Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра історії середніх віків

та візантиністки

ВІЙСЬКОВЕ МИСТЕЦТВО ТАБОРИТІВ

Курсова робота

студента ІІ курсу історичного

факультету

Дяківа Р. Я.

Науковий керівник – професор

Войтович Л. В.

Львів 2014

Зміст курсової роботи

Вступ………………………………………………………………………… ...3

1. Військове мистецтво таборитів в історичних дослідженнях.......8

1.1. Чеська історіографія………………………………………………………8

1.2. Українська історіографія……………………………………………. ….10

1.3. Російська історіографія…………………………………………….........13

1.4. Інша зарубіжна історіографія…………………………………………...17

2. Джерела до військової історії гуситів………………………….......22

2.1. Джерельна база. Загальні зауваження……………………………….....22

2.2. Хроніки та літописи…………………………………………………......23

2.3. Джерела офіційного характеру………………………………………....31

2.4. Листи Яна Жижки……………………………………………….............31

2.5. Гуситські пісні…………………………………………………………...32

2.6. Речові джерела……………………………………………………….. ....32

2.7. Зображальні джерела…………………………………………………. ..34

Висновки…………………………………………………………………. …38

Список використаних джерел та літератури…………………………40

Додатки………………………………………………………………………44

Вступ

Актуальність теми. Українській державі, сьогодні як ніколи, потрібне професійне військо, яке могло б швидко й ефективно реагувати в різних частинах країни. Наявність такого війська суттєво підвищувала б шанси на збереження цілісності українських територій, і могла б запобігти вторгненню іноземного агресора. Такі армії зараз існують в країнах з високим рівнем економіки. В нашій державі ще й досі не минула криза масових армій, які можуть функціонувати на основі мобілізації підготовлених резервів. Ця проблема зараз досить гостро стоїть в українській армії. Незважаючи на специфіку сучасного розвитку і на те що вже минуло понад пів тисячоліття ці процеси мають багато спільного з відповідними процесами, які протікали в Європі в XIV-XV ст., коли криза лицарського війська привела до початків формування професійного війська¹. Криза лицарської кавалерії та безперспективність подальшого нарощування обладунків проявилася в таких битвах, як при Моргартені 1315 р., при Кресі 1346 р., при Пуатьє 1356 р., біля Азенкуру 1415 р. та ін., де перемогу здобула піхота. Цим були закладені початки формування професійної армії, яка утверджувалася протягом XV- поч. XVI ст. І поряд з цими першими військами, які стояли біля початків формування професійного війська стояли гусити, які першими використали мобільну артилерію, вагенбург та інші елементи реальної протидії лицарській кавалерії і, звичайно весь набір засобів броньованої піхоти з різновидами алебард². І в силу цих причин, на сучасному етапі розвитку української науки, дослідження військового мистецтва таборитів та пов'язаних з ним процесів є актуальним та своєчасним.

Щоб проводити будь яке історичне дослідження, незалежно від теми, потрібно мати якусь основу, на щось опиратися, як правило це досвід попередників та джерельні матеріали до цієї теми. Дослідження військової історії таборитів так само є неможливим без аналізу історіографії та виявлення і оцінки джерельної бази. Саме цим важливим питанням буде присвячене наше дослідження.

Об'єктом дослідження є виявлення, опрацювання та аналіз історіографії та джерельної бази до теми військового мистецтва таборитів. Предметом дослідження є встановлення ступеня вивченості проблеми військового мистецтва таборитів в історіографії, виявлення та опрацювання якомога більшої кількості джерел до даної теми.

Мета дослідження – проаналізувати якомога більшу кількості праць з нашої теми, виявити з-поміж них найбільш авторитетні праці, на які можна в подальшому опиратися; встановити рівень вивченості теми в історіографії, виявити маловивчені, не вивчені, або неправильно трактовані питання; проаналізувати та оцінити всі доступні нам джерела, виявити не автентичні чи недостовірні джерела, погляд під іншим кутом на давно відомі джерела але неправильно трактовані або трактовані з іншою метою, пошук нових джерел.

Означена мета потребує виконання таких завдань:

1. опрацювання історіографічних праць, збірників джерел та хрестоматій;

2. виявлення якомога більшої кількості праць з різних національних шкіл та їх опрацювання;

3. опрацювання доступних джерел та погляд на них з точки зору дослідника саме військового мистецтва гуситів, а не гуситського руху загалом;

4. класифікація виявлених нами праць та джерел;

5. скласти перелік недоступних або непосильних нам праць та джерел;

6. по можливості виявити не взяті досі до уваги джерела;

7. об’єктивне трактування джерел, та виявлення трактованих не об’єктивно;

Методи дослідження. В процесі дослідження ми використовували такі методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, класифікація, типологізація, аналогія, абстрагування, конкретизація та ін.), спеціально-історичні (історико-порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний, хронологічний, історичний опис тощо) та конкретно-наукові.

Територіальні та хронологічні межі. Ми маємо певні сумніви щодо доцільності окреслення територіальних та хронологічних меж у роботі присвяченій історіографії та джерелам. Та все ж коротко їх опишемо. Левова частина джерел походить з території сучасної Чехії, деякі з сусідніх з нею країн, а також з територій військове мистецтво яких зазнало впливу гуситського. Більшість праць походить з території Чехії, Росії, а також України, Німеччини та інших країн Європи.

Хронологічні рамки появи джерел до теми охоплюють в основному період гуситських воєн – 1419-1434 рр., а також декілька десятиліть після них. Зацікавлення темою військового мистецтва гуситів появилися в середині XIX ст., а під кінець століття помітно активізувалися, і як результат – вихід кількох праць на цю тему. Друга хвиля активізації дослідження цієї теми відбулася в середині XX ст., що також ознаменувалося виходом декількох праць. З цього часу і до наших днів не було якихось конкретних підйомів та зрушень в дослідженні теми, за винятком декількох дослідників.

Огляд літератури та джерел. Дослідження нашої теми є неможливим без аналізу історіографії та виявлення та оцінки джерел, і наша цьогорічна робота стосується саме цього питання. І з огляду на це, у вступі, замість звичного огляду літератури та джерел, ми розглянемо основні історіографічні праці та збірники документів з нашої теми.

При огляді історіографічних праць скористаємося порадою Наталії Яковенко, і розмістимо їх за принципом конуса³. На «верхівці конуса» ми розмістимо працю написану колективом МДУ, яка вийшла у 1987р⁴. В ній автори пишуть про розвиток слов’янознавства з кінця XVIII ст. і до другої пол. XX ст. Багато уваги відведено авторам, які досліджували національну історію.

Далі слід згадати про праці Лаптєвої Людмили – їх кілька. Перша стосується історіографії гуситського руху від сер. XIX ст.- до 1917р⁵. В другій праці⁶ автор розміщає певні документи та до кожної теми літературу, як російську так і зарубіжну. Короткий та чіткий огляд історіографії, з поділом за національними школами( чеська, німецька, польська та російська ) зробив Озолін А. І⁷. Наступною є праця Галямічева А. П.⁸, яка охоплює другу пол. XIX ст. і включає лише ліберальну німецьку медієвістику. Незважаючи на наявність певної інформації в цих працях, вони послужили нам лише стрижнем , більшість праць було безпосередньо опрацьовано.

Без сумніву найважливішим збірником джерел є «Гуситська хроніка» Лаврентія з Бржезової⁹, яку розглядаємо двояко: як хроніку, та як збірник джерел часів автора. Про цю працю нема потреби говорити більше, її детально розглянемо в другому питанні. Одною з найбільш загальних є праця А. Люблінської¹⁰, в якій зроблена загальна характеристика джерел до середньовічної історії. Певні документи містяться в хрестоматіях, наприклад, М. Фрейденберга¹¹, С. Сказкіна¹², В. Степанова та В. Шевеленко¹³, та ін. Також треба відмітити праці вже згадуваної Л. Лаптєвої, особливо збірник джерел¹⁴, де джерела спочатку поділені за своїм видом, а потім хронологічно. Є окремий параграф з джерелами до нашої теми. Також джерела до військового мистецтва гуситів є у іншій, вже відомій нам праці цього ж автора¹⁵. Джерельні матеріали є і в працях інших авторів, наприклад, в А. Озоліна¹⁶, Мацека¹⁷та ін. Багато джерел є в інтернеті, особливо на сайті http://husitstvi.cz/, та багатьох інших.

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, який містить традиційні для себе елементи, двох питань, перше - «Військове мистецтво таборитів в історичних дослідженнях», в якому зроблено аналіз доступної нам історіографія, всі праці згруповані за національною приналежністю їх авторів. В другому питанні – «Джерела до військової історії гуситів», ми робимо огляд основних джерел до теми, джерела згруповані за прийнятою в джерелознавстві класифікацією. Після двох розділів підведено висновки, розміщено список використаних джерел та літератури. І останньою структурною одиницею розміщено додатки.

1. Військове мистецтво таборитів в історичних дослідженнях.

1.1.Чеська історіографія.

Найбільш авторитетним чеським дослідником гуситського військового мистецтва є Г. Томан¹⁸. Однак крім його є ряд не менш цікавих робіт інших авторів.

Військовому мистецтву таборитів присвячені монографія та декілька статей Я.Дурдіка¹⁹. Ця праця є однією з кращих на дану тему. Військове мистецтво таборитів розглядається в ній на тлі соціально-економічного розвитку передгуситської Чехії, подій гуситських воєн і в порівнянні з феодальною армією Західної Європи. Подано характеристику військ суперника. Аналізується соціальний склад гуситських військ, принципи їх організації. Підкреслено, що головна сила народної армії полягає в її високому моральному рівні і справедливих,демократичних цілях. Вказано на значну перевагу плебейсько - селянських озброєних сил у порівнянні з військами помірних гуситів. Демократичний характер гуситської армії,пошук нових форм і методів ведення військових операцій чітко окреслені в монографії Дурдіка. В заключній частині книги розповідається про використання гуситського військового досвіду народними масами Угорщини, Польщі, Німеччини, України²⁰.

В книзі Я. Дурдіка, яка «витримала» вже кілька видань, вперше подано цілісну картину гуситського військового мистецтва на основі марксисько - ленінського вчення. В подальшому важливо більш повно показати місце гуситського військового мистецтва в зародженні нової військової організації в Європі.

До питання про еволюцію гуситського військового мистецтва Я. Дурдік повернувся в окремій статті²¹ де висувається теза про те,що «на певних етапах руху змінюється і основний характер збройних сил революційного руху». В іншій статті²² він дає характеристику чеського зброярного ремесла в передгуситський час в основному на матеріалах  не опублікованих джерел, характеризує різні види бойового одягу гуситів, їх атакувальну і захисну зброю та облогові механізми. В спеціальній статті Дурдік зупинився на стані зброярної справи в одному з великих моравських міст того часу – місті Знаймі²³, виявив у нім досить високий технічний рівень чеського ремесла.

Р. Урбанек в невеличкій брошурці²⁴ зупинився на значенні гуситського військового мистецтва в розвитку військової справи у Європі. Однак автор на висвітив причин, які дали можливість піднятися на такий високий рівень гуситському військовому мистецтву. Він не вловив корінної різниці між феодальною і народною таборитською армією,яка боролася за прогресивні цілі. В цій брошурці применшено та недооцінено значення таборитського війська. Ян Жижка ідеалізується. Рудольф Урбанек є також автором інших праць з даної теми, які на жаль нам недоступні.²⁵

Праці відомого чеського історика Ф. Палацького займають особливе місце в історії вивчення гуситського руху. Саме з написанням цих праць пов'язують початок сучасної гуситології. Головним історичним твором Палацького, справою всього його життя стала відома “Історія чеського народу”, третій том якої присвячений гуситському періоду. Завдяки своїй самовідданій праці вчений вводить багато нових, до цього невідомих джерел.

Справжнім гуситством для Палацького було таборитство. Він пише, що великі перемоги гуситів забезпечили нечувано сильний вплив невеликої країни на хід всесвітньої історії. На його думку Табор зазнав поразки, оскільки “дух тодішнього часу” ще не дозрів для прийняття проголошених ним ідеалів. Деяку інформацію про військову історію гуситів можна знайти в сучасників і наслідників Палацького, які часто виступали прихильниками доволі різних оцінок стосовно гуситів, це такі вчені як В. Томск, Я. Голл, Й. Пекаж, Т. Масарик, З. Неедли, К. Крофт, Б. Мендл, К. Конрад, Ф. Шмагел, І. Кейрж, А. Мікі, Б. Варсік, Фр. Бартош, М. Полівка та ін.

Військовому мистецтву таборитів присвячені й напрацювання іншихчеських істориків, опрацювати які ми не маємо змоги.²⁶