2.4. Взаємодія підрозділів правоохоронних органів у протидії злочинам, пов’язаним із терористичною діяльністю

Серед проблем , від вирішення яких безпосередньо залежить і підвищення рівня досудового розслідування терористичної злочинної діяльності , є проблема організації взаємодії різних органів, установ і організацій. У дослідженнях, присвячених проблемам взаємодії, на нашу думку, недостатньо уваги приділяється його організаційній стороні.

Відомо , що правильно організований зв'язок , чіткий розподіл обов'язків між особами , кінцевою метою яких є досягнення загального результату, дозволяє досягти його швидше і з меншими витратами сил і засобів. У будь-якій діяльності, що виконується групою чи колективом людей , одне з основних місць при вирішенні питань про шляхи її поліпшення займають проблеми координації взаємодії.

Законодавець розосередив діяльність з виявлення та розслідування злочинів, скоєних у тому числі і терористичними організованими злочинними співтовариствами, за різними правоохоронними органами.

Тому підрозділи різних відомств по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією повинні функціонувати не ізольовано, а в рамках комплексної діяльності відомств (органів), в безпосередньому і опосередкованому взаємозв'язку і взаємодоповнюваності, тобто у взаємодії⁶⁷. Необхідність забезпечення узгоджених дій, координація та взаємодія діяльності органів, покликаних вести боротьбу зі злочинністю, грунтується на положеннях Конституції України , законів України " Про організаційно -правові основи боротьби з організованою злочинністю" (від 30.06.93г . ), "Про прокуратуру" ( від 5 січня 1991р. № 1789 - ХИ ) , "Про міліцію" (від 20 грудня 1990 р. № 65 - Х11 ) , "Про Службу безпеки України " ( від 25 березня 1991 р. № 2229- ХП), " Про оперативно -розшукову діяльність " (від 18.02.1992 р. № 2135- ХИ ), " Про державну податкову службу в Україні " (від 05.02.1998 р.), та інших нормативних актах.

Взаємовідносини спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС і СБУ, які як було зазначено вище здебільшого здійснюють протидію злочинам, пов’язаним з терористичною діяльністю, регулюються ст. 16 Закону України "Про організаційно -правові основи боротьби з організованою злочинністю" , та полягають в обміні оперативною інформацією. Але зазначений законодавчий акт визначає лише загальний принцип обміну даною інформацією і не встановлює розмежування компетенції між МВС і СБУ.

Аналізуючи матеріали практики , можна відзначити , що взаємини зазначених вище органів , як правило , знаходяться на рівні надання технічної допомоги органами СБУ і досить рідко зустрічаються випадки обміну оперативною інформацією ( фактично поодинокі ) .

На основі думок , висловлених в криміналістичній літературі⁶⁸, на наш погляд, взаємовідносини органів МВС і СБУ слід здійснювати у двох аспектах:

по-перше - як діловий контакт і злагоджену роботу даних відомств у боротьбі з організованою злочинністю і корупцією виражаються у:

- Спільній діяльності органів МВС і СБУ щодо вироблення стратегії цієї боротьби. Зокрема, результати такої діяльності повинні бути використані в розробці та координації виконання програм щодо попередження та припинення діяльності організованих злочинних співтовариств, і реалізації рішень Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України з боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

- Спільних нарадах на різних рівнях, спрямованих на підвищення оперативності взаємного інформування, включення сил обох відомств у заходи оперативної перевірки, розробку і проведення тактичних операцій;

- Регулярному обміні досвідом боротьби з організованою злочинністю і корупцією , ознайомленні з досвідом спецслужб і кримінальної поліції інших держав; ознайомленні з рішеннями міжнародних поліцейських організацій та рекомендаціями міжнародних форумів та семінарів ;

- Спільній розробці тактики з урахуванням масштабів, ускладнення структур і системи відносин в середовищі злочинності;

- Використанні в боротьбі з організованою злочинністю і корупцією можливостей інших державних органів ;

- Спільному застосуванні заходів і внесення пропозицій про усунення умов, що сприяють поширенню та розвитку організованої злочинної діяльності;

по-друге - як відносини працівників двох відомств, що виникли у зв'язку з конкретними оперативно-розшуковими та слідчими матеріалами на різних стадіях розслідування - від отримання та оцінки вихідної інформації до планування, матеріального, оперативно -технічного та силового забезпечення реалізації зібраних даних⁶⁹.

Існування певних елементів паралелізму - звичайне явище в роботі всіх спецслужб в цивілізованому світі. Але зрозуміло, воно не повинно порушувати основних принципів оперативно-розшукової роботи, розшифровувати негласних співробітників, заважати проведенню тих чи інших оперативно- тактичних операцій .

У зв'язку з вище сказаним, а також, аналізуючи досвід країн СНД, основиявась на рекомендаціях відомчих актів, що регулюють питання взаємодії різних відомств, результати аналізу матеріалів практики і проведеного анкетування, ми пропонуємо віднести до компетенції органів МВС по боротьбі з організованою злочинністю :

- Розробку злочинних співтовариств, що займаються наркобізнесом , незаконною торгівлею зброєю на території України ;

- Виявлення і припинення протиправної діяльності ОЗГ , які займаються разбоєм, грабежами і кваліфікованим вимаганням ;

- Оперативну розробку і контроль за діяльністю " авторитетів " кримінального середовища ;

- Виявлення, попередження і припинення протиправної діяльності стійких груп, що діють на стику загальнокримінальної та економічної злочинності в малих і приватних підприємствах, та інших економічних структурах.

До компетенції органів Служби безпеки доцільно було б віднести :

- Боротьбу з кримінально караною контрабандою , що завдає шкоди державним інтересам України, в тому числі контрабандою стратегічної сировини , історичних і культурних цінностей , предметів і засобів, використовуваних у терористичній діяльності;

- Розробку і припинення протиправних дій зарубіжних контрабандних центрів і груп на території України;

- Боротьбу з протиправною діяльністю корумпованих осіб в правоохоронних органах, в державних органах систем зовнішньоекономічних зв'язків, ліцензування, розміщення та використання іноземних інвестицій , управління приватизацією ;

- Виявлення, попередження і припинення протиправної діяльності злочинних співтовариств , які мають зв'язки з зарубіжними злочинними формуваннями і спеціальними службами , що завдають шкоди базовим галузям економіки, в тому числі її оборотному сектору , припинення їх спроб проникнення до розробок пріоритетних сфер науки і техніки;

- Виявлення і припинення на території України організованої злочинної діяльності, пов'язаної з міжнародним обігом наркотиків ;

- Боротьбу з міжнародним тероризмом, ОПГ, що готуються до скоєння терористичних актів проти представників іноземних держав, а також найбільш небезпечними організованими злочинними співтовариствами , що використовують методи насильства , діяльність яких загрожує безпеці⁷⁰.

- Підготовку пропозицій щодо законодавчого та іншого уточненню і розподілу функцій, повноважень і засобів оперативно -розшукового взаємодії між спецпідрозділами МВС і СБУ, а також одночасне встановлення кола питань, вирішення яких підлягає обов'язковій координації , у тому числі шляхом постійної взаємодії у створенні єдиного інформаційного простору , використання оперативно-технічних можливостей кожного з відомств ;

- Створення міжрегіональних спецпідрозділів МВС і СБУ з метою забезпечення гнучкого реагування ( загальнодержавного , міжрегіонального та регіонального ) і вивчення стану та особливостей діяльності організованих злочинних структур;

- Активізацію зусиль спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС та СБУ на розгортанні виявлення фактів корупції в апаратах вищих органів державної влади, управління , економічної, фінансової , банківської , зовнішньоекономічної діяльності , процесах приватизації, конверсії, обігу зброї та наркотичних засобів;

- Формування спільних робочих груп на базі спецпідрозділів МВС і СБУ з функціями виявлення та відстеження лідерів і " авторитетів " організованої злочинної діяльності, а також виявлення та усунення причин тривалої нереалізації матеріалів про діяльність великих організованих злочинних формувань.

- Спільну тактичну розробку спецпідрозділами органів МВС і СБУ фактів масштабного вивезення за кордон, у тому числі у формі приватного експорту , сировини , матеріалів , продукції , яких потребує народне господарство України.

- Розробку планів проведення спільних цільових тактичних дій з метою здійснення виявлення та взяття на оперативний облік усіх фактів неповернення валютних коштів з-за кордону;

- Обмін і спільну розробку нових видів спеціальної техніки , тактики і методики розслідування окремих видів злочинів , скоєних організованими злочинними формуваннями ;

- Розробку форм і механізмів взаємодії спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС та СБУ та відповідних структур зарубіжних країн у боротьбі з проявами транснаціональної злочинності .

Одним з напрямків тут є виявлення умов для розвитку організованої злочинної діяльності⁷¹. Ревізійний фінансовий контроль , як і внутрішній фінансовий контроль , може значною мірою сприяти як запобіганню , так і виявленню злочинних посягань.

Функції зовнішнього контролю в Україні виконують підрозділи Головного Контрольно -ревізійного Управління. В результаті своєї діяльності вони повинні зробити висновок про якісність ведення внутрішнього контролю або відповісти на питання , що цікавлять спецпідрозділ по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією МВС та СБУ та інші органи.

Однак друга задача за своїм змістом значно відрізняється від першої. Справа в тому, що для вищевказаних органів недостатньо , наприклад , проаналізувати такий показник, як продуктивність праці , за методикою , розробленою економістами, і констатувати факт зростання або зниження його. Їм необхідно встановити, чи не стала зміна даного показника наслідком злочину. А це набагато складніше , тому що найчастіше зв'язок між злочином і показником продуктивності праці завуальована і простежити її дуже важко . Для цього необхідна розробка спеціальних методик .

У справах, пов'язаних з розслідуванням злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю, взаємодія має бути постійним , що можливо лише в рамках розслідування, здійснюваного слідчо-оперативною групою.

Сутність групового методу розслідування полягає в тому, що в розслідуванні одночасно бере участь кілька слідчих і оперативних працівників , кожен з яких у межах своєї компетенції застосовує свої специфічні можливості.

На наш погляд , до складу слідчо -оперативної групи в даному випадку , доцільно було б включати кілька слідчих , що володіють певним досвідом розслідування організованої злочинної діяльності, при необхідності запрошених і з інших регіонів⁷².

В оперативну групу повинні входити представники спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю , апаратів державної служби боротьби з економічною злочинністю та карного розшуку , а при необхідності і інших підрозділів (наприклад, технічного характеру) .

Як показує практика, служби карного розшуку працюють у більшості випадків "від злочину", тобто фактично починають працювати після вчинення будь-якого злочину. Служби же управлінь по боротьбі з організованою злочинністю працюють " від групи" , тобто відпрацьовують зв'язку конкретного формування , що діє в регіоні , незалежно від скоєних ним злочинів . З цих служб слідство може отримати інформацію про склад , зв'язках , структурі, базової спрямованості організованої злочинної діяльності того чи іншого угруповання , а також про можливі корумпованих зв'язках.

Грунтуючись на результатах проведеного дослідження, аналізі законодавчої бази, спеціальної літератури, а також матеріалах слідчої практики, можна зробити висновок, що зусиль одного правоохоронного органу, як і окремої держави, у протидіі тероризму недостатньо, потрібна координація на міжнародному рівні, обмін необхідною інформацією та усунення при цьому подвійних стандартів.

На міждержавному рівні галузі визначення, існування й значення функції правоохоронних органів України у виявленні терористичної діяльності визначаються тими завданнями, які вирішує держава на міжнародній арені, у зовнішній політиці на сучасному етапі свого розвитку. На міждержавному рівні значення функції правоохоронних органів у виявленні терористичної діяльності полягає в забезпеченні політичної, економічної й ідеологічної безпеки держави конспіративним способом політичного, економічного й ідеологічного впливу.

Як видно з останніх подій у світі, особливо на рубежі XX- XXІ століть, тероризм набуває дедалі більше транснаціональний характер. Поширення георафії тероризму ускладнює відносини між соціальними, національними группами і народами. Різні терористичні організації мають, як правило, великі зв'язки в усьому світі, прихильників із числа представників державних і неурядових структур. У цьому зв'язку зовсім обґрунтовано розглядати боротьбу з міжнародним тероризмом як боротьбу всіх держав у рамках угод на міждержавному рівні, правоохоронних органів на основі їх міжнародної взаємодії й різнобічного співробітництва ⁷³.

Відповідно до Керівництва по боротьбі з міжнародним тероризмом 1986 р., прийнятого Інтерполом, акт тероризму має міжнародне значення, коли "цілі, оголошені лідерами терористів, зачіпають більш ніж одну країну; терористичні групи користуються підтримкою (матеріальної й іншою) з-за кордону; підготовка терористичних актів почалася в одній країні й закінчилася в іншій; акт планувався або підготовлявся в одній країні й відбувався в іншій; жертви акту є громадянами різних країн або службовцями міжнародних організацій; збиток стосується різних країн або міжнародних організацій".

Міжнародне співробітництво й взаємодія з виявлення, запобігання, припинення й розслідування актів тероризму здійснюється на різнопланових основах, за участі всього міжнародного співтовариства в рамках ООН, на основі відповідних двосторонніх і багатосторонніх універсальних угод між державами - суб'єктами боротьби з тероризмом, а також у рамках регіональних і міжрегіональних об'єднань.

З березня 2003 р. набрав чинності Закон України "Про боротьбу з тероризмом", яким визначено організаційні основи боротьби з тероризмом та загальнодержавну систему боротьби з терористичною діяльністю тощо.

Окремим розділом закону передбачено засади і напрями міжнародного співробітництва України у сфері боротьби з тероризмом, зокрема:

- Україна, відповідно до укладених нею міжнародних договорів, співробітничає в галузі боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також із міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з міжнародним тероризмом;

- керуючись інтересами гарантування безпеки особи, суспільства і держави, Україна переслідує на своїй території осіб, причетних до терористичної діяльності, у тому числі у випадках, коли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості планувалися або були вчинені поза межами України, але завдають шкоди Україні, та в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Україна, виконуючи узяті на себе зобов’язання, є учасником усіх міжнародних конвенцій і протоколів, що регулюють різноманітні аспекти боротьби з тероризмом. Зокрема, Верховною Радою України ратифіковано Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом (1997 р.), Міжнародну конвенцію про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997 р.) ⁷⁴, Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму (1999 р.), Конвенцію Ради Європи із запобігання тероризму (2005 р.) ⁷⁵ та інші.

Виходячи з положень Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., Декларації про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав 1981 р. та Декларації про заходи ліквідації міжнародного тероризму 1994 р., Україна у процесі своєї зовнішньополітичної діяльності поєднує захист національних інтересів із завданнями збереження миру, дотримання основних прав і свобод громадян та здійснює боротьбу з міжнародним тероризмом.

У зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Законом України від 21 вересня 2006 р внесено зміни до Кримінального кодексу України та передбачено кримінальну відповідальність за втягнення у вчинення терористичного акту (ст. 258-1), публічні заклики до вчинення терористичного акту (ст. 258-2), створення терористичної групи чи терористичної організації (ст. 258-3) та сприяння вчиненню терористичного акту (ст. 258-4).

З метою вдосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" доповнено відповідною статтею 121, а Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. затверджено Порядок формування переліку осіб, пов’язаних із терористичною діяльністю.

Слід зазначити, що розроблення вказаних нормативних актів здійснювалося на підставі міжнародних документів та з урахуванням досвіду світової спільноти у сфері запобігання та протидії тероризму.

Аналіз чинного законодавства України, проведений за участі експертів Управління ООН з наркотиків та злочинності, показав, що воно відповідає основним положенням міжнародних конвенцій та протоколів.

Сьогодні визначено найперспективніші напрямки та забезпечено взаємодію з відповідними антитерористичними структурами ООН, Європейського Союзу, НАТО, СНД та ГУАМ, серед яких Контртерористичний комітет ООН (КТК ООН), Контртерористична мережа ОБСЄ, Комітет експертів Ради Європи з питань боротьби з тероризмом (CODEXTER), Антитерористичний центр країн-учасниць СНД тощо.

Після найбільших терактів у Нью-Йорку в 2001 р. в Генеральному секретаріаті Інтерполу була створена так звана група "11 вересня", у завдання якої ввійшла координація дій правоохоронних органів різних країн у боротьбі з міжнародним тероризмом. На основі цієї групи постійно діє Оперативно-координаційний центр. Інтерпол визнав тероризм однією з основних загроз правопорядку в усьому світі. Однак поки його боротьбу із цією загрозою у певною мірою обмежено статтею 3 його статуту, яка забороняє будь-яке втручання в діяльність політичного, військового, релігійного й расового характеру. Терористи ж, як правило, прикривають свої діяння деклараціями саме таких цілей. В останні роки Інтерпол починає міняти свою позицію й зараз розглядає тероризм як один із найнебезпечніших видів злочинності. У зв'язку із цим щодо терористичних організацій і їхніх членів уживають таких же заходів, як і до інших злочинних організацій і осіб. Відправною точкою в цій роботі став список із двох десятків організацій, які ООН визнала терористичними. Одержувані НЦБ Інтерполу України із Генерального секретаріату й НЦБ Інтерполу іноземних держав повідомлення попереджаючого характеру про загрозу злочинів, що мають міжнародну значимість, терористичного характеру на території України. Зрозуміла важливість цієї інформації, що дозволяє часом зберегти життя чималого числа людей.

У рамках реалізації Рамкової програми ГУАМ-США щодо сприяння торгівлі й транспортуванню, забезпеченню прикордонного та митного контролю, боротьбі з тероризмом та розповсюдженням наркотиків, для забезпечення зв’язку, обміну оперативною інформацією в режимі реального часу, координації розслідувань найнебезпечніших злочинів, у Штабі Антитерористичного центру при Службі безпеки України в травні 2006 р. відкрито український сегмент Віртуального центру ГУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів. Указом Президента України від 18 травня 2006 р. № 413/2006 «Про Положення про Міжвідомчу групу України у Віртуальному Центрі ГУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів»⁷⁶ затверджено положення про Міжвідомчу групу України. Згідно з положенням, Міжвідомча група України у Віртуальному Центрі ГУАМ по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів (далі - Міжвідомча група) є національним міжвідомчим органом цільового призначення, утвореним з метою забезпечення участі України у функціонуванні зазначеного Віртуального Центру та Міждержавної інформаційно-аналітичної системи (МІАС) ГУАМ. Основними завданнями Міжвідомчої групи є:

- забезпечення функціонування українського сегмента Віртуального Центру ГУАМ і МІАС, необхідного для цього обміну відповідною оперативною інформацією, координації дій правоохоронних, інших державних органів України та відповідних органів держав - учасниць ГУАМ;

- координація та узгодження в рамках Угоди про співробітництво, заходів щодо вдосконалення технічного оснащення та інформаційних технологій, які використовуються відповідними державними органами України для боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів;

- сприяння поліпшенню співробітництва між правоохоронними органами України у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів;

- підготовка з урахуванням вимог міжнародних договорів та зарубіжного досвіду пропозицій щодо вдосконалення правового забезпечення діяльності відповідних державних органів в Україні з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів;

- забезпечення роботи відповідних міждержавних експертних комісій, участь в експертному розгляді питань, пов’язаних із функціонуванням Віртуального Центру ГУАМ;

- забезпечення проведення тренувань і підготовки представників правоохоронних органів та інших фахівців, які беруть участь у вирішенні завдань Віртуального Центру ГУАМ.

Міжвідомча група відповідно до покладених на неї завдань:

- організовує підготовку та здійснює аналіз інформації, що підлягає обміну в рамках Віртуального Центру ГУАМ, готує відповідні аналітичні звіти, статистичні та інші матеріали про засоби та результати боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів;

- здійснює заходи щодо обміну інформацією у правоохоронній сфері між правоохоронними органами держав - учасниць ГУАМ та відповідними міжнародними організаціями;

- розробляє проекти нормативно-правових актів, необхідних для забезпечення функціонування українського сегмента Віртуального Центру ГУАМ і МІАС, розвитку міжнародного співробітництва з цих питань;

- розробляє плани та готує щорічні звіти про свою діяльність, вносить пропозиції до стратегічного плану діяльності Віртуального Центру ГУАМ;

- вживає заходів для реалізації проектів співробітництва правоохоронних органів держав - учасниць ГУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів, щодо утворення міждержавних експертних комісій та організовує їх діяльність;

- бере участь у зустрічах представників національних міжвідомчих груп по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів.

У рамках підписаних двосторонніх та багатосторонніх угод про співробітництво та взаємодію здійснюється постійний обмін інформацією щодо терористичних та релігійно-екстремістських організацій і угруповань, форм та методів їхньої діяльності, а також конкретних осіб, причетних до терористичної діяльності. Службою безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній антитерористичній системі, підписано більш ніж 60 міжвідомчих угод і понад 70 протоколів до них, налагоджено взаємодію зі 108 спеціальними службами та правоохоронними органами більш ніж 60 країн світу. На регулярній основі здійснюється обмін інформаційними повідомленнями із спеціальними службами понад 30 держав світу, у тому числі 11 з яких є членами НАТО.

У ході зазначеного інформаційного обміну в рамках превентивних заходів щодо недопущення проникнення на територію України членів міжнародних терористичних та релігійно-екстремістських організацій, протягом 2003-2006 рр. заборонено в'їзд до України 1692 особам, які підозрюються у причетності до тероризму. Для запобігання можливим проявам тероризму на території нашої держави Службою безпеки України на підставі "консолідованого списку" Ради Безпеки ООН, з червня 2002 р. заборонено в'їзд до України 186 членам руху "Талібан" та "Аль-Кайди".

З метою запобігання, виявлення та припинення терористичній діяльності в нашій державі Службою безпеки України у взаємодії з іншими правоохоронними органами здійснюються відповідні заходи, передбачені законом. Упродовж 2003-2006 років на підставі матеріалів про діяльність, що не відповідала офіційному статусу перебування в Україні, видворено 53 іноземці, які сповідували насильницьку ідеологію.⁷⁷

Таким чином, з метою запобігання і подолання терористичних проявів у рамках міжнародного співробітництва спільні зусилля необхідно зосередити передусім на:

- виявленні та нейтралізації лідерів і членів, систем зв’язку, каналів фінансування і матеріальної підтримки міжнародних терористичних організацій із залученням правоохоронних органів, спецслужб, а також використанням дипломатичних, економічних та інформаційних засобів;

- активізації роботи з іноземними правоохоронними органами, спеціальними службами та організаціями, які протидіють міжнародному тероризму, з питань моніторингу ситуації та обміну інформацією, що стосується боротьби з тероризмом;

- обміні аналітичними дослідженнями та досвідом боротьби з міжнародним тероризмом;

- здійсненні спільних контртерористичних заходів щодо протидії використанню мережі Інтернет у терористичних цілях;

- забезпеченні дотримання міжнародною спільнотою вимог резолюцій, конвенцій і протоколів ООН щодо запобігання отримання терористами допомоги, підтримки та притулку;

- активізації міжнародної діяльності у напрямку вироблення нових механізмів забезпечення регіональної та міжнародної безпеки.