2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність піщаного чорниша

Чорниш піщаний відноситься до групи сходових шкідників і найбільшу небезпеку становлять у весняний період. Шкідливість різко зростає в роки з ранньою теплою і посушливою весною. Жуки пошкоджують навесні сходи злаків, цукрових буряків, льону, соняшнику, тютюну, бавовнику, гарбузових, фенхелю, анісу, рицини, сафлору, гречки, бобових, гризуть висіяне зерно, в т.ч. кукурудзи, сходи плодових дерев, іноді пагони виноградної лози. У пророслих рослин об'їдають сім'ядолі та молоді листочки біля поверхні грунту, підгризають і перегризають стебельця молодих рослин у основи. Личинки пошкоджують насіння, коріння, підземні частини стебел різних кукурудзи, але із-за пізньої появи старших вікових груп (червень) зазвичай не представляють великої небезпеки(Літвінов, 2009; Мигулин, 1983; Литвинов, 2005).

2.3.7. Заходи захисту кукурудзи від піщаного чорниша

Заходи боротьби переважно агротехнічні: оптимально ранні строки сівби, внесення добрив, боротьба з бур'янами. Передпосівна обробка насіння. Дотримання режиму зрошення на просапних. Передпосівний обробіток насіння. (Мигулин, 1983)

3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур

Система спостережень за озимою та іншими підгризаючими совками передбачає проведення осінніх, весняних і літніх обстежень. Навесні обліки совок починають з моменту переходу температури грунту на глибині зимовки (18–25 см) через 10°С. Весняні (контрольні) обстеження проводять на тих полях, де восени було найбільше озимої совки. Кількість грунтових проб на глибині 15–20 см беруть залежно від площі (але не менше 8) для виявлення кількості гусениць на 1 м². Матеріали весняних обстежень співставляють з осінніми, що дає змогу уточнити прогноз, маючи стан перезимівлі гусені.

Влітку проводять відловлення метеликів на коритце з патокою або світлопастками чи феромонними пастками. Початок льоту — відловлення поодиноких особин, інтенсивний літ — 30 і більше метеликів на коритце за добу. Проводять облік плодючості самиць і зрілості яйцепродукції спеціалісти із захисту рослин. Наявність 400 яєць на самицю свідчить про високу плодючість метеликів.

Грунтовими розкопками влітку встановлюють загальну кількість гусениць і лялечок на 1 м². Розмір однієї проби— 25х25 см, глибина — 5 см. У разі виявлення 0,8 і більше гусениць на 1 м² заселеність посівів вважається сильною.

Осінніми обстеженнями виявляють запас зимуючих гусениць, віковий склад та їхній фізіологічний стан. Перше обстеження — за тиждень до сівби озимих, друге — під час появи сходів — проводять для прогнозування розвитку й поширення совки в наступному році та, в разі потреби, захисту посівів.

Водночас із обліком чисельності озимої совки визначається ступінь пошкодженості нею посівів. У 10 пробах ураховується загальна кількість рослин і пошкоджених. Існує 4-бальна система: 0 — непошкоджені рослини; 1 — слабко пошкоджені (на кореневій шийці виїдені невеличкі ямки, перегризені окремі листки); 2 — сильно пошкоджені рослини (коренева шийка дуже з’їдена, обгризене все листя, але вузол кущення не зачеплений); 3 — рослини загинули (коренева шийка, вузол кущення перегризені). Потреба в хімічному захисті посівів визначається наявністю 2–3 і більше гусениць совки на 1 м2 площі (Сядриста, 2004).

Велика група шкідників, що пошкоджують висіяне насіння, сходи, корені та бульби різних культур у грунті. Це личинки жуків коваликів (Elateridae), чорнишів (Tenebrionidae) та пилкоїдів (Alleculidae). На орних землях України зустрічається близько 40 видів коваликів, 12 - чорнишів та 7 видів пилкоїдів, серед яких особливо шкодочинні та поширені личинки 10 видів коваликів (дротяники), їх чисельність визначають методом осінніх та весняних ґрунтових розкопок. Осінні виконують для прогнозу поширення шкідників у наступному році, а весняні-для визначення їх чисельності після перезимівлі та доцільності проведення заходів боротьби. На кожному обстежуваному полі по двом діагоналям або у шаховому порядку копають облікові ями 50х50 см і глибиною до 50 см. Грунт із кожної ями перебирають руками або просівають на ситах і підраховують виявлені в ньому дротяники. Кількість ям встановлюють залежно від розміру поля: до 50 га-12, 51-100 га- 16 ям, на полях більшої площі на кожних наступних 50 га додатково копають 4 ями. На посівах багаторічних трав (люцерна, конюшина) незалежно від їх площі копають 12 ям. Після розбирання проб підраховують загальну кількість дротяників і несправжніх дротяників по всіх ямах і вираховують їх середню чисельність на 1 м2 (12 ям 50х50 см становить 3м2).

Крім обліку чисельності, встановлюють також пошкодженість висіяного насіння та сходів ярих культур (особливо кукурудзи, соняшнику, буряків) у період повних сходів, а на культурах, що висаджують розсадою (овочеві, тютюн) після приживлення. Для цього на просапних культурах у 20 місцях поля відкопують по 5 сходів і оглядом визначають кількість пошкоджених й загиблих сходів та насіння. На рядкових посівах (зернові колосові) викопують сходи на півметрових відрізках рядка у 10-15 місцях поля (Омелюта, 1986).