
- •1 Хімічна термодинаміка 4
- •2 Дисперсні системи 32
- •3 Поверхневі явища 64
- •1 Хімічна термодинаміка
- •1.1 Основи фізичної хімії. Хімічна термодинаміка
- •1.1.1 Основні поняття і терміни хімічної термодинаміки
- •1.1.2 Перший закон термодинаміки
- •1.1.3 Теплові ефекти фізико – хімічних процесів
- •1.1.3.1 Розрахунки теплових ефектів
- •1.1.4 Висновки з закону Гесса
- •1.1.5 Залежність теплового ефекту процесу від температури
- •1.2 Напрямок перебігу фізико – хімічних процесів
- •1.2.1 Другий закон термодинаміки
- •1.2.2 Ентропія
- •1.2.3 Третій постулат термодинаміки
- •1.2.4 Зміна ентропії у фізико-хімічних процесах
- •1.2.5 Вільна енергія і напрямок хімічних реакцій
- •Приклади рішення задач
- •Розв’язок
- •Відповідь: 159,9 Дж/моль·к.
- •2 Дисперсні системи
- •2.1 Класифікація дисперсних систем
- •2.1.1 Основні терміни колоїдної хімії
- •2.1.2 Класифікація дисперсних систем
- •2.1.2.1 За характером дисперсності
- •2.1.2.2 За ступенем дисперсності
- •2.1.2.3 За агрегатним станом дисперсної фази і дисперсійного середовища
- •2.1.2.4 За характером взаємодії між частинками дисперсної фази і дисперсійним середовищем
- •2.1.2.5 За характером взаємодії між самими частинками дисперсної фази
- •2.1.2.6 За формою частинок дисперсної фази (за топографічною ознакою)
- •2.1.3 Одержання і очистка дисперсних систем
- •2.1.3.1 Основні методи одержання дисперсних систем
- •2.1.3.2 Очистка колоїдних систем
- •2.2 Молекулярно-кінетичні властивості дисперсних систем
- •2.2.1 Броунівський рух
- •2.2.2 Дифузія
- •2.2.3 Осмотичний тиск
- •2.2.4 Седиментація
- •2.2.4.1 Седиментаційно-дифузійна рівновага
- •2.2.4.2 Седиментаційний аналіз
- •2.2.5 Оптичні властивості дисперсних систем
- •2.2.5.1 Розсіяння світла
- •2.2.5.2 Оптичні методи дослідження дисперсних систем
- •Контрольні питання
- •Приклади розв’язку задач
- •3.1.2 Поверхневий натяг
- •3.1.3 Класифікація поверхневих явищ
- •3.1.4 Поверхневий натяг на межі двох рідин. Взаємне розтікання рідин
- •3.1.5 Адгезія і когезія. Явища розтікання та змочування
- •3.1.5.1 Поняття про когезію та адгезію
- •3.1.5.2 Змочування поверхні твердого тіла рідиною
- •3.1.5.3 Адгезія між твердим тілом і рідиною
- •3.1.5.4 Капілярні явища
- •Контрольні питання
- •3.2 Поверхневі явища на межі тверде тіло – газ, тверде тіло – рідина, рідина – газ, рідина – рідина, тверде тіло – рідина, тверде тіло – тверде тіло
- •3.2.1 Кількісна характеристика адсорбції. Величини адсорбції
- •3.2.2 Рівняння стану адсорбції
- •3.2.3 Теплота адсорбції
- •3.2.4 Залежність адсорбції від температури та природи газу
- •3.2.5 Фізична адсорбція газів і парів на гладкій твердій поверхні. Закон Генрі
- •3.2.6 Теорія адсорбції і рівняння Ленгмюра
- •3.2.7 Ізотерма адсорбції Фрейндліха
- •3.2.8 Рівняння бет (Брунауера,Еммета,Теллера)
- •Аналогічно
- •3.2.9 Швидкість адсорбції
- •3.2.10 Хімічна адсорбція газів на твердій гладкій і пористій поверхні
- •3.2.11 Капілярна конденсація
- •Отже, при сталій температурі
- •Контрольні питання
- •3.3 Електричні явища на межі тверде тіло – рідина. Будова міцели
- •3.3.1 Електрокінетичні явища
- •3.3.2 Утворення і будова подвійного електричного шару на межі тверде тіло – рідина
- •3.3.2.1 Механізм утворення пеш
- •3.3.2.2 Термодинамічне співвідношення між поверхневим натягом і електричним потенціалом
- •3.3.2.3 Теорія будови пеш Гельмгольца-Перрена
- •3.3.2.4 Теорія будови пеш Гуї-Чепмена
- •3.3.2.5 Теорія будови пеш Штерна
- •3.3.3 Вирази для дзета-потенціалу
- •3.3.4 Вплив різних факторів на дзета-потенціал
- •3.3.4.1 Вплив індиферентних електролітів
- •3.3.4.2 Вплив неіндиферентних електролітів
- •3.3.4.3 Вплив pH-середовища
- •3.3.4.4 Вплив концентрації колоїдної системи
- •3.3.4.5 Вплив температури
- •3.3.4.6 Вплив природи дисперсійного середовища
- •3.3.5 Міцелярна теорія колоїдних розчинів
- •3.3.6 Йонна адсорбція з розчинів на твердому адсорбенті
- •3.3.6.1 Йонообмінна адсорбція
- •3.4 Стійкість дисперсних систем
- •3.4.1 Види стійкості дисперсних систем
- •3.4.2 Процеси, обумовлені агрегативною нестійкістю
- •3.4.3 Фактори стійкості дисперсних систем
- •3.4.4 Коагуляція гідрофобних золів
- •3.4.4.1 Коагуляція під дією електролітів. Правило Шульце−Гарді
- •3.4.4.2 Гетерокоагуляція. Взаємна коагуляція золів
- •3.4.5 Теорії стійкості і коагуляції
- •3.4.5.1 Адсорбційна теорія коагуляції г.Фрейндліха
- •3.4.5.2 Електростатична теорія коагуляції г.Мюллера
- •3.4.5.3 Теорія стійкості систем длфо
- •3.4.5.4. Вплив концентрації електроліту на потенціальні криві взає-модії частинок
- •3.4.6 Швидкість коагуляції
- •3.4.7 Колоїдний захист
- •Контрольні питання
- •Розв’язок
- •Розв’язок
- •3.5 Характеристика мікрогетерогенних дисперних систем План
- •Металокерамічні матеріали
- •3.5.1 Дисперсні системи з газовим дисперсійним середовищем (аерозолі)
- •3.5.2 Дисперсні системи з рідинним дисперсійним середовищем
- •3.5.2.1 Суспензії
- •3.5.2.2 Емульсії
- •3.5.2.3 Латекси
- •3.5.3 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем (тверді золі, солідозолі)
- •3.5.3.1 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем і газоподібною дисперсною фазою (тверді піни)
- •3.5.3.2 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем і рідинною дисперсною фазою (тверді емульсії)
- •3.5.3.3 Дисперсні системи з твердим дисперсійним середовищем і твердою дисперсною фазою
- •3.5.4 Композиційні матеріали (композити)
- •3.5.4.1 Металокерамічні матеріали
3.3.2.2 Термодинамічне співвідношення між поверхневим натягом і електричним потенціалом
Як уже зазначалось, утворення ПЕШ відбувається самочинно в результаті “прагнення” системи зменшити енергію Гіббса поверхневого шару. Зменшення поверхневої енергії повинно призводити до збільшення електричної енергії. Термодинамічне співвідношення між поверхневою і електричною енергіями можна отримати таким же чином, як і адсорбційне рівняння Гіббса, яке зв’язує поверхневу і хімічну енергії.
Позначимо
зміну електричної енергії через
(де
– електричний потенціал,
– заряд поверхні), тоді, у відповідності
з об’єднаним виразом першого і другого
законів термодинаміки (без урахування
хімічної енергії), зміну енергії Гіббса
поверхні можна записати у вигляді
,
де
– ентропія системи;
– температура;
– поверхневий натяг;
– площа міжфазної поверхні;
– електричний потенціал;
– заряд поверхні.
В
цьому рівнянні
означає зміну поверхневої енергії.
При сталій температурі рівняння набуде вигляду
.
Повний диференціал енергії Гіббса дорівнює
.
Віднімаючи від останнього рівняння передостаннє, отримаємо
.
Якщо поділити отримане співвідношення на площу поверхневого шару, отримаємо :
.
Позначимо
через
.
Тоді :
,
де – заряд одиниці поверхні, тобто густина (щільність) заряду.
Це співвідношення має назву першого рівняння Ліпмана.
Якщо знаки потенціалу і щільності заряду співпадають, то поверхневий натяг знижується з ростом потенціалу. Якщо ж їх знаки протилежні, то збільшення потенціалу призводить до росту поверхневого натягу. Ці залежності тим сильніші, чим більша абсолютне значення густини заряду. При мінімальній густині заряду поверхневий натяг слабо залежить від потенціалу.
Якщо система прямує до рівноваги внаслідок самочинного зменшення поверхневої енергії без підведення ззовні електричної енергії, то зазвичай знаки заряду й потенціалу ПЕШ співпадають, і зменшення поверхневого натягу супроводжується збільшенням абсолютного значення електричного потенціалу.
Диференціальна
ємність ПЕШ, як і будь-якого конденсатора,
визначається співвідношенням
.
Підставляючи цей вираз у попередній,
отримаємо друге
рівняння Ліпмана
.
Це рівняння показує можливість визначення ПЕШ, якщо відома залежність від .
Якщо ПЕШ і, відповідно, електричний потенціал на міжфазній межі виникають внаслідок перерозподілу йонів, то для описання адсорбції йонів можна скористатися адсорбційним рівнянням Гіббса. За умови, що на поверхні з розчину адсорбується тільки катіон, маємо
, (3.20)
де
– гіббсівська адсорбція потенціалвизначальних
катіонів.
Поверхнева густина заряду дорівнює
,
де
– число Фарадея;
– заряд катіона.
Підставляючи цей вираз у перше рівняння Ліпмана, отримаємо
.
(3.21)
Порівнюючи співвідношення (3.20) і (3.21), можна побачити, що
,
де
і
– активність йону відповідно на поверхні
і в розчині, виходячи з визначення
хімічного потенціалу μ.
Отримане рівняння називається рівнянням електродного потенціалу Нернста. Воно вказує на безпосередній зв’язок між рівняннями Гіббса і Ліпмана і показує, що потенціалвизначальні йони, адсорбуючись, змінюють поверхневий натяг, що еквівалентно збільшенню потенціалу на міжфазній межі.