Тема 1.13. Фарби та лаки.

Питання.

1. Склад, призначення і застосування фарбових сумішей.

2. Види і приготування водних і олійних сумішей.

3. Допоміжні матеріали.

4. Їх види і застосування.

5. Фарбувальні суміші на базі синтетичних смол.

Лакофарбовими називають матеріали, які призначені для утворення на різних поверхнях твердої еластичної плівки, яка покращує їх архітектурно-художню виразність, санітарно-гігієнічні властивості і захищає від агресивної дії середовища.

Основні компоненти лакофарбових матеріалів:

• в’яжучі;

• пігменти;

• наповнювачі.

Основне призначення лакофарбових матеріалів в гідромеліоративному будівництві – гідроізоляція і антикорозійний захист конструкцій, а також нагляд за свіже укладеним бетоном.

Основні види лакофарбових матеріалів:

• фарби;

• лаки;

• емалі.

Фарба – це склад, який має пастоподібний або в’язко-рідкий стан і утворює покриття заданого кольору. Фарби отримують із суміші мінеральних або органічних плівкоутворюючих речовин і пігментів.

Роль в’яжучих плівкоутворюючих речовин в фарбових складах виконують:

• неорганічні в’яжучі (вапно, цемент, рідке скло);

• клеї з органічної сировини (тваринний та казеїновий);

• оліфи (термічно оброблені рослинні мастила);

• різні полімерні матеріали.

Колір та ряд інших властивостей фарб визначаються пігментами – тонко дисперсними неорганічними або органічними порошками.

При визначенні якості пігментів поряд з кольором ураховують їх:

• фарбуючи здібність (інтенсивність);

• стійкість по відношенню до дії світла, лугу, кислоти, води);

• укривистість (витрата пігменту на фарбування).

Пігменти не повинні розчинятися у в’яжучому, яке застосовується для виготовлення фарби. З метою економії пігментів в фарбу вводять наповнювачі - каолін, молоті кам’яні породи та інше. Для зменшення в’язкості фарб і надання їм необхідної малярної консистенції застосовують розчинники - органічні рідини, які легко звітрюються (уайт-спирит, скипидар),

Фарбові склади об’єднають в декілька груп:

• водорозріжувальні на основі на основі неорганічних в’яжучих або водних емульсій, полімерів;

• масляні на основі оліфи (олійні);

• звітрювально-смоляні на основі синтетичних полімерів і звітрювальних розчинів.

Водорозріжувальні фарби виготовляють на мінеральних в’яжучих - портландцемент, вапно, розчинне скло, а також клеї тваринного, рослинного і штучного походження.

В’яжучим для олійних фарб є оліфа, яка здібна твердіти з утворенням міцної еластичної плівки.

Розрізняють:

• натуральні;

• напівнатуральні;

• штучні оліфи.

Натуральну оліфу отримують з льняного або конопляного масла при температурі 150-250ºС з додаванням прискорювачів твердіння – сіккативів.

Напівнатуральні оліфи – продукт ущільнення олії і звітрювальних розчинників шляхом термічної обробки.

Штучні оліфи виготовлять з синтетичної смоли або олії за допомогою їх термічної і хімічної обробки.

Олійні фарби виготовляють густо тертими або готовими до вживання.

Лаки уявляють собою розчини високомолекулярних з’єднань в звітрювальних розчинниках, які мають здібність при старінні розчинника утворювати блискучі еластичні плівки.

Всі лаки розподіляються на групи:

• смоляні;

• олійно-смоляні;

• бітумні;

• нітролаки.

Емалі (композиції лаків з пігментами) об’єднають достоїнства лаків і фарб.

Основні представники емалевих фарб:

• алкідні;

• епоксидні;

• карбамідні емалі.

В нинішній час в будівництві поширені просочувала рідини, фарби і лаки на основі кремнійорганічних з’єднань (силікатів). Плівка силіконового покриття має високу гідрофобність. На основі кремнійорганічних з’єднань виготовляють жаростійкі лаки і фарби, здібні витримувати температуру 450-500ºС.

При виконанні малярних робіт застосовують допоміжні матеріали:

• грунтовочний склад;

• підмазочні пасти;

• шпаклівки.

Грунтовочний склад має низьку в’язкість і наноситься на основу для кращого зчеплення з нею фарбового складу.

Підмазочні пасти застосовують для наповнення тріщин, каверн і виправлення інших нерівностей.

Шпаклівку застосовують для вирівнювання підготовки поверхні під фарбування.

Властивості лакофарбових матеріалів залежать від властивостей в’яжучих, пігментів і інших вихідних компонентів, їх в’язкості, дисперсності, адгезії до вкриваємої поверхні і т.д. З водорозріжувальних фарб поширені склади, в’яжучими в яких є гашене вапно у вигляді вапняного молока. Вапняні фарби застосовують для фарбування стін з цегли і штукатурки. Більш довговічні і атмосферостійкі цементні фарби, які використовують для оздоблювання фасадів (в умовах підвищеної вологості).

При використанні калієвого скла отримують силікатні фарби, які мають гарну атмосферостійкість, широку кольорову політру, гарне зчеплення з основою. У вапняні, цементі і силікатні фарби повинні додавати лугостійкі пігменти. Для фарбування штукатурок сухих приміщень і дерев’яних поверхонь застосовують клейові фарби. При їх виготовленні у розчин клею вводять пігменти і крейду. Більш водостійкі склади на казеїновому клею.

Для оздоблювальних робіт і антикорозійного захисту металевих конструкцій поширене застосування олійних фарб. Краща атмосферостійкість і довговічність у фарб, виготовлених на натуральних оліфах.

При фарбуванні сталевих конструкцій в олійних фарбах в якості пігментів застосовують:

• алюмінієву пудру;

• цинкові білила;

• цинкові і свинцеві крони;

• залізний і свинцевий сурик;

• оксид хрому.

Для утворення гідроізоляційних покриттів на поверхні бетону застосовують лаки і фарби, виготовленні на основі розчинів або водяних емульсій полімерів, які утворюють щільну, водостійку і еластичну полімерну плівку. Для гідроізоляції бетонних і залізобетонних конструкцій та антикорозійного захисту металу застосовують бітумні лакофарбові матеріали.

Р О З Д І Л II

Б У Д И Н К И І С П О Р У Д И В О Д О Г О С П О Д А Р С Ь К О Г О

ПР И З Н А Ч Е Н Н Я