Тема 1.6. Керамічні і скловироби. Кам’яне литво.

Питання.

1. Стадії виробництва керамічних виробів іх суть і вплив на властивості.

2. Фізичні і механічні властивості виробів

3. Способи виробництва будівельних скловиробів і листового скла, їх фізична та механічна характеристика.

4. Вироби із кам’яного литва, сплавів і шлакосплавів.

В групу штучних випалених матеріалів входять ті, що одержані шляхом спіканні або плавлення мінеральної сировини.

Основні представники:

• кераміка;

• скло;

• кам’яне литво;

• ситали.

До будівельної кераміки належать штучні кам’яні матеріали, одержані спіканням суміші мінеральної сировини головним компонентом якої є глина. Для виробництва будівельної кераміки застосовують глини 30 – 40 % і суглинки 10 – 30 % глиняної речовини. Крім глин в сировинні суміші добавляють опорожнюючи, вигораючи домішки, плавні ( пісок, попіл, шлак), які зменшують можливість тріщиноутворення при висушуванні.

Найбільш поширений пластичний спосіб виготовлення при якому керамічна маса має вологість 18 – 23 %, при напівсухому способі вологість 8 – 12 %.

Для висушування керамічних виробів застосовують сушили різних конструкцій.

Властивості штучного каменя кераміка одержує при 1000ºС і більш. Вироби масового застосування випалюють в тунельних печах.

По призначенню керамічні вироби підрозділяють:

• стінові – цегла керамічний камінь, панелі;

• облицювальні – лицева цегла, плитки для фасадної і внутрішньої облицьовки;

• дахові – черепиця;

• для шляхів і підлоги – клінкерна цегла, плитки;

• санітарно-будівельні – умивальники, ванни, унітази;

• для підземних комунікацій – каналізаційні і дренажні трубки;

• легкі заповнювачі для бетонів.

В гідромеліоративному будівництві застосовують керамічні дренажні труби (основний матеріал для закритих осушувальних мереж). Їх одержують формуванням і випалом з пластичних глин, які не містять домішок вапняку, гравію та ін. Дрн6енажні труби виробляють з циліндричною, шести- та восьми гранню поверхнею. Внутрішні поверхні труб і площині торців повинні бути гладкими. Труби D ≤ 100 мм транспортують в контейнерах або штабелях висотою не більш 1,5 м. Каналізаційні трубки виготовляють із щільної зпеченої кераміки діаметром 125 – 600 мм і довжиною 300 – 1200 мм, їх поверхні вкривають глазур’ю.

Стінові і облицювальні вироби – глиняна цегла, керамічні камені і плити:

• звичайна глиняна цегла – для кладки стін та ін. частин будинків;

• лицювальна цегла – для зовнішньої облицьовки;

• цегла спеціального призначення – для кладки заводських труб, каналізаційних пристроїв.

Розміри цегли:

• одинарна 250 х 120 х 65

• модульна 250 х 120 х 88

Марки глиняної цегли по міцності (середня межа міцності на стиснення) – 75, 100, 125, 150, 200, 250, 300, на згин – 1,8 МПа для марок 75 до 4,4 МПа для марок 300.

Водопоглинення цегли не менш 6 % для марок вище 150, для інших не менш 8 %.

Марки цегли по морозостійкості: 15, 25, 35 і 50.

Великий економічний ефект дає перехід на випуск пористих і пустотілих керамічних виробів.

Скло – один з основних будівельних матеріалів, уявляє собою продукт швидкого охолодження силікатних розплавів, його властивостей однакові в усіх напрямках.

Звичайне будівельне скло прозоре, має високу механічну міцність і хімічну стійкість, низьку теплопровідність і звукоізольовану здібність. Крихкість – найбільш характерна властивість скла.

Листове скло – основний продукт, який буває полірований і неполірований, відпалений і загартований, кольоровий і не кольоровий, плоский, хвильовий і гнутий.

Віконне скло – це лист товщиною 2 – 6 мм і розмірами від 250 х 250 мм до 2000 х 2200 мм.

Армоване скло – застосовують для перегородок, балконів, ліхтарів (тобто там де потрібна механічна міцність і безпечність).

Скляні блоки – виготовляють квадратні і прямокутні з кольорового або не кольорового скла.

Склопакети – це вироби з двох-трьох шарів листового скла, між якими є герметичні повітряні прошарки.

Склопрофіліт – профільне скло швелерного або коробчатого перерізу, має високу механічну міцність.

Скляні труби – застосовують для трубопроводів, які транспортують хімічно агресивну рідину, гази, харчові продукти, сипучі та інші матеріали (вони не підлягають корозії).

Скловолокняні матеріали – в гідромеліоративному будівництві застосовують для попередження замулення дренажу.

Ситали – продукт кристалізації малолужного скла при спеціальному режимі їх термообробки. Шлакоситали – одержують із металургійних шлаків з веденням спеціальних домішок. Застосовують для покриття підлоги, оздоблення будинків, виготовлення стінових та облицювальних панелей, санітарно-технічних виробів.

Кам’яне литво - ці вироби одержують при плавленні гірських порід і шлаків, масу розливають в форми і виконують термічну обробку для кристалізації і знімання напруги.

По міцності, щільності, стійкості до хімічної дії, опру стиранню кам’яні литі вироби кращі за природні камені.

Основний недолік виробів з кам’яного литва – низька міцність при розтягуванні та гнутті.

Плити і труби, виготовлені з кам’яного литва працюють в суворих експлуатаційних умовах.

В водогосподарському будівництві склокристалічні матеріали застосовуються для спорудження зносостійких облицьовок, деяких відповідальних частин споруд і таке інше.