3.Принципи відновлення міжнародних стандартів у сфері керування якістю.

Сьогодні у світі використовують різні системи управління. Для успішну діяльність нині вони мають забезпечувати можливість восьми ключових принципів системного управління, освоєних передовими міжнародні компанії. Ці принципи становлять основу підготовки до відновлення міжнародних стандартів у сфері управління ISO 9000:

1. Орієнтація на споживача. Стратегічна орієнтація на споживача, відповідним чином забезпечувана організаційно, методично і технічно, життєво необхідна кожної організації та кожного підприємства, функціонуючому за умов конкурентного ринку.

2. Роль керівництва. Відповідно до ним керівник повинен створити умови для, необхідних забезпечення успіху всіх принципів системного управління.

3. Залучення працівників. Це з ключових становище TQM, відповідно до яким кожен працівник може бути втягнутий у діяльність із управлінню якістю. Необхідно домогтися, аби в кожного виникла внутрішня потреба у поліпшеннях.

4.Процессний підхід. І органічно пов'язані з ним п'ятий принцип:

5. Системний підхід до управління. Відповідно до цими принципами виробництво товарів, послуг і управління розглядаються як сукупність взаємозалежних процесів, а кожен процес - як система, має вхід і вихід, своїх "постачальників" і "споживачів". Реалізація цих принципів змінює сформовані підходи до управління, основу якого складають ієрархічна організаційну структуру. Практика показала, що труднощі й проблеми, зумовлені тим, що єдині процеси обслуговуються організаційно як окремі підрозділами, можна й потрібно усувати шляхом застосування групового підходу.

6. Постійне поліпшення. Двадцять років тому вони стратегія якості базувалася на концепції оптимального якості. Досвід японської, та був американської й європейської промисловості показав, що встановлювати межі поліпшення неприпустимо, саме поліпшення має бути системою та складовою системиупарвления.

7. Прийняття рішень, заснованих на виключно фактах. Реалізація принципу покликана виключити необгрунтовані рішення, які зазвичай називають вольовими. Необхідно збирати і аналізувати фактичні дані й приймати рішення з їхньої основ. Найбільшраспостраненними зараз є статистичні методи контролю, аналізу та регулювання.

8. Взаємовигідні відносини з постачальниками. Цей принцип, суті якого в найпростіших випадках очевидна, необхідно реалізовувати стосовно як до зовнішніх, і внутрішнім постачальникам.

Засади управління якістю, формування яких впливає протязі три десятиліття завдання створення високоякісної продукції вирішуються шляхом системного історія розвитку, культури, політичною системою країни, нині досить різноманітними. Що ж до методів забезпечення, то багаторічна світова практика показує, що значно вони схожі й можна простежити певні тенденції у цьому.

4.Ключові принципи систем керування якістю.

Основоположні принципи систем управління якістю регламентовано ДСТУ ISO 9000—2001. До них належать такі принципи.

Обґрунтування систем управління якістю. Системи якості мають допомагати організаціям підвищувати задоволеність споживачів, яким потрібен продукт із такими характеристиками, які відповідають їхнім потребам та очікуванням. Ці потреби й очікування відображено в документах технічних вимог на продукцію і узагальнено позначено як вимоги споживача. Вимоги споживача можуть встановлюватися ним в угоді або визначатися самою організацією. В обох випадках прийнятність продукту остаточно визначає споживач, тому що потреби й очікування споживача змінюються, організації змушені постійно вдосконалювати свою продукцію та виробничі процеси.

Вимоги до систем якості та продукту. Вимоги до систем якості є загальними. Вони поширюються на організації всіх галузей промисловості та секторів економіки, незалежно від категорії пропонованого продукту. Самим стандартом вимоги до продукту не встановлюються. Вимоги до продукту можуть встановлюватися споживачами чи, як передбачення їхніх вимог, організацією або регламентами. Вимоги до продукту, а іноді й до пов´язаних із ним процесів, можуть міститися, наприклад, у документах технічних вимог, стандартах на продукцію, стандартах на процеси, контрактних угодах і регламентувальних вимогах.

Підхід з позицій системи якості. Підхід, що передбачає розроблення і запровадження системи якості, складається з таких етапів:

визначення потреб і очікувань споживачів та інших зацікавлених сторін; прийняття політики та завдань організації у сфері якості; визначення процесів і обов´язків необхідних для виконання завдань у сфері якості; визначення необхідних для виконання завдань у сфері якості ресурсів і забезпечення ними; прийняття методів вимірювання результативності та ефективності кожного процесу; застосування отриманих даних для визначення результативності та ефективності кожного процесу; визначення способів попередження невідповідності й усунення їхніх причин; прийняття і застосування процесу постійного удосконалення системи якості.

Підхід з позицій процесу. Для ефективного функціонування організації необхідно визначити численні взаємопов´язані й такі, що взаємодіють одне з одним, процеси і управляти ними. Часто вихід одного процесу безпосередньо служить входом іншого. Методичне визначення застосовуваних організацією процесів і, зокрема, взаємодій між ними, називають "підходом з позицій процесу".

Політика і завдання у сфері якості. Політика і завдання у сфері якості визначають спрямованість діяльності організації. Вони вказують на бажані результати і допомагають організації застосовувати наявні в неї ресурси для їхнього досягнення. Політика у сфері якості закладає основу для прийняття і перегляду завдань у цій сфері. Завдання мають відповідати політиці у сфері якості та зобов´язанню щодо постійного вдосконалення, а їхнє виконання має допускати вимірювання. Виконання завдань у сфері якості здатне позитивно позначитися на якості продукту, ефективності роботи та показниках фінансової діяльності, а отже, і на задоволеності та впевненості зацікавлених сторін.

Місце вищого керівництва у системі якості. Завдяки лідерству і заходам, які вживаються, вище керівництво може створити обстановку повного залучення працівників і ефективного функціонування системи якості. В основу своєї діяльності вище керівництво може покласти такі принципи менеджменту якості:

прийняття і забезпечення виконання політики і завдань організації у сфері якості; поліпшення обізнаності персоналу організації зі значенням політики і завдань у сфері якості, що впливає на його мотивації та залучає до відповідної діяльності; забезпечення орієнтації на вимоги споживача; впровадження відповідних процесів, необхідних для задоволення вимог споживачів та інших зацікавлених сторін і виконання завдань у сфері якості; створення, запровадження і забезпечення функціонування дієвої й ефективної системи якості для виконання зазначених завдань у сфері якості та інші.

Документація. Документація уможливлює оприлюднення намірів та погодженість дій. Її використання сприяє:

забезпеченню дотримання вимог споживачів і поліпшенню якості; здійсненню необхідної підготовки персоналу; повторюваності й відтворюваності; отриманню об´єктивних даних; оцінюванню дієвості і збереження придатності системи якості.

Оцінювання систем якості. При оцінюванні систем якості у зв´язку з кожним оцінюваним процесом мають бути поставлені чотири основні запитання. Аналіз системи може передбачати розгляд потреби коригування політики і завдань у сфері якості у відповідь на зміни потреб і очікувань зацікавлених сторін. Самооцінювання може давати загальну думку про показники роботи організації та ступінь довершеності системи якості. Воно також може допомагати у встановленні ділянок роботи, які потребують поліпшення, і визначенні пріоритетів.

Постійне вдосконалення. Метою постійного вдосконалення системи якості є збільшення ймовірності підвищення задоволеності споживачів та інших зацікавлених сторін. Спрямовані на вдосконалення дії можуть включати: Системи якості та інші об´єкти спрямованості системи менеджменту. Системи якості — це частина системи менеджменту організації, спрямована на отримання виходів (результатів) для задоволення потреб, очікувань та вимог зацікавлених сторін згідно із завданнями у сфері якості. Завдання у сфері якості доповнюють інші завдання організації, наприклад пов´язані з розвитком, фінансуванням, рентабельністю, захистом навколишнього середовища, охороною праці та технікою безпеки. Різні розділи діючої в організації системи менеджменту у поєднанні з системою управління якістю можуть утворювати єдину систему менеджменту зі спільними елементами. Завдяки цьому може спрощуватися планування, розподіл ресурсів, визначення додаткових завдань і оцінювання загальної результативності діяльності організації. Наявна в організації система якості може оцінюватися на відповідність вимогам до її системи менеджменту. А система менеджменту може перевірятися на відповідність вимогам міжнародних стандартів, наприклад ISO 9001 та ISO 14001. Такі перевірки системи менеджменту можуть бути нарізними чи спільними.

5.Стандарти як нормативна база систем якості.Національні стандарти в області систем якості вперше були встановлені у Великобританії в 1983 р. Метою кампанії, що проводиться, було введення на фірмах систем якості і створення методик сертифікації таких систем. За Великобританією послідували і інші країни Європи. Проте справжній бум по впровадженню систем якості в роботу підприємств відбувся після видання в 1987 р. Міжнародною організацією по стандартизації ( ІСО; The International Organisation for Standardization, ISO) групи стандартів ІСО 9000 по управлінню якістю і забезпеченню якості. Стандарти ІСО носять рекомендаційний характер, проте документи серії ІСО 9000 більш ніж в 90 країнах прийняті як національні стандарти. У Росії як Гости затверджені в даний час стандарти ІСО 9001, 9002, 9003 і 10011. У ІСО 9000 встановлюються єдині міжнародні стандарти на систему управління якістю в будь-якій виробничій або сервісній компанії. Стандарт застосовується саме до системи якості у вигляді задокументованої послідовності дій з реалізації виробничого процесу. Він містить вимоги до побудови такої системи, яка б забезпечувала довготривалу підтримку і підвищення якості. Комплекс міжнародних стандартів ІСО 9000 містить наступні елементи: • ІСО 9000-87 - загальне керівництво якості і стандарти по забезпеченню якості. Стандарт дає тлумачення ключових договірних і недоговірних умов контрактних постачань і розкриває основні принципи реалізації політики в області якості. Визначаються правила застосування моделей систем якості, що описані в стандартах ІСО 9001-9003; • ІСО 9001-87 - модель системи якості для забезпечення якості при проектуванні або розробці, виробництві, монтажі і обслуговуванні. У стандарті встановлюються вимоги відносно системи якості, якщо контракт укладений між двома сторонами вимагає продемонструвати здатність постачальника розробляти і поставляти продукцію; • ІСО 9002-87 - модель системи якості для забезпечення якості при виробництві і монтажі. У стандарті обмовляються вимоги за якістю, якщо контракт заключений між двома сторонами вимагає демонстрації можливостей контролю технологічних процесів, що є визначальний для приймання кінцевого продукту; • ІСО 9003-87 - модель системи якості для забезпечення якості при остаточному контролі і випробуваннях. Стандарт встановлює вимоги за якістю, якщо контракт заключений між двома сторонами вимагає демонстрації здатності здійснювати контроль і остаточні випробування, необхідні для приймання кінцевого продукту; • ІСО 9004-87 - загальне керівництво і елементи системи якості. У стандарті розглядаються елементи системи якості. Дається керівництво по загальних принципах розробки і впровадження системи якості в умовах, не пов`язаних з контрактом.Стандарти не передбачають ділення по галузях, проте з 1993 р. в стандартах відбиваються наступні основні категорії продукції: технічні засоби (9004-1) програмне забезпечення (9000-3), послуги (9004-2), технології (9004-3). До інших найважливіших стандартів відносяться: • ІСО 8402-86 - в стандарті розкриваються терміни і визначення в області якості; • ІСО 10011-92 - керівні вказівки по перевірці систем якості; • ІСО 10012-92 - система підтвердження метрологічної придатності вимірювального устаткування, управління процесом вимірювання; • ІСО 10013-94 - керівні вказівки для розробки керівництва за якістю. Кінцевим висновком роботи із створення системи якості є комплект документації, що складається з документів трьох рівнів. Головним документом системи якості є керівництво за якістю, що включає зміст політики в області якості, межі застосовності, а також опис організаційної структури підприємства з вказівкою відповідальності і повноважень. У керівництві за якістю знаходять віддзеркалення всі передбачені стандартами ІСО 9000 елементів системи якості. Основними користувачами керівництва за якістю є вищий менеджмент і клієнти підприємства. Другий ступінь в ієрархії документів системи якості займають методичні інструкції, в яких встановлюється, які обов`язки і ким, в якій послідовності виконуватимуться для реалізації елементів системи якості. Методичні інструкції складаються для всіх служб і підрозділів підприємства. Докладний же опис виконання окремих видів діяльності по виробництву, збірці, монтажу, контролю і іншим процесам міститься в робочих інструкціях, вказівках по контролю, довідниках, які складають третій рівень в ієрархії документації і призначені для використання рядовими співробітниками підприємства. Документація системи якості повинна відповідати наступним вимогам: однакова структура для всіх документів, загальні колонтитули, нумерація. Дотримання на підприємстві стандартів ІСО 9000 підтверджується сертифікатом, виданим незалежною організацією за наслідками проведення сертифікації системи якості. Такий сертифікат визнаний у всьому світі і є достатньою для покупця гарантією якості продукції. Наявність сертифікату на відповідність системи якості підприємства нормам ІСО 9000 стає значною конкурентною перевагою, може бути використане як інструмент маркетингу для створення іміджу підприємства. У деяких галузях сертифікат ІСО 9000 є необхідною умовою для нормального функціонування, отримання замовлень.