2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність степового ковалика

Жуки пошкоджують висадки цукрових буряків, об’їдаючи квітки, личинки — висіяне насіння і молоді сходи цукрового буряку, злакових і овочевих культур. Восени личинки завдають шкоди тільки картоплі і активно займаються хижацтвом, знищуючи личинок і лялечок мух, піщаного мідляка та інших комах.

Шкідлива стадія коваликів — личинка. На кукурудзі їхня шкодочинність пов'язана з двома календарно-фенологічними періодами. Після сівби вони виїдають зародок та ендосперм насіння, а згодом — сходи рослин, внаслідок чого зріджується густота стояння рослин, особливо за високої чисельності дротяників.

Для кукурудзи дуже небезпечними є пошкодження у фазі сходів унаслідок уповільнення темпів росту рослин за дощової та холодної весни, що часто буває на Поліссі та в Лісостепу (Черепанов, 1957; Байдик, 2005; Мигулин, 1983).

2.2.7. Заходи захисту кукурудзи від степового ковалика

Природними ворогами личинок є хижі жужелиці родини Broscus, однак вони не відіграють помітної ролі в обмеженні їх чисельності.

Заходи захисту:

1. Своєчасна та якісна обробка грунту (лущення і зяблева оранка, культивація парів, міжрядна обробка просапних культур), дотримання сівозміни, внесення мінеральних добрив і гною, знищення бур'янів, особливо пирію, посів менш ушкоджуваних культур і сортів на сильно заселених дротяними ділянках.

2. Протруювання насіння та внесення інсектицидних препаратів (Черепанов, 1957).

2.3. Піщаний чорниш

2.3.1. Систематичне положення піщаного чорниша

Піщаний чорниш або піщаний мідляк (Opatrum sabulosum) (Рис. 3.), відноситься до родини чорниші (Tenebrionidae), ряду твердокрилі (Coleoptera) (Литвинов, 2005).

2.3.2.Поширеність піщаного чорниша

Мешкає в Західній Європі, Північно-Західному Ірані, Північно-Західному Китаї. У м. СРСР поширений в європейській частині (крім Крайньої Півночі), на Кавказі, в Південному і Середньому Сибіру (на схід - до Байкалу), в Казахстані, гірських і передгірських районах Середньої Азії. В Україні поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. (Байдик, 2005; Беляев, 1974)

2.3.3. Діагностичні ознаки піщаного чорниша

Жук 7-10 мм, овальний, з майже паралельними боками, слабко опуклий, чорний або сірувато-бурий. Очі не повністю прорізані бічним краєм голови. Наличник спереду з глибокою напівкруглою вирізкою. Останній членик щелепних щупиків не розширений. Передньоспинка поперечна, грубозерниста, з парою гладких підвищень на диску. Передні лапки самців не розширені і без густої волосяної щітки знизу. Надкрила з неправильними поздовжніми рядами великих горбків, задні крила відсутні. Між передостанніми стернітами черевця є блискуча сполучна перетинка.

Яйце овальне (1,4 Х 0,9 мм), біле.

Личинка до 18 мм, плоско-циліндрична, від темно-сірого до буро-жовтої, з темно-пофарбованою головою і передньогрудним тергітом. Покрови матові, низ забарвлений світліше. Очки є. Верхня губа і наличник несуть посередині по два булавовидні шипики. На стегнах передніх ніг з внутрішнього боку є по три і на вертлугах - по два притуплених стирчащих хітинізованих горбка (Мигулин, 1983).