Гігієнічні вимоги до внутрішнього планування палатних відділень для соматичних хворих

Палатне відділення — головний функціональний елемент стаціонару. Там здійснюють діагностику захворювань, лікування, нагляд та догляд за хворими.

Найчастіше палатне відділення має 60 ліжок. В окремих випадках їх збільшують до 90—120 або зменшують до 15—45 ліжок. У разі місткості по­над 30 ліжок палатне відділення складається з палатних секцій, загальних при­міщень і спеціалізованих кабінетів.

Палатна секція — це головна архітектурно-планувальна і функціональна одиниця стаціонару, ізольований комплекс палат і лікувально-допоміжних при­міщень, що призначені для хворих з однорідними захворюваннями. Кількість ліжок у палатній секції повинна бути не менша ніж 20 і не більше ніж 30 (крім психіатричних). У кожній палатній секції має бути 60% палат на 4 ліжка і по 20% — одно-і дволіжкових.

Крім палат до складу палатної секції входять такі лікуваль­ні та допоміжні приміщення:

• кабінет для лікарів;

• процедурна,

• приміщення для денного перебування хворих;

• буфетна з їдальнею (посадкових місць не менше ніж 50% від кількості хворих);

• клізмова;

• комори (для інвентарю, апаратури, чистої й брудної білизни),

• санітарний вузол (убиральні, ванні кімнати, умива­льні тощо).

Головним завданням під час проектування палатних секцій є забезпечення гігієнічного комфорту й зручності обслуговування. Тому палати слід розташо­вувати компактно, приміщення для обслуговування відокремлюють, пости чер­гових медичних сестер облаштовують у центрі щодо палат, санітарні вузли ви­носять на периферію секції.

За архітектурно-планувальним рішенням палатні секції можуть бути про­хідними й непрохідними. Гірша, звичайно, прохідна секція, бо там значно ви­ще бактеріальне забруднення, і на 4—5 дБ вищий рівень шуму.

Шляхи руху хворих і медперсоналу повинні бути максимально короткими і не перетинатися.

Варіанти компонування відділень і внутрішнього планування палатних сек­цій різні.

Найпоширеніший варіант внутрішнього планування відділення — коридор­на система з одно- чи двобічною забудовою. Усі гігієнічні переваги має зручний для пересування, світлий і добре вентильований коридор з однобічною забудо­вою. Він є резервуаром чистого повітря для палат, через нього здійснюється протяжне провітрювання палат. Але за однобічної забудови коридору секція, а відтак і відділення, розтягуються в довжину, що ускладнює обслуговування. Якщо освітлюється коридор з торця, його довжина не повинна перевищувати 24 м, а з двох торців — 48 м. Ширина коридора — не менше ніж 2,4 м, що забезпечує вільне переміщення та розвороти носилок і каталок для хворих.

Існує двокоридорна та периметраль­на системи забудови. Кожна з них має переваги й недоліки.

За двоко­ридорної, периметральної систем палати і деякі допоміжні приміщення мають природне освітлення, а санітарні вузли, що розташовані між двома коридора­ми, — тільки штучне. Головним критерієм, що впливає на внутрішнє плану­вання відділення, є відстань від поста чергової медичної сестри до дверей най-віддаленішої палати (не більше ніж 15 м).

Санітарним законодавством заборонено змінювати внутрішнє планування приміщень відділення, ставити ліжка в коридорах або інших приміщеннях, а також використовувати приміщення не за прямим призначенням.

Палати. Понад 90% часу перебування хворого в стаціонарі припадає на палату й рекреаційні приміщення.

Гігієнічні вимоги до палат:

Палата повинна мати достатню площу, яка б забезпечила належний об'єм вентиляції та розстановку меблів. Мінімальна площа палати на 1 ліжко без шлюзу повин­на бути не меншою за 9 м², (а в палатах на двоє ліжок і більше — 7-6 м² віповідно).

Надзвичайно важливим гігієнічним показником є кількість ліжок у палаті та їхнє розташування. Санітарними нормами прийнято оптимальний варі­ант — 4.

Паралельне розташування ліжок має ве­лике психологічне значення: хворий може по­вернутися до сусідів, подивитись у вікно.

Про­міжок між довгими боками ліжок, що розта­шовані поруч, повинен бути не меншим за 0,8 м між торцями у палаті на 4 ліжка, а також між торцями ліжок і стіною в палатах на 2 і 3 ліжка — не меншим за 1,3 м. Від­стань від ліжок до стіни з вікнами становить не менше ніж 0,9 м.

Мінімальна висота палати повинна бути не меншою за 3 м, глибина (від­стань від світлонесучої стіни до протилежної) — не більше за 6 м.

Оптимальною є орієнтація палат на південні та східні румби. Тривалість безперервної інсоляції повинна бути не меншою за 3 год за добу, світловий коефіцієнт — 1:5—1:6, КПО — не менший за 0,5%. значно знижують життєдіяльність мікроорганізмів, що містяться в повітрі, на підлозі чи меблях.

Штучне освітлення палати повинно сприяти створенню психофізіологіч­ного комфорту для хворих та оптимальні умови для роботи медперсоналу.

Крім загального освітлення, над кожним ліжком на висоті 1,7 м від рів­ня підлоги обладнують настінні світильники (місцеве освітлення). У всіх палатах обладнують чергове нічне освіт­лення.

Необхідний повітрообмін у палатах для дорослих складає 80 м³ повітря на 1 ліжко, що досягається за допомогою багаторазового провітрювання (4 рази) або. штучної венти­ляції (припливно-витяжної з механічним спонуканням, або змішану (природну витяжну вентиляцію та механічну припливну).

Мікроклімат. Комфортна температура повітря в палатах для дорослих 18—20 °С, а в дитячих 22 °С, опікових – 25 -27 С. Відносна вологість повітря має бути не вищою —65 %, швидкість руху повітря — не більше ніж 0,2 м/с.