16

Тема 1 охорона праці в галузі виробниче середовище і його вплив на людину.

1.1. Предмет і завдання дисципліни

1.2. Законодавча та нормативна база у сфері охорони праці. Гарантії прав на охорону праці

1.3. Поняття "виробниче середовище" і його вплив на людину

1.4. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори

Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність — специфічна, при­таманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та власне процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.

Аналіз суспільної практичної діяльності, що складається з чис­ленних форм людської активності, дає змогу зробити індуктивний висновок про потенційну небезпеку діяльності. Діяльність люди­ни, супроводжувана потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших наслідків. Потенційність небезпеки полягає у прихованому, невиявленому характері, за певних, нерідко важко передбачуваних, умов.

Небезпека — поняття стохастичне, випадкове, котре зале­жить від багатьох факторів. Вона може бути кількісно оці­нена таким поняттям, як ризик.

Ризик визначається як відношення кількості тих або інших не­безпечних наслідків за певний час до можливої кількості подій, тобто це ймовірність реалізації потенційної небезпеки. Ризик смерті від дії різних небезпечних факторів на людину за рік стано­вить: від автомобілів — 2,5-10"⁴; падіння — 1,0-10 ⁴; пожежі — 4,0-10 ⁵; повітряного транспорту — 1,0-10 електричного струму - 6-Ю"⁶;

блискавки — 5,0-10"⁶. У деяких країнах введена в практику концеп­ція допустимого ризику, рівень якого залежить від важкості наслідків. Для смертельних випадків він має значення 10 ⁶ на лю­дину за рік.

Небезпека - це етап умов праці, коли людина з певним ступе­нем іімовірності підлягає дії небезпечних або шкідливих фак­торів.

Бепека — це стан умов праці, за якого з визначеною ймовірні­стю виключена небезпека, тобто можливість ушкодження здоров 'я людини.

Безпека — головна мета охорони праці.

Отже, охорона праці - це засіб досягнення безпеки людини на ви­робництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів.

1.1. Предмет і завдання дисципліни

Охорона праці — це система правових, соціально--економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікуваль­но-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збережен­ня здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Вперше ця дисципліна в учбовий процес була впроваджена у 1989 р. в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 р. вона викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дис­циплін. 1 лише у 1966 р. охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна офіційно увійшла в навчальні програми всіх інженер­них спеціальностей, а всім технічним вищим закладам освіти було запропоновано створити кафедри охорони праці. З 1999 р. у всіх вищих закладах освіти України при підготовці фахівців відпо-відних освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться вивчення норматив­них дисциплін "Основи охорони праці" та "Охорона праці в гаїузі".

Основна мета навчальної дисципліни "Основи охорони праці" — формування системи теоретичних і прикладних знань з правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві.

Виходячи із зазначеної мети, завданням дисципліни є вивчення:

• впливу виробничого середовища на людину;

• методів аналізу і оцінювання стану охорони праці на підприємстві;

• організаційних та економічних аспектів охорони праці;

• правової і нормативної бази охорони праці в Україні.

Предметом дисципліни є захист життя і здоров'я людини на виробництві.

Питанням безпеки праці певне місце відводиться у загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах. Однак з такими загальними питаннями охорони праці, як система законодавчих і норматив­них актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітар­но-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи студент знайо­миться лише під час вивчення самостійної дисципліни "Основи хорони праці". В умовах адміністративно-командної економіки ро­бота з охорони праці на підприємствах базувалася на підставі дію­чих положень, наказів галузевих міністерств, рішень профспілко­вих органів, приписів органів Держнагляду.

Робота активізувалася після аварій і нещасних випадків, а потім затихала до наступного випадку. На підприємствах була впровад­жена система управління охороною праці. Однак функціонування системи забезпечувалося доти, доки цього вимагали вищі органи та технічні інспектори праці профспілок. Як тільки був послабле­ний контроль з боку міністерств, фактично припинилося функці­онування і вдосконалення системи. Колишня система значною мірою була побудована на лозунгових ефектах, бюрократичній звітності, не мала правових та економічних механізмів управління охороною праці.

За переходу до ринку докорінно змінюється мотивація діяль­ності з охорони праці. Основним обов'язком роботодавця стає створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну й економічну втрату. Достатньо нагадати, що в Україні щорічно тільки на вироб­ництві травмується 50 тис. чол. (з них 1,5 тис. чол. — смертельно), отримують професійні захворювання.

Не менш важливим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентоспроможності. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції, а якість праці і якість про­дукції прямо залежать від якості умов праці, від санітарно-гітієнічно- го та ергономічного комфорту на виробничому місці.

Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці є важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Роботодавець повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктив­ності праці і поліпшенню якості продукції та послуг, здоров'ю пра­цівників.