Розділ 2 основні організаційні напрямки вдосконалення протидії злочинам, пов’язаним з терористичною діяльністю

2.1. Деякі організаційні засади виявлення злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю

Тероризм, як і будь-яка інша злочинна діяльність, потребує відповідного організаційного та матеріально-технічного забезпечення, що, у свою чергу, зумовлює взаємопов’язаність угруповань терористичної спрямованості з іншими суб’єктами кримінального середовища. Такий взаємозв’язок проявляється, перш за все, у придбанні терористами зброї, вибухівки, спеціального спорядження тощо, що обумовлює тісні контакти терористичних угруповань з іншими злочинними групами та організаціями. Зазначене обумовлює участь у виявленні злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю, наряду з іншими і органи внутрішніх справ.

Міністерство внутрішніх справ України у Законі України "Про боротьбу з тероризмом" серед суб'єктів, покликаних здійснювати боротьбу з тероризмом, посідає особливе місце. Мета їх діяльності у сфері громадської безпеки випливає із загальних цілей, що сформульовані й закріплені в чинному законодавстві. Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію" вона покликана захищати життя, здоров'я, права й свободи громадян, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань⁴⁷. Ці цілі деталізуються до рівня, на якому кожна конкретна мета виступає як завдання. Тому під завданнями міліції у галузі боротьби з тероризмом необхідно розуміти реальні, конкретні цілі. Деталізація цілей діяльності органів внутрішніх справ у сфері боротьби з тероризмом знаходить своє вираження в завданнях, сформульованих у ст. 2 Закону України "Про міліцію". Зокрема, основними завданнями міліції є: запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх учинили тощо.

На жаль, у Законі України "Про боротьбу з тероризмом" законодавець не здійснив конкретизацію цілей діяльності органів внутрішніх справ, як і інших суб’єктів, до рівня завдань. Загальним завданням суб'єктів антитерористичної діяльності, визначених указаним законом, є боротьба з тероризмом. Цілі та завдання, певною мірою, визначають функції органів внутрішніх справ у боротьбі з тероризмом згідно з Законом України “Про міліцію”. Основні функції органів внутрішніх справ у боротьбі з тероризмом умовно можна розділити на дві групи.

До першої групи варто включити ті функції, які виконуються органами внутрішніх справ самостійно. До другої групи належать функції, які є допоміжними, чи здійснюються ОВС у взаємодії з іншими суб'єктами антитерористичної діяльності..

До основних напрямів антитерористичної діяльності органів внутрішніх справ, відповідно до повноважень, якими вони наділені чинним законодавством, слід віднести:

- самостійну реалізацію оперативно-розшукових та оперативно-службових функцій щодо запобігання, виявлення та припинення злочинів терористичної спрямованості у межах визначених чинним законодавством;

- участь у проведенні спільних (з іншими суб’єктами) антитерористичних заходів і, у першу чергу, антитерористичних операціях.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» органи внутрішніх справ України здійснюють боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів терористичного характеру, розслідування яких віднесено законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ. Таким чином, пріоритетним напрямом в антитерористичній діяльності органів внутрішніх справ мають бути попередження терористичної діяльності, виявлення та припинення злочинів терористичної спрямованості до моменту реалізації злочинних планів і настання суспільних шкідливих наслідків.

До ознак, які в комплексі можуть свідчити про терористичну направленість діяльності злочинної групи чи організації слід віднести:

- наявність у розпорядженні злочинців вогнепальної зброї, вибухових пристроїв та їх компонентів, інших засобів масового ураження, а також відповідного спорядження (засоби зв’язку, візуального та технічного спостереження, індивідуального захисту, транспорту тощо); залучення до злочинної діяльності відповідних фахівців і спеціалістів із числа осіб, які володіють знаннями та практичними навичками диверсійно-підривної роботи (снайпери, підривники), розвідувальної та контррозвідувальної діяльності;

- здійснення професійної підготовки виконавців. Відповідно, у терористів виникає потреба у фахівцях з «функціональної» підготовки (інструкторів з рукопашного бою, підривної справи тощо), вирішення питань щодо організації умов її проведення - створення спеціально обладнаних місць для підготовки (полігонів, стрільбищ, таборів казарменого типу, тренувальних майданчиків, смуг перешкод тощо), витратних матеріалах для забезпечення життєдіяльності та тренування «особового складу»;

- зв’язки з представниками екстремістських або терористичних організацій, опозиційних політичних рухів тощо.

Важливе значення для забезпечення виявлення ознак зазначеної категорії злочинної діяльності має налагодження чіткої взаємодії оперативних підрозділів різних структур та відомств між собою, а також з відповідними підрозділами Служби безпеки України та іншими суб’єктами антитерористичної діяльності. Порядок такої взаємодії може бути врегульований шляхом прийняття відповідного міжвідомчого нормативно-правового акту. Такий документ повинен передбачати: основи організації взаємодії підрозділів, основні напрями оперативного пошуку, порядок передачі отриманих результатів за підвідомчістю; нормативне закріплення підстав та порядку використання оперативних можливостей; порядок та форми взаємодії суб’єктів щодо усунення причин та умов, що сприяють терористичній діяльності.

Крім того, міжвідомча нормативно-правова база суб’єктів антитерористичної діяльності повинна передбачати :

- визначення сфери здійснення ініціативної роботи органів внутрішніх справ у виявленні ознак діяльності терористичних угруповань самостійно або з іншими суб’єктами антитерористичної діяльності, підстави та порядок взаємодії з спеціальними підрозділами СБУ - передачі їм отриманої інформації для подальшого використання, здійснення спільних заходів тощо;

- закріплення порядку виконання підрозділами органів внутрішніх справ окремих доручень СБУ щодо розкриття та розслідування злочинів, безпосередньо або опосередково пов’язаних з терористичної діяльністю.

Таким чином, з урахуванням викладеного, можна говорити про власну антитерористичну діяльність органів внутрішніх справ і їх діяльність, спрямовану на сприяння іншим суб’єктам антитерористичної діяльностіт в межах своєї компетенції. Серед напрямів діяльності органів внутрішніх справ України особливе місце займають питання про їх роль і місце у проведенні антитерористичних операцій.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про боротьбу з тероризмом" зазначений захід проводиться виключно за «...наявності реальної загрози життю та безпеці громадян, інтересам суспільства або держави, у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливими»⁴⁸.

Підстави проведення антитерористичної операції визначені у статті 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», і відповідно вони повинні бути розвинуті та закріплені у міжвідомчій нормативній базі. На їх основі можна зробити висновок, що в кожна така операція носить вузько- або широкомасштабний, регіональний, державний або міжнародний характер. Так, антитерористична операція проводиться в разі коли терористичний акт загрожує загибеллю багатьох людей й іншими серйозними наслідками або якщо його вчинено одночасно на території кількох областей, районів чи міст; ситуація, пов’язана із вчиненням або загрозою вчинення терористичного акту, є невизначеною щодо причин та обставин її виникнення і подальшого розвитку; вчинення терористичного акту зачіпає міжнародні інтереси України та її відносини з іноземними державами реагування на вчинення дій з ознаками терористичного акту належить до компетенції різних правоохоронних та інших центральних органів виконавчої влади, очевидною є неможливість відвернення або припинення терористичного акту силами правоохоронних та місцевих органів виконавчої влади окремого регіону.

У цих випадках антитерористична операція проводиться Антитерористичним центром при Службі безпеки України. В інших випадках, як зазначено у ч. З ст. 11 вказаного закону, антитерористична операція проводиться самостійно координаційною групою відповідного регіонального органу Служби безпеки України або органом виконавчої влади відповідно до їх компетенції за погодженням з керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Відповідно, антитерористична операція в залежності від мети, масштабів та умов її проведення може комплексно включати заходи оперативно-розшукового, пошукового, профілактичного, режимного та силового характеру.

Згідно зі ст. 13 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” при проведенні антитерористичної операції використовуються сили та засоби суб’єктів боротьби з тероризмом, які на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу такої операції. Отже, відповідно до масштабів та характеру антитерористичної операції, підрозділи органів внутрішніх справ України використовуються як елементи оперативного угруповання сил та засобів, призначені для безпосереднього здійснення заходів антитерористичної операції. Завдання, які ставляться при цьому перед ними керівництвом операції безпосередньо пов’язані з метою її проведення і корелюються із Законом України “Про міліцію”.

Аналіз статей 14 та 15 зазначеного закону надає змогу визначити напрями практичної участі підрозділів органів внутрішніх справ у тих чи інших заходах антитерористичної операції. Так, відповідно до плану проведення операції та оперативної обстановки, що складається, підрозділи органів внутрішніх справ можуть залучатися до участі у організації патрульної охоронної служби, виставлення оточення та здійснення пропускного режиму в районі проведення операції. При цьому, на підрозділи органів внутрішніх справ, працівники яких наділяються відповідно до ст. 15 вказаного закону відповідними правами, можуть бути покладені задачі щодо організації та практичного проведення режимних та фільтраційних заходів оперативно-профілактичних відпрацювань територій та об'єктів тощо. В умовах проведення антитерористичної операції підрозділи органів внутрішніх справ (частини внутрішніх військ) також можуть бути використані для посилення охорони адміністративних будівель, промислових та стратегічних об’єктів, конвоювання затриманих осіб.

Разом з тим, слід враховувати, що в умовах проведення антитерористичної операції у сфері компетенції органів внутрішніх справ виникають завдання, які підрозділи мають вирішувати самостійно. Насамперед це стосується повсякденних обов’язків органів внутрішніх справ щодо боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку. Відповідно, підстави проведення такого масштабного заходу як антитерористична операція потребують встановлення та підтримання у межах території її проведення особливого режиму, пов'язаного з контролюванням окремих сфер громадського життя (наприклад, обмеження свободи пересування і т.д.), а у порядку передбаченому ч. З ст. 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» і Законом України «Про надзвичайний стан»⁴⁹. Крім іншого, встановлення такого стану зумовлює потребу у посиленні охорони громадського порядку та підвищення оперативності реагування на повідомлення про скоєння кримінальних злочинів та інших правопорушень. Виконувати свої основні завдання органам внутрішніх справ доводиться в особливих умовах, викликаних проведенням на території їх обслуговування антитерористичної операції. У зв'язку з цим особовий склад міліції переходить на посилений варіант несення служби. При цьому діяльність ОВС супроводжується обмеженням прав і свобод громадян в межах, передбачених Законодавством України.

Слід зазначити, що одним із завдань органів внутрішніх справ є своєчасне реагування на надзвичайні події, пов'язані з необхідністю розшуку та затримання озброєних злочинців, чи осіб, які представляють підвищену суспільну небезпеку.

Домінуючими функціями органів внутрішніх справ у зазначеній сфері суспільних відносин, повинні бути функції сприяння Службі безпеки України у протидії тероризму, оскільки, як зазначалося, по-перше, законодавцем керівництво антитерористичними операціями покладено на Антитерористичний центр при Службі безпеки України, по-друге, провадження у справах про злочини терористичного характеру віднесено до компетенції слідчих Служби безпеки України, по-третє, СБУ має відповідні достатні сили і засоби, а також певний практичний досвід, в-четвертих, він здійснює загальну координацію дій всіх суб’єктів антитерористичної діяльності.

Ефективність виконання функцій органами внутрішніх справ щодо протидії терористичної визначається: досконалою організаційною і функціональною структурою; відповідним кадровим забезпеченням; достатнім матеріально-технічним забезпеченням.

Діяльність по запобіганню терористичній злочинності передбачає виконання завдань організаційного, правового, інформаційного та оперативно-розшукового характеру при взаємодії з іншими суб’єктами боротьби з тероризмом, а саме: профілактику злочинності, що має терористичну спрямованість; виявлення та усунення причин та умов, що сприяють виникненню злочинів, пов’язаних з терористичної діяльністю; встановлення контролю за діяльністю різних структур, які мають зв’язки з терористами, або сприяють їх діяльності.

Основою ефективності координації та взаємодії правоохоронних та інших державних органів у боротьбі з тероризмом є чітке визначення місця і ролі кожного із суб’єктів антитерористичної діяльності, спеціфикі їх окремих структурних підрозділів, а також і у міжнародному співробітництві. Особливе місце у даному процесі займає взаємодія з основним суб’єктом боротьби – з СБ України.

Аналіз положень ст. 10 Закону України “Про міліцію” свідчить, що місце органів внутрішніх справ у системі антитерористичної діяльності визначається відповідно до їх законодавчо визначених основних обов'язків, а також підслідності, яка визначена кримінально-процесуальним законом. До такої діяльності у сфері боротьби з терористичною діяльністю можна віднести:

- виявлення, припинення злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю;

- здійснення оперативно-розшукової діяльності. Як самостійно, так і сумісно з оперативними підрозділами інших відомств;

- забезпечення безпеки громадян і громадянського порядку під час проведення антитерористичних операцій, охорона свідків, потерпілих, інших громадян;

- проведення оперативної профілактики злочинів терористичної спрямованості, вживання інших спеціалізованих профілактичних заходів, особливо серед маргінальних контингентів (на міжетнічній, міжконфесійній, міжклановий, соціальній тощо основі);

- розшук осіб, які переховуються від слідства та суду, причетних до терористичної діяльності;

- забезпечення в межах своєї компетенції безпеки дорожнього руху, реєстрація та облік автотранспортних засобів у зв'язку з антитерористичною діяльністю;

- організація та проведення фінансових перевірок діяльності організацій, стосовно яких є підстави вважати, що вони причетні до фінансування терористичних організацій або проведення терористичного акту;

- контроль у галузі паспортно-реєстраційної та дозвільної діяльності;

- сприяння забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану (в разі їх оголошення), проведення карантинних заходів при епідеміях і епізоотіях; надання у межах наявних можливостей невідкладної допомоги населенню, в тому числі медичної - особам, які потерпіли від терористичних акцій, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані.

- охорона, конвоювання та тримання затриманих, взятих під варту, зокрема у зв’язку з їх терористичною діяльністю тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” МВС України як суб'єкту боротьби з тероризмом надано повноваження здійснювати запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ. Слід зазначити, що запобігання, виявлення та припинення злочинів віднесені Законом України "Про міліцію" до основних обов'язків міліції (ст. 10). Враховуючи те, що законодавець обмежив коло повноважень органів внутрішніх справ щодо злочинів терористичної спрямованості саме запобіганням, виявленням та припиненням, то такі завдання, як розкриття та розслідування цих злочинів, покладені на Службу безпеки України.

Серед заходів запобігання злочинам терористичної спрямованості, які здійснюють органи внутрішніх справ України, можна виділити наступні.

Профілактичний облік щодо: осіб, які мають знання з хімії, підривної справи (вибухівка), проходили службу у Збройних Силах, де набули спеціальні знання та навички поводження з вибухівкою та боєприпасами, і своїми діями привернули до себе увагу правоохоронних органів; раніше засуджених за злочини, пов'язані з вибуховими речовинами, зброєю; викраденням та продажем зброї, вибухівки тощо. Необхідно виявляти їх зв'язки з іншими і особами, особливо з кримінальними елементами, пов'язаними з терористичною діяльністю; осіб, які висловлюють терористичні наміри, встановлюють контакти з терористичними угрупованнями або з непередбаченими законодавством воєнізованими формуваннями, групами чи організаціями.

З метою усунення криміногенних детермінант тероризму доцільно: виявляти та аналізувати явища, процеси, обставини, які протікають у суспільстві, що можуть бути пов'язані з причинами й умовами терористичної діяльності; здійснювати антитерористичну та правову пропаганду серед населення. Так, наприклад, у Москві після терактів громадяни стали більш уважними, спостережливими, що допомогло уникнути декількох терактів. У Вінниці після терактів у маршрутних таксі різко зменшилась кількість пасажирів. З часом, після звернень до населення, пасажири знову почали користуватися цим видом транспорту. При цьому, водії маршрутних таксі почали попереджати пасажирів про заходи безпеки, робити менше непередбачених зупинок. Періодично поїздки на маршрутних таксі стали супроводжувати працівники міліції⁵⁰.

Важливим засобом профілактики тероризму у практиці органів внутрішніх справ є адміністративний нагляд. Ефективність адміністративного нагляду досягається завдяки перевірці інформації про відновлення піднаглядним старих злочинних зв'язків або налагодження нових; відстежуванню за придбанням піднаглядним предметів та речовин, що можуть бути використані у терористичній діяльності; аналізу повсякденної діяльності піднаглядного з метою виявлення можливих заходів конспірації злочинної діяльності.

При здійсненні профілактики терористичної діяльності потрібно пам’ятати, що терористи всіляко популяризують свої угруповання та ідеї, але остерігаються найменшого натяку на виявлення їх причетності до вказаної злочинної діяльності. Таким чином, доволі ефективним заходом у цій сфері є так звана "легалізація" терористичної групи. Так, учасників групи, що підозрюється у причетності до терористичної діяльності, під різними приводами можна викликати до міськрайоргану г внутрішніх справ або до дільничного інспектора міліції з тим, щоб створити у групі обстановку недовіри, певної паніки, впевненості у неминучості притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення злочинів.

Важливе значення має правильне комплексне планування заходів по запобіганню злочинів терористичної спрямованості, головними елементами чого слід вважати:

- попереднє визначення основних завдань і мети таких заходів, раціональний розподіл і тактично правильне використання наявних сил і засобів, що можуть бути залучені в цьому напрямі;

- розробку форм взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ при виконанні запланованих заходів, а також у виявленні причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів терористичної спрямованості;

- установлення персональної відповідальності керівного складу підрозділів органів внутрішніх справ за виконання зазначених заходів.

План повинен передбачати конкретні результати, які потрібно досягнути; термін виконання, обсяг та вид роботи; сили та засоби, що необхідні для цього; відповідальних та безпосередніх виконавців тощо.

Заходи плану повинні бути логічним результатом аналізу й оцінки стану, структури і динаміки злочинів терористичної спрямованості, особистісних характеристик осіб, які їх учинили, особливостей їх докримінальної поведінки, інших даних, що характеризують відповідну оперативну обстановку, наукових рекомендацій з проблем попередження вказаних злочинів.

До обставин, на підставі яких можна зробити висновок про наявність терористичних груп на території обслуговування органу внутрішніх справ, відносяться:

- збільшення кількості вчинених злочинів терористичної спрямованості;

- вчинення кількох таких злочинів одним способом, із використанням одних й тих самих або схожих засобів;

- інформація про факти придбання чи розкрадання певними особами вогнепальної зброї, вибухових та бойових отруйних речовин тощо;

- об’єднання осіб, раніше засуджених за вчинення злочинів терористичної спрямованості;

- розгортання “інформаційної війни” (загрози вчинення терористичних актів, пропаганда екстремістських переконань, нагнітання політичної, релігійної чи етнічної ворожнечі, заклики до насильницької зміни конституційного ладу).

Безперечно, наведені обставини самі по собі не вказують на конкретні факти готування або вчинення злочинів такого роду. Вони є лише орієнтиром для організації їх виявлення.

Міжнародний досвід боротьби зі злочинністю, у тому числі з тероризмом, показує, важливість запобігання злочинності через засоби масової інформації, які можуть бути використані в таких напрямах:

- антитерористичне та правове виховання громадян;

- усунення обставин, які сприяють терористичної діяльності;

- підвищення активності населення у боротьбі зі злочинністю;

- протидія пропагуванню культу жорстокості, насильства;

- доведення до свідомості людей причин та умов, які породжують тероризм, впевненість про невідворотність покарання за вчинення злочину;

- профілактично-виховний ухил у попередженні терористичної діяльності;

- формування суспільно-моральної думки з метою створення обстановки нетерпимості тероризму;

- забезпечення здорового морально-психологічного клімату серед населення з метою створення умов для діяльності правоохоронних органів та суспільства в попередженні терористичної діяльності.

Проведення антитерористичної операції, згідно зазначеного закону, встановлює порядок створення й функціонування оперативних штабів по керуванню антитерористичними операціями, які здійснюють організацію проведення такого роду спеціальних операцій. Керівник оперативного штабу наділяється широкими повноваженнями: він визначає границі зони проведення антитерористичної операції, самостійно приймає рішення про використання сил і засобів, залучених для проведення операції тощо. У статті 12 «Управління антитерористичною операцією” спеціально зазначається: «Втручання в оперативне управління антитерористичною операцією будь-яких осіб незалежно від посади не допускається».

Ст. 16 закону України “Про боротьбу з тероризмом” вводить обмеження поступок терористам, на які можуть піти заради врятування життя людей особи, які вступають у переговори зі злочинцями. До ведення переговорів із терористами, якщо це буде визнано доцільним, допускаються лише особи, спеціально уповноважені на те керівником оперативного штабу по проведенню антитерористичної операції. При цьому в якості умови припинення терористами злочинних дій не можуть розглядатися питання щодо видачі їм будь-яких осіб, предметів та речовин, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення актів технологічного тероризму.

Нарешті, у законі зроблена спроба піти від традиційного в останні роки підходу, коли боротьба з тероризмом зводиться в основному до здійснення заходів по припиненню терористичних акцій. Так, у статті 3 закону «Основні принципи боротьби з тероризмом» проголошується принцип пріоритету заходів попередження тероризму. На досягнення профілактичних цілей у протидії терористичній загрозі в нашій країні орієнтовані інші положення закону, спрямовані на виявлення й усунення причин і умов, що сприяють реалізації терористичних посягань, а також на одержання своєчасної інформації, про підготовку такого роду акцій. Не вимагає спеціального доведення теза про те, що співробітники правоохоронних структур, зіштовхуючись із проявами тероризму, мають справу з наслідками запущених криміногенних процесів, що зароджуються у сферах, на які вони самі впливати не можуть (соціальну, політичну, економічну сфери, область міжнаціональних відносин і т.п.). У цьому зв’язку орієнтація закону на профілактику тероризму сприяє розширенню сфери відповідальності за протидію терористичній загрозі, включаючи відповідальність представників державної влади за прийняття непродуманих за своїми наслідками рішень.

Вже давно стало зрозумілим, що тероризм не подолати тільки силовими методами. Одну з основних ролей у суспільстві повинна відігравати інформаційна сфера. Основні завдання, що покладаються на правоохоронні органи України за участю ЗМІ такі:

- комплекс інформаційно–профілактичних заходів для попередження тероризму;

- інформаційне забезпечення правоохоронних та інших державних органів у протидії тероризму;

- роз’яснювальна робота серед населення при загрозі терористичного акту;

- дискредитація терористичних проявів на всіх рівнях суспільного життя;

- формування у населення негативного відношення до терористичної діяльності.

Згідно аналізу матеріалів науки та практики можна зробити висновок, що до елементів організації діяльності органів внутрішніх справ щодо виявлення злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю, можна віднести:

• інформаційно-аналітичну роботу, тобто узагальнення, ви­вчення, аналіз, оцінку оперативної обстановки;

щодо виявлення, розкриття злочинів пов’язаних з терористичною діяльністю;

• розміщення сил, засобів оперативних підрозділів правоохоронних органів;

• взаємодію з оперативними підрозділами, служба­ми, правоохоронними та контрольними органами.

При здійсненні цих заходів необхідно задіяти авторитетних осіб з Верховної Ради, Кабінету Міністрів, органів управління та інших установ. Одну з основних ролей у цій системі відіграє Рада Національної безпеки та Оборони України, яка, здійснює розробку національної програми попередження та локалізації тероризму, проводить відкриті та негласні заходи щодо припинення розростання терористичних настроїв серед населення, проводить інтеграцію діяльності відомств у сфері боротьби з тероризмом.