III правило розрізки

Вертикальні шви в суміжних рядах не повинні співпадати, тобто потрібно робити перев’язку швів і тим самим забезпечити одночасну роботу каменів. Перев’язка швів уявляє собою розташування цегли в рядах і чергування рядів по визначений системі. Розподіляють перев’язку повздовжніх і поперечних швів. Перев’язка швв забезпечує необхідну міцність мурування і утворює визначений малюнок на його особистій площині. Якщо цеглу або камені укладають довгими гранями (ложками) вздовж стін то такий ряд називають ложковим, а якщо короткими (тичками), то тичковим.

Перев’язку поперечних швів виконують ложковими і тичковими рядами, а повздовжніх – тичковими. З зовнішнього боку стіни шви заповнюють розчином в залежності від оздоблювання поверхні. Якщо стіна в подальшому буде шпаруватися, то шви з поверхні стіни на глибину 1,0-1,5 см розчином не заповнюється і розчин для шпарування заповнить пустоти і краще зв’яжеться з стіною. Цей вид мурування називається впустошовку.

Якщо залишок розчину, видавлений каменем на поверхню стіни знімається (підрізається) каменщиком врівень з стіною, то таке мурування називається впідрізку. Якщо на зовнішній поверхні стіна розчину швів спеціальним інструментом придають визначеної форми, то таке мурування називаєть з розшивкою швів.

Суцільне мурування з цегли правильної форми виконують по одно- і багаторядній системі перев’язкі швів. В водогосподарському будівництві застосовують бутову і тесову мурування. Бутове мурування може виконуватися «під залив» і «під лопатку».

«Під залив» застосовують для споруд, розташованих в траншеях з вертикальними або похиленими стінами. Дозволяється для фундаментів під невідповідальні споруди.

«Під лопатку» виконують горизонтальними рядами з перев’язкою швів.

Таким чином складають фундаменти, стіни і стовпи. Бутові стіни облицьовують цеглою одночасно з муруванням.

Бутобетонним називають мурування, яке зкладається з бетонної суміші в яку горизонтальними рядами утоплені бутові камені і ущільнені вібруванням.

Тесове мурування застосовують для облицювання підпірних стін, небережних, опор мостів, льодорізів, арок, водозливів, гребель. Вона повинна бути стійкою прити дії механічних і атмосферних впливів.

Її розпочинають з сухого мурування каменів, потім під кожний камень кладуть шар густого розчину. Для надійного зв’язку поміж каменями вкладають металеві кріплення з скоб або стрижнів, які укладають в гнізда і заливають цементним розчином. При цьому товщина горизонтальних швів – 20 мм, вертикальних – 15 мм.

В гідротехнічному будівництві широко застовують кам’яну накидку. Крупність каменя в накидці – від дрібних фракцій до крупних глиб. Каміння відсипається ярусами. Співвідношення різних по крупності каменів визначається необхідністю отримання максимальної цільності мурування. Найбільш крупний камінь в накидці розташовують ближче до укосів греблі, а дрібний – до її центральної частини. Пустотність накидки не повинна перевищувати 40% у греблях висотою 15 м і 35% - у греблях висотою більш 15 м.

По способу ущільнення розподіляють види кам’яної накидки:

• з самоущільненням при киданні з естакади (без додаткового ущільнення);

• з розрівнюванням і ущільненням каменя;

• з заповненням пустин більш дрібним каменем, що знижує пустотність накидки;

• з оборотним струменем води.

При обробці накидки струменем води під тиском більш щільно розташовуються окремі крупні камені накидки, а дрібні заповнюють пустини між ними.

Для доставки матеріалів в водогосподарському будівництві застосовують:

• автомобільний;

• залізничний;

• конвеєрний;

• комбінований види транспорту.

Цеглу подають на будівельний майданчик на піддонах, куди вона укладається с перехресною перев’язкою і в «ялинку», при цьому утворюється надійно зв’язаний пакет, не потребуючий при транспортуванні огорожуючих пристроїв. Для зменшення битої цегли і зниження трудоємкості при транспортуванні цеглу та інші кам’яні матеріали перевозять пакетами в контейнерах. Складають кам’яні матеріали в штабелі.

Розчини для кам’яного мурування виготовлені на заводах і розчинових вузлах, доставляють на об’єкти самоскидами, авторозчиновозами з порціонною видачею розчину.

На робочі місця розчин подається розчинонасосами. При виконанні мулярських робіт інструменти і прилади розподіляють:

• контрольно-вимірювальні;

• мурувальні;

До контрольно-вимірювальних належать:

• шнурок-причалка для відбивки напрямку горизонтальних швів мурування;

• порядовка з шнурком для відмітки рядів мурування і перевірки їх горизонтальності;

• правило – дерев’яна рейка довжиною 1,2-1,5 м для перевірки прямолінійності горизонтальних і вертикальних кутів мурування;

• рівень – для перевірки горизонтальності рядів мурування і горизонтальних поверхонь;

• відвіс – для перевірки вертикальності площін зведеного муруння.

До мурувальних інструментів і пристроїв належать:

• комбіновані кельми для розрівнювання розчину підготовки постелі, заповнення швів і підрізання розчину;

• молоток-кірочка для тесання і розколювання цегли і каміння;

• ковш-лопата для накладання розчину на стіну;

• розшивка для розшивання швів.

При виконанні робіт по муруванню великий вплив на продуктивність праці каменщіків має правильна організація робочого місця. Робоче місце каменьчика складається з робочої зони і зони розташування матеріалів. Загальна ширина робочого місця приймається 2,5-2,6 м, в тому числі робоча зона 60-70 см. Зона розташування матеріалів має ширину 1,1-1,6 м. Матеріали в цій зоні розташовують так, щоб знизити трудоємкість робіт

Якість кам'яної кладки повинна відповідати вимогам, викладеним в главі ІІІ-В.4-72 СНиП. Відповідно до цих вимого в процесі кладки слід здійснювати контроль за якістю її виконання, звіряючи фактичні відхилення з до­пустимими (допусками). При цьому перевіряють відхилення від про­ектних розмірів по товщині кладки, відміткам обрізів і поверхів, ширини отворів і простінків, зсуву осей суміжних віконних отворів і осей конструкцій. Заміряють відхилення поверхонь і кутів кладки від вертикалі на один поверх і на всю будівлю, відхилення рядів кладки від горизонталі, нерівності на вертикальній поверхні кладки, товщину швів. Виявлені відхилення в ході кладки слід виправляти. В процесі кладки необхідно проводити приймання прихованих робіт з складанням акту. Такими роботами являються кладка фундаментів; гідроізоляція; установка арматури в армокам’яних конструкціях; установка заставних частин і захист їх від корозії; закріплення карнизів і балконів; пристрій опорних частин ферм, прогонів, балок, плит і закладення їх в кладці; влаштування температурних і осадкових швів. Акти на приховані роботи складають представники будівельної організації і замовника. Приймають також повністю закінчені кам'яні конструк­ції до їх обштукатурювання. При цьому перевіряють правильність перев'язки, товщину і заповнення швів, вертикальність, горизон­тальность і прямолінійність поверхні і кутів кладки, якість фасадних поверхонь.

При виконанні кам'яних робіт робітники знаходяться на різном рівні: на дні котлованів і траншей; на поверхні землі; на подмостях і лісах. Основними причинами травматизму при виконанні цих робіт є падіння робітників з висоти і травми, одержувані в результаті падіння різних предметів на робітників. При кладці фундаментів, стінок лотків і колодязів підземних комунікацій для попередження випадків травматизму необ­ходимо перевіряти стан кріплення стінок траншей і котло­ванів, стежити за станом укосів, не допускати складування кам'яних матеріалів на брівці в межах призми обвалення. Вздовж брівки виїмки повинна бути залишена вільна смуга вширшки не менше 0,5 м. Для спуску робітників в котловани і тран­шеи влаштовують драбини з поручнями, а в обмежених місцях - приставні сходи. При зведенні стін необхідно щодня перевіряти стан підмостей і лісів, не допускаючи завантаження їх більше, ніж уста­новлено проектом. Пакети з цеглиною або дрібними блоками і ящи­ки з розчином повинні бути розставлени відповідно до приня­той організації робочого місця і забезпечувати вільні про­ходи. Настіл підмостей необхідно очищати від будівельного сміття, а взимку також від снігу і посипати піском

Початковий рівень кладки повинен підноситися над поверх­ностью настилу подмостей і міжповерхового перекриття на 15 см. Не можна допускати кладку, знаходячись на стіні, і ходити по стіні. При установці карнизних плит робітники повинні мати передохоронні пояси, прикріплені до надійних конструкцій. Карнизи, виступаючі за площину стіни більш ніж на 30 см, слід викладати із зовнішніх лісів. Не можна вести кладку стін на висоту більше двох поверхів без пристрою міжповерхового перекриття або укладання тимчасового настилу по балках. При кладці стін багатоповерхових будівель з внут­ренних підмостей по всьому периметру встановлюють зовнішні захисні козирки вширшки не менше 1,5 м з нахилом вгору під кутом 20° до горизонту. Перший ряд козирків розташовують на висоті не більш 6 м від поверхні землі і залишають до кінця кладки будівлі на повну висоту. Другий ряд козирків влаштовують над першим через кожні 6-7м по висоті, переставляючи його у міру кладки. Стіни будівель висотою до 8 м можна викладати без захисних козирків за умови пристрою навкруги знання огорожі на відстані не менше 1,5 м від стін і навісів над вхо­дами в сходові клітки. Ліси і підмости захищають поручнями висотою не менше 1 м, які повинні мати зверху поручень, один проміжний горизонтальний елемент і внизу бортову дошку висотою не менше 15 см. Віконні і дверні пройоми не заповнені блоками повинні мати тимчасову огорожу. При подачі матеріалів в процесі кладки необхідне слідкувати за станом стропов, піддонів, футлярів до них і інших захватних пристосувань. Робітники не повинні знаходитися під стрілой крану з вантажем.