33.Управління конфліктами в проектах.

Одним важливим психологічним фактором, який слід врахувати є конфлікти і здатність їм протистояти. Продуктивність членів команди проекту може різко впасти при виникненні конфліктів. Конфлікти можуть приймати різні форми: від міжособистісних конфліктів між членами команди до конфліктів пов’язаних із виділенням та розподілом ресурсів. В обов’язки менеджера проекту входить виявлення конфліктів на ранній стадії і розв’язання їх до того, як вони негативно вплинуть на календарний план і задачі проекту.

Виявлення і розв’язання конфліктів вимагає від менеджера проекту виконання таких п’яти задач:

1) передбачення потенційних конфліктів і, по можливості, здійснення превентивних дій;

2) отримання інформації про конфлікти по мірі їх виникнення і пошук розуміння їх основних причин;

3) переконання членів команди на першому етапі спробувати розв’язати конфлікти один з одним чи всередині свого функціонального підрозділу;

4) спроба прийняти компромісне рішення для того, щоб обидві сторони досягли своїх цілей;

5) пошук допомоги з боку спонсора проекту в розв’язанні конфліктів, які знаходяться поза компетенцією менеджера проекту.

34. Лідерство і мотивація в команді.

Соціальна влада в команді реалізується через феномени лідерства та керівництва. Лідерство – це спонтанно виникає в групі процес психологічного впливуодного члена групи, на інших. Лідерство — це стосунки, які виникають в ході взаємного стимулювання і підтримки, завдяки чому стимули людей перетворюються в їх участь, що дає конкретні результати. Процес лідерства оснований на взаємозалежності: лідери відкривають потенційні можливості тих, кого ведуть за собою.Якщо команда починається з лідера, то управління командою — з його знань і навичок організовувати роботу команди. Лідер - це людина, володіє певною владою, що має авторитет і право на оцінку і вплив. Керівництво представляє іншу форму реалізації соціальної влади.

Керівництво – це процес управління, який здійснюється керівником, виконуючим роль посередника соціального контролю і влади, на основі правових повноважень і норм більш широкої соціальної спільності, в яку входить дана група.

Таким чином, керівництво представляє соціальну характеристику процесу взаємодії між керівником і підлеглим, а лідерство дає психологічну характеристику поведінки окремих членів групи. Однак, керівник і лідер вирішують близькі завдання: вони стимулюють групу, прагнуть зорієнтувати її на виконання певних завдань, вишукують можливості і засоби для їх ефективного вирішення. Стиль керівництва - це управлінська категорія, що дозволяє комплексно оцінювати поведінку керівника в колективі, використовувані ним методи підготовки і прийняття рішень, способи їх здійснення та форми контролю за діяльністю підлеглих. Виділяють три стилі керівництва:

Авторитарний ( директивний ) стиль заснований на високій централізації керівництва, єдності у прийнятті рішень, жорсткому одноосібному контролі над діяльністю підлеглих. Підлеглим відводиться роль виконавців наказів керівника, який вказує їм на найближчі цілі діяльності, але не повідомляє про подальші плани і завдання групи. Серед методів керівництва переважають накази, розпорядження, догани, позбавлення пільг.

Демократичний (колегіальний) стиль заснований на гарному взаєморозумінні керівника з підлеглими, що виражається у відкритому, взаємному обмін інформацією, сумісне ухвалення рішень на основі обговорення проблеми, розподілі повноважень і відповідальності між керівником і підлеглими. При цьому керівник вимогливий, але справедливий. Він всіляко заохочує і стимулює ініціативу з боку підлеглих, спілкується з ними доброзичливо і ввічливо. Такий стиль характеризується низькою конфліктністю і легкою керованістю виниклих конфліктів у зв'язку з сприятливим психологічним кліматом у групі.

Ліберальний ( попустительский ) стиль відрізняється тим, що керівник приймає мінімальну участь в управлінні, перекладаючи свої функції і відповідальність на інших. Стиль нерезультативний. Застосування його можливе лише у творчих, наукових групах, де кожному члену притаманна самостійність і творча індивідуальність, або за наявності в групі людини, що здійснює фактичне керівництво.