12.1. Право на освіту: зміст та способи реалізації. Учасники навчально-виховного процесу, їхні основні права і обов'язки.

Людина має не лише права, але й обов'язки. Один з обов'язків громадян України, який є вод­ночас дуже важливим правом,— це право на освіту. Право на освіту належить до культурних прав. Згідно з Конституцією України, кожна людина має право на освіту. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою.

Право на освіту, що передбачене ст. 53 Конституції України, є продовжен­ням ст. 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права. Воно є одним з основних, тому що спрямоване на забезпечення кожному громадянину можливості бути корисним і активним учасником суспільства. Право на освіту є важливим для людини, бо освіта — основа інтелектуаль­ного, культурного, економічного, соціального, духовного розвитку держави і суспільства. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, належності до пар­тій тощо. Це право забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти, що засновані на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти, різними формами навчання — очною, вечір­ньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Навчально-виховний процес — спільна діяльність учителів, дітей, батьків та інших осіб по створенню умов та забезпеченню необхідного суспільству рівня освітніх знань, компетентності та вихованості.

Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Статут шко­ли визначають права та обов'язки учасників навчально-виховного процесу: учнів, учителів, батьків.

Права учня:

1. Обирати навчальний заклад, профіль навчання, програми, за якими ведеться навчання.

2. Користуватися майном, бібліотекою, матеріальною базою навчального закладу.

3. Брати участь у конкурсах, предметних олімпіадах, науковій роботі" тощо.

4. Брати участь в управлінні навчальним закладом через органи учнівсько­го самоврядування.

5. Отримувати пільги, передбачені законодавством під час відвідування культурних закладів (музеїв, театрів), користування транспортом.

Права вчителів:

1. Вільно обирати форми, методи і засоби навчання.

2. Брати участь у роботі органів громадського самоврядування закладу.

3. Підвищувати рівень своєї кваліфікації.

4. Захищати професійну честь і гідність.

Права батьків:

1. Обирати для своїх неповнолітніх дітей навчальний заклад і форми на­вчання.

2. Брати участь у роботі шкільних органів самоврядування.

3. Захищати права та інтереси дітей.

Обов'язки учнів:

1. Здобути повну загальну середню освіту.

2. Сумлінно оволодівати знаннями.

3. Дотримуватися законодавства, Статуту школи, моральних, етичних норм.

4. Поважати права інших учасників навчального процесу.

Обов'язки учителів:

1. Дотримуватись вимог Закону України «Про освіту», виконувати Статут школи, правила внутрішнього розпорядку.

2. Дотримуватись педагогічної етики.

3. Забезпечувати умови для засвоєння учнями навчальних програм, під­вищувати свій професійний рівень.

Обов'язки батьків:

1. Забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

2. Виховувати дитину в дусі пошани до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї, народу, Батьківщини.

3. Піклуватися про здоров'я своєї дитини, її честь і гідність.

4. Поважати права дитини, її честь і гідність.

Висновок. Право на освіту є одним із культурних прав. Права та обов'язки учасників навчально-виховного процесу визначають закони про освіту, Ста­тут школи, Сімейний кодекс України.

12.2. Назвіть особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб. Складіть правову ситуацію, в якій є склад адміністративного проступку. Поставте до ситуації запитання та дайте відповідь до нього.

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, за порушення якої застосовуються адміністративні стягнення, пе­редбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення або іншим адміністративним за­конодавством.

До осіб у віці від 16 до 18 років, що вчинили адміністративне правопорушення, застосову­ються заходи, передбачені Положенням про комісії зі справ неповнолітніх. До таких заходів належать:

- зобов'язання привселюдно попросити вибачення у потерпілого;

- попередження;

- догана або сувора догана;

- відшкодування матеріального збитку;

- передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, під нагляд педагогічного або трудового колективу за їхньою згодою, а також окремим громадянам за їх проханням;

- штраф.

У разі відсутності у неповнолітньої особи самостійного заробітку штраф стягується з батьків або осіб, які їх заміняють.

Ці методи регулюються ст. 24 Кодексу про адміністративні правопору­шення. До неповнолітніх не застосовується таке адміністративне стягнення, як адміністративний арешт.

Склад адміністративного проступку:

- об'єкт — відносини у суспільстві, що охороняються нормами адміні­стративного права, за порушення яких накладаються адміністративні стяг­нення;

- об'єктивна сторона —- вчинки особи (дії чи бездіяльність), за як^; перед­бачено адміністративну відповідальність, що характеризуються обставина­ми, місцем, часом, способом скоєння правопорушення, а також причинним зв'язком між діями та їх шкідливими наслідками;

- суб'єкт — осудна фізична особа, якій на момент скоєння правопорушен­ня виповнилося 16 років, у тому числі службова чи посадова особа, а також юридична особа;

- суб'єктивна сторона — це внутрішнє ставлення правопорушника до скоєного ним протиправного діяння, яке характеризується мотивом, метою та виною.

Розгляньмо правову ситуацію. 17-річний Сергій та його однокласники Іван і Юрій чекали тролейбус на зупинці, де поруч перебувало багато громадян, серед яких жінки й діти. Вони викрикували нецензурні слова, на зауваження старших не реагували. Які методи впливу можна застосувати в даній ситу­ації?

Відповідь. Кодекс України про адміністративні правопорушення ви­значає проступки, за які відповідають неповнолітні.

Адміністративній відповідальності на загальних підставах з 16 років підлягають неповнолітні, що вчинили ряд правопорушень, серед них дрібне хуліганство — дії, які полягають в лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій. За вчинення адміністративних правопорушень (дрібне ху­ліганство) на неповнолітніх віком від 16 до 18 років згідно зі ст. 173 КЗп АП накладається штраф у розмірі від 3 до 7 неоподаткованих мінімумів доходів, виправні роботи від 1 до 2 місяців, адміністративний штраф.

Висновок. За вчинення адміністративних правопорушень до неповно­літніх застосовуються відповідні засоби впливу. До неповнолітніх не засто­совується таке адміністративне стягнення, як адміністративний арешт.

Білет № 13