Постановка гайок

назад

Процес складання різьбового з’єднання з болтом і гайкою в загальному випадку включає наступні елементи:

• Попереднє з’єднання деталей, що з’єднуються болтом, з постановкою болта;

• Установка складальної одиниці в пристосування;

• Нагвинчування гайки;

• Зняття складальної одиниці.

Процес нагвинчування гайки умовно можна уявити складеним із трьох елементів: на живлення, вільного нагвинчування на довжину різьби на болт або шпильку і затягування із заданим моментом.

В досягнення високої якості складання різьбових з’єднань на живлення гайки має велику роль; зминання, зрив різьби, заїдання в значної мірі залежать від того, як виконано наживлення. Особливо важливо це при механізованому наживлюванні. В цьому випадку для безумовної орієнтації гайка повинна мати можливо більше ступенів вільності. Тому застосовують спеціальні головки, де гайка утримується підпружиненими шариками і само орієнтується відносно болта.

При великої кількості гайок рекомендується загвинчувати їх у визначеному порядку. Загальний принцип – затягувати спочатку середні гайки, потім пару сусідніх праворуч і пару сусідніх ліворуч, після чого пару сусідніх праворуч і пару сусідніх ліворуч і т. д. поступово наближуючись до країв (метод спіралі). Затягування гайок, починаючи з крайніх, недоцільно, так як це часто викликає викривлення довгих корпусів.

Доцільно затягувати гайки поступово. Затягувати повністю одну гайку за іншою неможна, тому що це може викликати перекіс і деформацію деталі.

Гайки, що розташовуються по колу, затягують хрест – навхрест.

В групових різьбових з’єднаннях затяжка наступних гайок викликає само послаблення вже затягнутих (до 20 – 25 %). Якщо в спряженні є пружна прокладка, через 24 – 48 годин після складання ще раз необхідно підтягнути гайки.

В процесі розбирання різьбових з’єднань доцільно дотримуватись зворотного порядку відгвинчування гайок.

Постановка гвинтів

назад

Процес складання з’єднання, в якому деталлю, що з’єднує є гвинт, складається із наступних елементів:

• Встановлення деталей, що з’єднуються, на підставку;

• Захоплення гвинта механічною викруткою;

• Загвинчування гвинта в деталь;

• Зняття складеного з’єднання.

При складанні крупних складальних одиниць або при загальному складанні виробів процес складається із на живлення і загвинчування гвинта, а при автоматизованій подачі гвинтів до наконечника механічної викрутки – із одного переходу: загвинчування.

Так як гвинтові з’єднання звичайно багаторазово складають і розбирають, посадка різьби тут не може бути з натягом, як в шпильках; різьба в цьому випадку має розміри, що забезпечує нормальний зазор по середньому діаметру, як в спряженні болт – гайка, але гайкою в даному випадку можуть бути корпусні деталі із сталі, чавуна, алюмінієвого сплаву тощо. Туге гвинтове з’єднання небажане; але не менш небажана і інша крайність – дуже вільне з’єднання, тому, якщо гвинт, що загвинчений наполовину нарізки, має хоча б невелику качку, його необхідно замінити.

Постановка різьбових втулок і заглушек

назад

В різьбових з’єднаннях, що часто розбираються, для зменшення зношення різьби корпусу в нього вгвинчують втулки (латунні) із зовнішньою і внутрішньою різьбами. Щоб втулки не вигвинчувались із гнізда, їх ставлять з натягом і розчеканюють або розкернюють. Для полегшення постановки таких втулок необхідно, щоб отвір в корпусі мав невелику фаску.

До з’єднання втулки з корпусом часто висувають вимогу герметичності, так як рідини (гаряче масло, вода, бензин) і гази протікають під тиском і легко проходять через нещільності.

Герметичності досягають торцевим ущільненням. Тому дуже важливо, щоб поверхні торців корпусу і втулки були перпендикулярні осі різьби. Для ущільнення з’єднання під торець деталі ставлять прокладку із матеріалу, що легко деформується. Якщо обидві торцеві поверхні перпендикулярні осі різьби і достатньо чисті (немає рисок), то прокладки витримують навіть високі тиски. Але ж при кожному перебиранні у відповідальних з’єднаннях прокладки необхідно міняти.

Заглушки – сталеві, бронзові, латунні, алюмінієві звичайно повинні перешкоджати просочуванню рідини при наявності різниці тисків. Якщо заглушки не вигвинчуються при розбиранні, спряження часто ущільнюють в різьбі білилами або суриком.

Пробки із ніпелю часто виконують з конічною різьбою, що має в цих випадках переваги перед циліндричними. Циліндричні різьби у з’єднаннях, що з0находяться під гідравлічним тиском, вимагають при складанні різних ущільнюючих речовин; конічні різьби забезпечують герметичність за рахунок деформації витків.

При нормальному затягуванні деталей з конічною різьбою остання одночасно стопориться, тому додаткових засобів для перешкоджання самодовільного відгвинчування не вимагається.