Паяні з’єднання

Найбільше розповсюдження в машинобудуванні отримала капілярна пайка, при якої розплавлений припій заповнює зазор і утримується в ньому під дією капілярних сил. За утворенням паяного шву капілярну пайку поділяють на:

• пайку готовим припоєм,

• контактно-реактивну,

• реактивно-флюсову,

• металокерамічну,

• дифузійну.

По джерелу нагріву в машинобудуванні розрізняють:

• пайку паяльником,

• газополум^/яну,

• пайку електроопору,

• індукційну,

• езотермічну,

• в печі, завантаженням в розплавлену сіль,

• завантаженням в розплавлений припій,

• електролітну, в нагрітих штампах або блоках.

По методу видалення окисної плівки розрізняють пайку:

• абразивну,

• абразивно-кришталеву,

• ультразвукову,

• кавітаційно-абразивну,

• флюсову,

• в нейтральному газовому середовищі,

• в активному газовому середовищу,

• вакуумну.

Для одержання міцного з’єднання необхідно, щоб припій добре змочував поверхні металів, що з’єднуються , мав добру взаємодію з металами. На змочування деталей, що з’єднуються і міцність з’єднання впливає складальний зазор.

Технологічний процес паяння складається із наступних операцій:

• підготовка спряжених поверхонь під паяння,

• складання з’єднання,

• нанесення флюсу і припою,

• нагрів місця спаю,

• промивання і очищення шву,

• контроль якості з’єднання.

Підготовка спряжених поверхонь під паяння заклечається в видаленні жирів, масел, бруду, окалини і неметалевих плівок, фарби тощо.

Спосіб складання деталей під паяння необхідно вибрати в період конструювання виробу. Найбільш технологічними є вироби, в яких взаємне розташування деталей пайки забезпечується їх конструкцією, а припій наносять раніше незалежно від методу пайки. Якщо фіксація деталей перед паянням не забезпечується їх конструкцією, застосовують допоміжні пристосування. Використання пристосувань, як правило дозволяє підвищити продуктивність праці, особливо в масовому виробництві, і виключити операції по зачищенню і додатковій механічній обробці деталей після паяння.

Після паяння видаляють залишки флюсу, зачищають з’єднання від напливів припою, обробляють різанням і здійснюють термічну обробку виробу. Паяні з’єднання контролюють по параметрам режимів паяння, візуально, перевіркою на міцність і герметичність. Відсутність внутрішніх дефектів перевіряють рентгеноскопією або ультразвуковим дефектоскопом.

Клейові з’єднання

Склеювання як метод складання отримало велике розповсюдження. Воно дозволяє з’єднувати деталі із однорідних і різнорідних матеріалів (металів і неметалів), які можуть мати малу товщину.

Переваги склеювання:

• Склеювання не викликає структурних змінень і остаточних навантажень в матеріалі деталей,

• не робить важче конструкцію виробу.

• Клейові з’єднання є тепло ізолюючими, звуковбирними, герметичними.

• надійність

• міцність.

До недоліків відносять:

• невисоку термостійкість;

• низьку міцність на відрив;

• токсичність багатьох клеїв,

• значну тривалість сушіння, що подовжує виробничий цикл виготовлення виробів і обмежує їх застосування в крупносерійному і масовому виробництвах.