5. Однобайтне кодування (koi8, iso8859-5, cp1251, ibm866, mac-cyr)
Однобайтне кодування - це кодова таблиця яка не перевищує розмір 1 байт.
Група KOI8 була поширена в Українському та російському інтернеті довгий час, а причиною цього є те, що він був використаний в першій локалізації системи Unix, і тому, що КОІ підтримує кириличний алфавіт. Група КОІ складається з:
KOI8-R
KOI8-U
KOI8-RU
KOI8-F (KOI8-unified)
ISO-IR-111 (ECMA-Cyrillic, KOI8-E)
ISO-8859-5 - стандарт ISO з кирилічним набором символів. Він містить символи таких мов як: Української, Білоруської, Сербської. Це кодування не містить літери Українського алфавіту "ґ". Взагалі ISO-8859-5 широко не використовувалося в інтернеті, його використовували у СУБД(DB/2, Oracle)але системні адміністратори пропадчували їх і ставили більш традиційне кодування.
Кодування CP1251 було винайдено компанією Microsoft для використання у ОП Windows яка повинна була поширюватися у Росії. Деякі джерела свідчать про те, що це кодування було винайдено в результаті перетворення CP437 -> ISO-8859-1, щоб спростити процес перетворення документів DOS. CP1251 містить найбільше додаткових символів для Українського, Білоруського, Сербського та Російського алфавітів і є одним з найпопулярнішим з кодувань у цих країнах.
IBM866 - кириличне кодування яке використовується в DOS.
MAC-CYR - це кодування використовується тільки на комп'ютерах "Macintosh", воно містить усі літери Українського, Білоруського, Сербського та російського алфавітів.
Самостійно опрацювати питання. Двобайтне кодування (ISO10646, UTF-8)
Тема 2. Основи стандарту html та ієрархічні стилеві специфікації css. План
1.Стандарт SGML
2. Історія та версії HTML
3. Синтаксис та текстова розмітка
4. Посилання та прив’язки
5. Форми
Стандарт sgml
В 1986 році набула статусу міжнародного стандарту HTML, яка стала носити назву SGML.(Standart Gimeralize Marca Languаge). Ця узагальнена метамова призначена для побудови систем логічної і структурної розмітки будь-яких різновидності текстів. Структурна розмітка означає, що керуючі коди, що вносяться в текст не несуть ніякої інформації про кодування елемента, а лише вказують границі і підпорядкування основних його частин, тобто задають його структуру. Засновники SGML намагалися повністю абстрагуватися від проблем представлення тексту в різних програмах, на різних комп’ютерних платформах. Хоча формально ніщо не мішає записати засобами SGML любу інформацію про елементи документа – в тому числі і параметри його форматування, - ідеологія цього язика потребує обмежитися вказуванням на рівень заголовка і його місце в ієрархічній структурі документа. Всі решта мають бути винесені в так називаючі стильові специфікації – абсолютно ідеальний і, як прийнято казати, ортогональний по відношенню до структурної основи інформаційній „слой”. Завдяки цим обмеженням виділений текст зможе без ускладнення інтерпретувати любу програму, яка працює з будь-яким думаючим засобом виводу. Сам по собі SGML є не готова система розмітки тексту, а лише зручна метамова, яка дозволяє будувати такі системи для конкретних обставин. Стандарт SGML встановлює лише синтаксис запису елементів розмітки, а також правила вибору нових елементів і вказування структурних відносин між ними. Для практичної розмітки документів треба додатка SGML – набір вибраних елементів, які представляють собою, по суті, формальне описання структури документа.
Деякі переваги документів на основі SGML мають такі властивості:
• Вони можуть бути створені як структурований документ, а не за змістом зовнішнього вигляду (зміна характерна з плином часу).
• Вони будуть більш портативними, оскільки SGML компілятор може інтерпретувати будь-який документ з урахуванням його визначення типу документа (DTD).
• Документи, спочатку призначені для роботи в окремому середовищі, згодом можуть бути легко повторно адаптовані для інших засобів масової інформації, таких як екран комп'ютера.