
- •Тема 1 охорона праці в галузі виробниче середовище і його вплив на людину.
- •1.1. Предмет і завдання дисципліни
- •1.2. Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці. Гарантії прав на охорону праці
- •2.1. Право на охорону праці під час укладання трудового договору
- •1.2. Поняття "виробниче середовище" і його вплив на людину
- •1.3. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори.
Тема 1 охорона праці в галузі виробниче середовище і його вплив на людину.
1.1. Предмет і завдання дисципліни
1.2. Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці. Гарантії прав на охорону праці
1.3. Поняття "виробниче середовище" і його вплив на людину
1.4. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори
Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність — специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та власне процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.
Аналіз суспільної практичної діяльності, що складається з численних форм людської активності, дає змогу зробити індуктивний висновок про потенційну небезпеку діяльності. Діяльність людини, супроводжувана потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших наслідків. Потенційність небезпеки полягає у прихованому, невиявленому характері, за певних, нерідко важко передбачуваних, умов.
Небезпека — поняття стохастичне, випадкове, котре залежить від багатьох факторів. Вона може бути кількісно оцінена таким поняттям, як ризик.
Ризик визначається як відношення кількості тих або інших небезпечних наслідків за певний час до можливої кількості подій, тобто це ймовірність реалізації потенційної небезпеки. Ризик смерті від дії різних небезпечних факторів на людину за рік становить: від автомобілів — 2,5-10"4; падіння — 1,0-10 4; пожежі — 4,0-10 5; повітряного транспорту — 1,0-10 електричного струму - 6-Ю"6;
блискавки — 5,0-10"6. У деяких країнах введена в практику концепція допустимого ризику, рівень якого залежить від важкості наслідків. Для смертельних випадків він має значення 10 6 на людину за рік.
Небезпека - це етап умов праці, коли людина з певним ступенем іімовірності підлягає дії небезпечних або шкідливих факторів.
Бепека — це стан умов праці, за якого з визначеною ймовірністю виключена небезпека, тобто можливість ушкодження здоров 'я людини.
Безпека — головна мета охорони праці.
Отже, охорона праці - це засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів.
1.1. Предмет і завдання дисципліни
Охорона праці — це система правових, соціально--економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Вперше ця дисципліна в учбовий процес була впроваджена у 1989 р. в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 р. вона викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін. 1 лише у 1966 р. охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна офіційно увійшла в навчальні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім технічним вищим закладам освіти було запропоновано створити кафедри охорони праці. З 1999 р. у всіх вищих закладах освіти України при підготовці фахівців відпо-відних освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться вивчення нормативних дисциплін "Основи охорони праці" та "Охорона праці в гаїузі".
Основна мета навчальної дисципліни "Основи охорони праці" — формування системи теоретичних і прикладних знань з правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві.
Виходячи із зазначеної мети, завданням дисципліни є вивчення:
впливу виробничого середовища на людину;
методів аналізу і оцінювання стану охорони праці на підприємстві;
організаційних та економічних аспектів охорони праці;
правової і нормативної бази охорони праці в Україні.
Предметом дисципліни є захист життя і здоров'я людини на виробництві.
Питанням безпеки праці певне місце відводиться у загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах. Однак з такими загальними питаннями охорони праці, як система законодавчих і нормативних актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи студент знайомиться лише під час вивчення самостійної дисципліни "Основи хорони праці". В умовах адміністративно-командної економіки робота з охорони праці на підприємствах базувалася на підставі діючих положень, наказів галузевих міністерств, рішень профспілкових органів, приписів органів Держнагляду.
Робота активізувалася після аварій і нещасних випадків, а потім затихала до наступного випадку. На підприємствах була впроваджена система управління охороною праці. Однак функціонування системи забезпечувалося доти, доки цього вимагали вищі органи та технічні інспектори праці профспілок. Як тільки був послаблений контроль з боку міністерств, фактично припинилося функціонування і вдосконалення системи. Колишня система значною мірою була побудована на лозунгових ефектах, бюрократичній звітності, не мала правових та економічних механізмів управління охороною праці.
За переходу до ринку докорінно змінюється мотивація діяльності з охорони праці. Основним обов'язком роботодавця стає створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну й економічну втрату. Достатньо нагадати, що в Україні щорічно тільки на виробництві травмується 50 тис. чол. (з них 1,5 тис. чол. — смертельно), отримують професійні захворювання.
Не менш важливим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентоспроможності. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції, а якість праці і якість продукції прямо залежать від якості умов праці, від санітарно-гітієнічно- го та ергономічного комфорту на виробничому місці.
Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці є важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Роботодавець повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг, здоров'ю працівників.