Тема 2.1 загальні відомості про будинки гідромеліоративного призначення.

Питання.

1. Будинки і споруди: визначення, класифікація і вимоги до них.

2. Структура будинків.

3. Проектування, проектно-вишукувальні роботи.

В будівельній практиці все, що зводиться працею людини називається спорудами.

Споруди умовно підрозділяються на:

• будинки;

• інженерні споруди;

Будинки безпосередньо пов’язані з діяльністю людини, вони містять внутрішній простір для перебування людей і мають визначне функціональне призначення (житло, виробництво, відпочинок, лікування, навчання). В залежності від призначення їх внутрішній простір розподіляється на приміщення – обгороджені з всіх боків нерозчленовані простори (кімната, клас, цех, машинний зал). Функціональні процеси, які відбуваються в окремих приміщеннях, визначають їх габарити.

Інженерні споруди не потрібують простору для життєдіяльності людей (мости, тунелі, греблі, водоводи, водозабори).

Всі будинки складаються з окремих взаємопов’язаних між собою об’ємно-планувальних (поверх, окремі приміщення) і конструктивних елементів ( фундамент, стіна, дах) і конструктивних (будівельних) деталей (плити, балки, блоки, сходи).

По призначенню будинки розподіляють:

• цивільні;

• промислові;

• сільськогосподарські;

До цивільних належать будинки:

• житлові (квартирні будинки, гуртожитки, готелі);

• громадські (суспільні) (вузи, школи, лікарні, магазини);

В промислових будинках розташовують різноманітне обладнання, складають матеріали і можуть мате різне призначення в залежності від напрямку народного господарства (в тому числі і водогосподарські).

Сільськогосподарські будинки призначені для утримання тварин, збереження сільськогосподарської продукції і інше.

По матеріалу стін будинки розподіляють:

• кам’яні;

• цеглові;

• бетонні;

• залізобетонні;

• дерев’яні.

По кількості поверхів будинки можуть бути:

• одноповерхові;

• багатоповерхові (до 9 поверхів);

• підвищеної поверховості;

• з надземними і з підземними підвальними або підводними (доковими) поверхами.

По способу зведення будинки бувають:

• монолітними;

• повнозбірними;

а інженерні споруди:

• надземні;

• підземні;

• підводні.

По призначенню споруди підрозділяють:

• транспортні (шляхи, мости, тунелі);

• технічні (споруди промислових підприємств, димові труби, резервуари, опори ліній електропостачання);

• гідротехнічні і гідромеліоративні (греблі, канали, водоскиди).

Основні вимоги до будинків і споруд:

• функціональна доцільність;

• міцність і стійкість;

• довговічність і вогнестійкість;

• економічність і архітектурна виразність

Споруди повинні мати ще й технологічну доцільність.

Функціональна доцільність будинку – це повна відповідність його своєму призначенню, тобто функціональному процесу заради якого він збудований.

Міцність і стійкість будинків визначається міцністю з’єднань (сполучень) його конструктивних деталей та елементів між собою, які забезпечують просторову екорсткість і стійкість будинку в цілому.

Довговічність будинку залежить від якості матеріалів і основних конструкцій, а також від якості будівельно-монтажних робіт.

Встановлено три ступеня довговічності будинків:

• I – строк служби ≥ 100 років;

• II - ≥ 50 років;

• III - ≥ 20 років.

Ступінь вогнестійкості будинку залежить від групи займистості і межі вогнестійкості його основних конструкцій.

Нормами встановлено п’ять ступіней вогнестійкості:

• до I і II ступіней належать будинки з не спалюваними конструкціями;

• до III – кам’яні будинки з важко спалюваними перекриттями та перегородками;

• до IV і V - дерев’яні будинки.

Економічність будинків обумовлена вартістю одиниці площі або об’єму будинку, яка не повинна перевищувати встановлені межі.

Архітектурна виразність будинку досягається пропорційністю його частин якістю оздоблювальних робіт і т.д.

Всі будинки в залежності від їх значимості, містобудівельних вимог і народногосподарського значення розподіляються на чотири класи. Клас будинку встановлюється до початку проектування і сприяє вибору для нього економічно доцільних рішень.

Основні конструктивні елементи будинку:

• Фундаменти – підземні (для гідротехнічних споруд – підводні) конструкції, які сприймають все навантаження від будинку і передають його на грунт.

• Стіни – вертикальні обгороджуючи конструкції, які часто виконують і несучі функції.

• Опори – колони і стовпи, які замість стін виконують несучі функції.

• Перекриття – горизонтальне обгороджування, яке розподіляє будинок на поверхні і одночасно виконує несучі функції.

• Дах – обгороджуючи конструкції, які захищають будинки зверху від дії зовнішнього середовища (вітру, дощу, снігу).

• Перегородки – внутрішні вертикальні площини, які розподіляють простір між стінами на окремі приміщення.

• Драбини – конструкції, які служать для сполучення між поверхами.

• Вікна – призначенні для освітлення і провітрювання приміщень.

• Двері – призначені для сполучення між окремими приміщеннями.

Конструктивні елементи будинків розподіляються:

• огороджуючи;

• несучі.

До огороджуючих конструкцій належать вертикальні і горизонтальні площини (стіни, перекриття, перегородки), розташовані в будинку на межі суміжних просторів.

Стіни, стовпи і перекриття одночасно є і несучими елементами будинку і в сукупності утворюють кістяк будинку у вигляді просторової системи вертикальних і горизонтальних елементів. Характер розташування в основі будинку несучих елементів визначає його конструктивну схему.

Розподіляють дві основні конструктивні схеми будинків:

• безкаркасну;

• каркасну.

Безкаркасна конструктивна схема характерна для будинків з зовнішніми і внутрішніми несучими стінами, розташованими вздовж або впоперек повздовжньої вісі будинку. Разом з плитами або балками перекриття вони забезпечують загальну стійкість будинку проти діючого на нього навантаження. Якщо замість несучих стін застосовують стовпи, з’єднанні балками (прогонами), то разом з плитами перекриття вони утворюють каркасну конструктивні схему будинку.

Найважливішим шляхом успішного рішення задач масового будівництва з індустріалізація, тобто перехід на повнозбірне домобудування, яке засноване на заводському виготовленні конструктивних елементів будинків. Застосування збірних елементів підвищує якість будівельних робіт, знижує трудоємкість і скорочує строки введення в дію будинків і споруд.

Передумовою масового виробництва збірних деталей і елементів є їх стандартизація, тобто встановлення обмеженої кількості зразків, обов’язкових для застосування при проектуванні. Стандартизація супроводжується уніфікацією (приведення до одноманітності) розмірів і скороченням кількості типорозмірів виробів і деталей, які застосовуються.

Уніфікація розмірів виробів забезпечує взаємозаміну елементів будинків, тобто дозволяє замінювати одні збірні елементи іншими без зміни основних проектних розмірів будинку. На основі стандартизації елементів і їх уніфікації виконується вилучення кращих рішень окремих конструкцій і будинків в цілому для багаторазового використання в масовому будівництві, тобто ведеться типізація будинків.

При цьому застосовують три види розмірів:

• номінальні – проектні розміри між розбивочними вісями;

• конструктивні – менші номінальних на величину необхідних швів і зразків;

• натуральні – фактичні розміри виготовлених виробів, які відрізняються від конструктивних в межах встановлених допусків.

Проектування будинків та споруд виконують спеціалісти проектних організацій відповідно до єдиних державних норм і стандартів.

Проект складається з:

• креслень;

• розрахунків;

• пояснювальної записки;

• кошторисної документації;

При виконанні проекту користуються діючими будівельними нормами і правилами БНіП, БДН, які уявляють собою державний нормативний документ. Для визначення економічності проекту його техніко-економічні показники порівнюються з нормативними показниками найбільш економічних рішень, прийнятих у будівельній практиці.