6.Головні принципи філософії Лемінга.

Серед головних, поділюваних Е.Демінгом цінностей – цілісність особистості, напружена робота, чесність, дотримання етичних норм і пристойності в усьому, самоповага, повага до інших, особиста відповідальність за доручену справу і вчинки. На цьому побудована філософія якості. У 1982 році Е.Демінг у книзі «Вихід із кризи» покритикував американську систему керування, і, протиставивши їй японський підхід, сформулював рецепти створення правильної системи керування. Основою теорії Е.Демінга можна вважати чотирнадцять сформульованих принципів. Принципи керування Демінга, на перший погляд дуже прості, і характерна реакція багатьох людей, що вперше знайомляться з ними: «Ну що там особливого?» Насправді за цими принципами стоїть зовсім інша філософія керування, що вимагає ретельного осмислення. 1.    Зробіть своєю постійною метою – безупинне удосконалювання продукції і послуг, щоб стати конкурентноздатною компанією, зберегти своє місце в бізнесі і забезпечити людей роботою. 2.    Сприйміть нову філософію. Не можна більш миритися зі звичайно прийнятим рівнем помилок, витрат, дефектів у матеріалах, браку в роботі. Уся компанія повинна бути включена в процес постійного поліпшення якості системи і усіх видів її діяльності. 3.    Перестаньте покладатися на контроль, як засіб досягнення якості. Воно повинно бути закладене в продукт із найперших етапів його створення. 4.    Покінчите з практикою вибору постачальників тільки на основі ціни на їхні продукти. Замість цього вимагайте серйозного підтвердження їхньої якості. Прагніть одержувати даний конкретний продукт тільки в одного постачальника, встановивши з ним довгострокові відносини, засновані на взаємній довірі. 5.    Поліпшуйте постійно систему планування, виробництва, надання послуг для того, щоб удосконалювати кожен процес і вид діяльності в компанії й у такий спосіб знижувати витрати. 6.    Введіть у практику сучасні методи підготовки кадрів для всіх співробітників, включаючи керівництво, для того, щоб краще використовувати можливості кожного співробітника компанії. 7.    Перебудуйте практику керівництва людьми. Керуючі всіх рівнів повинні допомагати співробітникам виконувати їхню роботу щонайкраще, нести відповідальність не за їхні кількісні, а за якісні результати роботи і стати лідерами в справі постійного поліпшення роботи компанії. 8.    Викорініть атмосферу страху для того, щоб кожний міг працювати більш ефективно і продуктивно на благо всієї компанії. 9.    Усуньте бар'єри між підрозділами. Дослідники, розроблювачі, виробничники, агенти по збуті, співробітники адміністративних служб повинні працювати в єдиних групах, щоб вирішувати проблеми, що виникають із продуктами і послугами. 10.    Відмовитися від порожніх гасел і закликів. Вони лише викликають вороже відношення. Основна маса причин поганої якості і низкою ефективності породжується системою, і їхнє рішення перебуває за межами компетенції рядових працівників. 11.    Усунути практику видачі необґрунтованих кількісних завдань працівникам і кількісним показникам. Виконання завдань стає більш важливим, чим задоволення споживача і досягається ціною зниження якості. 12.    Необхідно дати можливість працівникам пишатися своєю працею. Відмовитися від практики щорічних атестацій, кількісних оцінок діяльності працівників і керуючих за досягнення поставлених кількісних цілей. 13.    Упровадження великої програми навчання всіх працівників. Заохочення прагнення до самовдосконалення. Вважати, що джерелом успіху в досягненні конкурентноздатності служать знання. 14.    Необхідно втягнути весь персонал компанії в роботу з її перетворення. Це – справа кожного працівника. Створити структуру у вищому керівництві, що повинна каждодневно підштовхувати до впровадження перерахованих вище 13 принципів і починати роботу з перетворення компанії в цьому напрямку. Доктор Демінг вважає, що конкуренція руйнівна і було б краще, якби усі могли працювати спільно. Необхідна кооперація і трансформація на шляху до нового стилю керування. Шлях до подібної трансформації він називає «глибинним знанням». Система «глибинного знання» на думку Е. Демінга складається з чотирьох взаємозалежних частин: •    визнання важливості системи; •    знання про природну мінливість усіх процесів; •    теорії пізнання; •    психології.

7. Коло Лемінга є моделлю постійного поліпшення якості Відповідно до цієї моделі будь-яка діяльність може бути розділена на етапи. Планування. На першому етапі кола Демінга керівник повинний визначити, чого він хоче досягти, що для цього необхідно змінити і як це потрібно зробити. Виконання.На цьому етапі виконується запланований процес. Контроль.Після виконання наміченого необхідно порівняти заплановані показники з досягнутими й установити різницю між бажаним і дійсним. Коректуючі дії. Після встановлення різниці між бажаним і дійсним керівник аналізує причини невідповідностей. Встановивши причини, вживають заходів щодо їх усуненню. У разі позитивної оцінки результатів процедура повинна бути внесена в нормативну документацію на рівні внутрішнього стандарту підприємства. Отже, планування => здійснення => контроль => коректуючі дії утворюють круговий цикл керування. Результати (позитивні та негативні) враховуються при наступному плануванні. ^ Управління якістю — складова частина загального керування. Тому етапи циклу Демінга (планування => здійснення => контроль => коректуючі дії ) є такожфункціями управління якістю.

8. TQM — загальний менеджмент з урахуванням якості, який охоплює діяльність організації та націлений на командну роботу.

У концепції TQM сконцентровано все прогресивне, було притаманно попередніх концепцій управління. Це планування виробничого процесу контроль (концепція Ф. Тейлора); важливість управління процесами (У.Шухарт), статистичне управління процесами (Еге. Демінг); вдосконалення процесів (Д.Джуран); прийнятний рівень якості, заснований на компроміс між зростанням для підвищення якості продукції і на вартістю наслідків випуску неякісних товарів (Р.Тагути). Вагомий внесок у розробку принципів TQM внесений А.Фейгенбаумом, який обгрунтував і сформулював принцип розширення відповідальності першої особи за поліпшення якості все менеджмент.

Основу сучасного TQM становить розробка довгострокової стратегії вищого керівництва у області якості, що у його реалізації всього персоналу у сфері самої організації, її працівників, споживачів й суспільства загалом.

Основними цілями TQM є:

• Орієнтація всього підприємництва й модернізації всіх зусиль організації виконання вимог, і очікувань споживачів (замовників).

Спорудження якості в найважливішу мета підприємництва.

• Оптимальний використання всіх ресурсів організації. Філософські аспекти TQM об'єднують у групи:

• аспекти якості: задоволення вимог зовнішніх й захищає внутрішніх споживачів; забезпечення у створенні якості процесів і забезпечення якості менеджменту;

9. TQM – філософія управління, що пропонує широке використання даних, системну орієнтацію і загальне управління, очолюване вищими керівниками. Це система загального управління, при якій політика якості, управління якістю, підвищення якості та її забезпечення відіграють важливу роль. Сучасна концепція загального управління якістю являє собою взаємозв’язок різних поглядів на проблеми якості. Торкаючись різних сфер функціонування організації, TQM можна порівнювати з айсбергом: лише менша, видима частина його безпосередньо пов’язана з поліпшенням якості продукції або послуг. Невидима частина пов’язана з незмірно більшими проблемами функціонування підприємства, що опосередковано впливає на темп, ефективність робіт з реального поліпшення якості. Складові елементи системи TQM наведені на рис. 1.

10. встановлю­ються правила загального і багаторазового використання, за­гальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів, і котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. В перекладі з англійської слово «стандарт» означає зразок, норму, основу. Стандартизація ґрунтується на досяг­неннях науки, техніки та передового досвіду і має бути на­дійним гарантом якості товарів, які надходять на внутрішній і зовнішній ринки. Стандартизацію розглядають у трьох аспе­ктах: як практичну діяльність; як частину системи управління; як науку. Стандартизація як практична діяльність полягає в роз­робці, впровадженні і застосуванні нормативних документів і нагляді за виконанням вимог, правил і норм, викладених у них. Будь-який товар, що надходить на ринок, повинен випус­катися у відповідності до вимог нормативних документів зі стандартизації, незалежно від того, на підприємстві якої фо­рми власності він виготовлений.

11. Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги (далі -

продукція), зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх

сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

12. Найважливіші цілі стандартизації: поліпшувати якість продукції, що випускається; підвищувати конкурентоспроможність товарів вітчизня­ного виробництва і забезпечувати умови для їх експорту на світовий ринок; встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів;

розвивати міжнародне співробітництво в усіх сферах людської діяльності; захищати навколишнє середовище в екологічному плані і забезпечувати безпеку людей.

Головним завданням стандартизації є створення компле­ксу нормативних документів, які визначають сучасні вимоги до продукції, до її розробки, виробництва і застосування, а також нагляд за правильним використанням стандартів.

Основний принцип стандартизації — це програмно-цільове планування. Іншими важливими принципами стандартизації є: директивність, системність, динамізм і оптимальність. Директивність чи обов'язковість стандартизації полягає в тому, що в стандарти закладаються вимоги і норми, обов'яз­кові за своєю державно-правовою основою. Недотримання таких вимог переслідується за законом. Системність допус­кає розглядати стандарт як елемент системи. На основі цього принципу розробляються системи міжгалузевих стандартів, наприклад, стандарти на систему показників якості продукції (СГОТП).

Основні методи стандартизації: математичні методи (використання рядів кращих чисел і параметричних рядів); уніфікація (приведення продукції до однаковості за фор­мою, нормами і типорозмірами),..агрегатування (конструювання готових виробів з уніфі­кованих і стандартних деталей і вузлів); комплексна стандартизація (розробка єдиної системи взаємопов'язаних вимог до готової продукції, сировини, матеріалам, а також до процесів розробки, виробництва і споживання); випереджальна стандартизація (встановлення підвище­них вимог до об'єкта стандартизації, обґрунтоване про­гнозом науково-технічного розвитку)

13. До нормативних документів зі стандартизації відносяться: стандарти, технічні умови, технічні описи, методичні вказі­вки, рекомендації по стандартизації і положення. Основне місце серед них займають стандарти і технічні умови. Розріз­няють такі види стандартів: основні (організаційно-методичні і загальнотехнічні); стандарти на продукцію (по­слуги); стандарти на процеси; стандарти на методи контролю (іспитів, вимірів, аналізу). За категоріями стандарти поділяються на міжнародні, регіональні, державні, галузеві і стандарти підприємств. В Україні діють такі категорії стандартів:  міжнародні стандарти 180 (МС 180) і міжнародні стандарти МЕК (МС до МЕК), які мають рекомендаційний характер; міждержавний стандарт СНД «ДСТ», який має обов'язко­вий або обов'язково-рекомендаційний характер; стандарт України (ДСТУ), який може містити обов'язкові та обов'язкові рекомендаційні вимоги; стандарт підприємства (СТП), що може містити обов'яз­кові та обов'язкові і рекомендаційні вимоги. З метою запобігання і припинення їх обов'язкових вимог стандартів порушенням здійснюється державний нагляд за стандартами службами Держстандарту і центрами стандарти­зації та метрології на всіх підприємствах і в організаціях не­залежно від форм власності.

14. Ієрархічна система класифікації. єрархічна система класифікації (ІСК) — це система, в якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Тобто первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки. Ці групи, у свою чергу, поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т.д. Отже, між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина (і об’єкт) належить лише одній вищій множині. ІСК характеризується глибиною, тобто кількістю ступенів поділу первинної множини, або, що те саме, кількістю заданих ознак класифікації. ІСК притаманні простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручної обробки. Проте ця система не позбавлена й недоліків. Насамперед це жорсткість структури (через фіксованість ознак і порядку їх розміщення), складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.

Зауважимо, що в ієрархічній системі класифікації на будь-якому рівні підмножини елементів не повинні перетинатися, а сума елементів усіх множин кожного рівня дорівнює кількості елементів первинної (початкової) множини. 

15. Фасетна система класифікації. Фасетний метод класифікації — компенсує недоліки ієрархічного методу класифікації. При цьому методі класифікації початкова множина об'єктів може незалежно поділятися на класифікаційні угруповання з використанням однієї з образних ознак. Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, яка є списком значень цієї класифікації.

Послідовність створення класифікаційних угруповань задається фасетною формулою Ф = (ф1,ф2,... фn). Одні й ті самі об’єкти можуть входити до різних підмножин Хі. Наприклад: Х1 = (Ф1,Ф2, ...,Фr); Х2 = (Ф1,...,Фr-1); ... Хn = (Ф1,Ф2). Фасетна класифікація проста, гнучка в експлуатації, на відміну від ієрархічної, краще пристосована для машинної обробки, спрощує виділення будь-яких ознак і дозволяє групувати елементи безлічі, що класифікується, в будь-якому поєднанні ознак. Перевагою методу фасетної класифікації є можливість практично необмеженого додавання числа фасетів, групування безлічі, що класифікується, але будь-якому поєднанню і числу фасетів, використання як фасети вже створених класифікаторів. Основною перевагою фасетної класифікації є гнучкість, яка дозволяє систематизувати об'єкти по необхідному набору ознак і здійснювати інформаційний пошук по будь-якому поєднанню фасетів. Вона також добре пристосована для комп'ютерного формування підмножин на основі вибраного переліку ознак, але менш зручна для ручної обробки інформації. До недоліків фасетної системи класифікації можна віднести складність структури побудови і низьку міру заповненої системи. І хоча фасетна класифікація об'єктів володіє більшою гнучкістю через специфіку характеру обробки інформації вона має досить обмежене поширення у організаційно-економічному управлінні і застосовується головним чином для реалізації інформаційно-пошукових систем.

16. Принципи Єдиної Європейської концепції у сфері якості. Європейський досвід управління - широке впровадження систем якості з урахуванням стандартівИСО серії 9000. Прийняття нових концепцій із гарантування безпеки й надійності, виходячи з які слід стандартів, сертифікації. Для функціонування європейського ринку, яку поставляють продукція сертифікується незалежної організацією. Проводиться акредитація випробувальних лабораторій і працівників, здійснюють контроль й оцінку якості продукції. Вирішуються проблеми якості: а) законодавчої підвалинами всіх робіт, що з оцінкою і підтвердженням якості; б) гармонізація вимог національних стандартів, правив і процедур сертифікації; для створення регіональної інфраструктури мережі національних організацій, уповноважених виконувати роботи по сертифікації продукції і на систем якості, акредитація лабораторій, реєстрація фахівців із якості тощо. Європейський підхід до якості ставив пріоритетними областями – єдину політику якості; контроль над стандартизацією і сертифікацією якості; відкривалися акредитаційні центри. Якість життя вважалося краще, що більше вкриті людській потребі. Враховувалося ступінь задоволення потреб людини. У європейську програму якості життя, спрямовану на поліпшення потреб людини, вкладаються величезні фінансові потоки. Європейські організації, що у управлінні якістю розробили власну політику, відбивають усі сторони життєдіяльності споживача: 1. Продовольство, харчування, розробляються методи виявлення токсичних компонентів. 2. Роль їжі у зміцненні здоров'я населення. 3. Контроль над на інфекційні захворювання (вакцини, діагностика, обслуговування). 4. Фабрика клітини – програма поліпшення терапевтичної бази, поліпшення середовища, поліпшення продуктів. 5. Навколишнє середовище та здоров'я населення. 6. Сталий ведення рибного, сільського господарства і лісового господарства та інтегрування сільських районів. 7. Проблеми й непрацездатного населення (процеси старіння, демографічна політика, послуги охорони здоров'я). 8.Дегенеративние і хронічні захворювання. 9. Дослідження геному і захворювання генетичного походження, клонування. 10.Нейрология (клітинне взаємодія, функції мозку) 11. Здоров'я населення і побудову охорона праці. 12.Нетрудоспособное населення (технології надання допомоги). 13. Біоетика (науково-технічний розвиток). 14. Соціально-економічні аспекти наук про життя і наук про технічному розвитку. 15. Підтримка дослідницьких інфраструктур (біологічне сховище, джерела інформації, клінічні дослідження, дослідження господарювання, системамультигигабит)

17. Система тотального менеджменту якості. Тотальне управління якістю являє собою сукупність організаційної структури, процедур, процесів і ресурсів, необхідних для адміністративного забезпечення якості. Метою запровадження системи тотального управління якістю є забезпечення максимально високих результатів за всіма найважливішими для споживача критеріями.

Основні елементи тотального управління якістю охоплюють: Філософські підстави:

1. Якість, що відповідає вимогам споживачів.

2. Ключова роль керівництва в управлінні поліпшенням якості (принцип першої особи).

3. Безперервність поліпшень. 

4. Участь персоналу в процесі забезпечення і підвищення якості.

5. Швидке реагування.

6. Якісне проектування та упередження браку.

7. Управління за результатами.

8. Розвиток партнерських відносин.

9. Відповідальність і відданість корпорації.

Загальний інструментарій:

2.1. Інструменти статистичного контролю процесу.

1. Блок-схема виробничого процесу.

2. Контрольна карта.

3. Аналіз Паретто і гістограми.

4. Графік проходження процесу.

5. Діаграми розкидання.

6. Контрольні графіки.

2.2. Розгортання функції якості. Інструменти статистичного спостереження відділу контролю якості:

1. План вибірки.

2. Аналіз можливостей виробничого процесу.

3. Методи Тагучі.

Міжнародні корпорації створюють і вдосконалюють свої системи тотального управління якістю продукції на основі національних, регіональних чи міжнародних систем тотального управління якістю. Серед національних систем якості найвідомішими є американська премія Болдриджа (Malkolm Baldrige Nationall analitu Award) та японська премія Демінга (Deming Prize). Серед переможців премії М. Болриджа такі відомі корпорації, як Motorola (1988), IBM Rochester (1990). Першими лауреатами премії Демінга стали відомі японські корпорації «Тойота», «Соні», «Міцубісі», «Тошиба». Згодом до них приєднались інші провідні автомобільні корпорації, компанії з виробництва побутової електроніки, годинників.

18. Поняття стандартизації. — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.

Види:

1. міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

2. регіональна стандартизація — стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору.

3. національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

19. Об’єктно-предметна складова стандартизації. Стандартизація пов'язана з такими поняттями, як об'єкт стандартизації і область стандартизації. Об'єктом (предметом) стандартизації зазвичай називають продукцію, процес або послугу, для яких розробляють ті або інші вимоги, характеристики, параметри, правила і тому подібне Стандартизація може стосуватися або об'єкту в цілому, або його окремих складових (характеристик). Областю стандартизації називають сукупність взаємозв'язаних об'єктів стандартизації. 

20. Мета та принципи стандартизації.Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.

Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах: