивних - такі критерії як кількість народжених ідей або кількість оригінальних ідей.

• •По-друге, можна по-різному визначати ступінь генералізації креативності: деякі методики - такі, як оцінка складних продуктів (результатів) діяльності, - спрямовані на оцінку генералізованої креативності, тоді як інші методики оцінюють конкретні сторони креативності або креативного (творчого) мислення, наприклад, побіжність або оригінальність.

• •По-третє, можна розрізняти методики за тою увагою, яку вони приділяють творчій особистості, творчій продукції, творчому процесу і середовищу.

• По-четверте, можна класифікувати методики за способом вимірювання креативності: прямим та непрямим. Вимірюється або творчий потенціал на основі діагностики когнітивних, конативних, емоційних та середовищних змінних, або креативність вимірюється на основі оцінки створених продуктів діяльності (малюнків, творів тощо). Саме відштовхуючись від цієї класифікації, розглянемо більш детально психодіагностичні засоби, що оцінюють, з одного боку - креативність, з іншого - творчий потенціал, і, нарешті - творчу продукцію (результати діяльності).

2. Специфіка вимірювання креативності і творчого потенціалу

Доцільно розглянути особливості тестово -методичного апарату для вимірювання креативності, зокрема, когнітивні, конативні, емоційні та середовищні компоненти креативності.

Так, когнітивні тести спрямовані на вимірювання основних пізнавальних процесів, зокрема, мислення, завдяки яким створюється творчий продукт. Ці тести вимірюють здатність, наприклад, мислити особливим чином, коли це необхідно, але вони не дозволяють оцінити. Чи використовують люди цю здатність спонтанно поза ситуацій тестування. Найбільш поширеними і відомими такого виду вважаються тести на дивергентне мислення Дж.Гілфорда та більш пізні тести на творче мислення П.Торренса.

В цьому контексті треба відзначити що дивергентне мислення відображає здатність особистості народжувати значну кількість різноманітних рішень завдань. Кінцева мета процесу дивергентною мислення міститься у продукуванні значної кількості різних та оригінальних ідей.

На думку Дж.Гілфорда, дивергентне мислення можна ідентифікувати і вимірювати за допомогою трьох показників: побіжність, гнучкість, оригінальність.

У подальшому, після впровадження тестів П.Торренса, було встановлено, що завдання на дивергентне мислення дають можливість прогнозувати творчий потенціал особистості. Більш того, вважається, що внесок дивергентного мислення у варіативність рівня креативності в декілька разів більший, ніж внесок коефіцієнту інтелекту.

Особливе місце серед методик когнітивного спектру займають методики на інсайт та віддалені асоціації. До таких тестів традиційно відносять:

• інсайтні завдання Е.Штернберга

• і тест на віддалені асоціації С.Мєдкіка,

• тести на асоціації між словами і предметами,

• тести на метафори Е.Баррона та ін.

На думку фахівців, так звані інсайтні завдання дозволяють вимірювати творчий потенціал, тому що для їх рішення потрібні здібності до селективного кодування, порівняння і комбінування.

Одним з найвідоміших є тест С.Мєдніка для вимірювання креативності, що базується на теорії асоціативних процесів. Тест базується на позиції оцінки креативності по особливостям формування нових комбінацій елементів, котрі є корисними для вирішення завдань, що стоять перед особистістю. Чим більш віддалені один від одного поєднані елементи, тим більш творчим є процес. Таким чином, творче завдання міститься в об’єднанні ідей, котрі здаються концептуально надто далекими.

Не дивлячись на те, що когнітивні тести надто широко критикувалися саме за надто тісний зв’язок з інтелектом, саме когнітивні тести Дж.Гілфорда, П.Торренса, С.Медніка та ін. Застосовуються у першу чергу для дослідження креативності, та дозволяють вимірювати найбільш важливі характеристики креативності та творчі здібності. Більш того, вони досить короткі, легкі у застосуванні, дають кількісні порівняльні оцінки.

Для вимірювання конативних оцінок креативності використовуються методики для вимірювання особистісних рис креативної особистості, когнітивних стилів га мотивації креативної» особистості.

Як відомо, творчих людей можна ідентифікувати за особистісними рисами. Так звані стандартні особистісні тести дозволяють отримати профіль творчої особистості, при цьому обираються такі профілі, котрі здаються важливими для креативності (наприклад, методика на схильність до ризику, відкритість, індивідуалізм та ін.). Можна також застосувати тести на толерантність до невизначеності і схильність до ризику.

Досить поширеними до вимірювання креативності є методики на когнітивні стилі, а також на оцінку інтересів і виборів людини до різних видів творчої діяльності. Наприклад, широко відома шкала творчої мотивації П.Торренса представляє собою опитувальник, що базується на самозвіті, вимірює різні форми внутрішньої та зовнішньої мотивації в різних ситуаціях.

Що стосується методик вимірювання емоційних чинників креативності, то треба відзначити, що вони застосовуються вкрай нечасто, але дослідження показують, що ці методики досить корисні для комплексного вимірювання креативності.

Для того, щоб вимірювати, в якій мірі оточуюче середовище сприяє проявам креативності, звичайно використовують біографічні опитувальннки і методики для оцінки умов професійної діяльності.

Особливе місце серед означених методик займають біографічні опитувальники. Основою для проектування подібного типу методик стає ідея Ш.Бюлер про унікальність життєвого шляху особистості, активності і самодетермінації суб’єкта, його спрямованості на реалізацію цілей, смислів і цінностей. Ця ідея була нею реалізована у схемі періодизації життєвого шляху особистості, що поклало початок психобіографічному напрямку у психології. Саме на цій ідеї базуються біографічні опитувальники з метою вияву важливих подій, етапів життєвого шляху людини та його ставлення до власного життя, оцінки ним різних подій. До таких опитувальників відноситься популярний опитувальник П.Ржичана, О.Кроника та ін.

Досить поширеною в цьому контексті є застосування для оцінки креативності методики „розподілу часу” С.Рубінштейна, яка спрямована на вивчення мотиваційної сфери особистості, її устрімлінь та інтересів. Методика орієнтована на позиції про те, що ставлення людини до використання своїх ресурсів часу є важливим показником її суттєвих установок, прагнень, усвідомлених та неусвідомлених потреб.

Саме на основі біографічного методу, інтегруючи можливості вищеозначених широко відомих методик, розроблена методика „Творча унікальність на життєвому шляху”, котра дозволяє виявити сферу прояву творчої унікальності, креативності людини, Інструментальним забезпеченням в цій методиці виступає біографічник опитувальник „Реальний життєвий шлях” Є.Варламова та С.Степанова.

При застосуванні означеною тесту була визначена можливість вияву сфери прояву креативності та творчої унікальності людини на основі представлень досліджуваних про два її аспекти: власній індивідуальній своєрідності і власній творчій активності, що проявляється у подіях життя.

За допомогою методики виявляється: неповторність визначених людиною подій відносно її власного життя; екстраординарність-своєрідність цих подій відносно життя

інших людей; рівень творчої активності як перетворювал ьної ініціативи, що реалізується людиною в цих подіях.

Особливе місце серед методик оцінки умов професійної діяльності займають опитувальникн для якісної оцінки середовища, яке оточує людину на робочому місці.