Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
200.29 Кб
Скачать

8.1. Права і свободи людини: поняття і види. Загальна декларація прав людини та Конвенція оон про права дитини: основний зміст і значення.

Становище людини в державі характеризуєть­ся її правовим статусом, що передбачає певні права, свободи й обов'язки.

Права людини — це можливості, що необхід­ні людини для існування й розвитку. Людина є біологічною істотою, тому їй потрібні їжа, житло, одяг. Водночас людина є соціальною істотою, тому їй необхідно мати змогу вчитися, працювати, спілкуватися з іншими людьми. Людина є громадянином певної держави, тому їй необхідно забез­печити можливість брати участь у житті держави та її справах.

Свободи людини — це також можливості людини, необхідні їй для іс­нування й розвитку, такі як свобода думки, совісті та віросповідання, пере­сування, вибору місця проживання та ін. Можливості людини мати певні ма­теріальні, соціальні, культурні й духовні блага має гарантувати й забезпечити держава, яка закріплює їх у законах та інших правових актах.

Права і свободи людини визнані міжнародним співтовариством і закріпле­ні у документах, перш за все, у Загальній декларації прав людини (ЗДПЛ), яка була ухвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй (ООН) 10 грудня 1948 року. Загальна декларація прав людини складається з ЗО статей, в яких визначено основні права і свободи людини — громадян­ські, політичні, соціальні, економічні та культурні.

Громадянські (особисті) права — право на життя, свободу, особисту не­доторканність, вибір місця проживання та ін.

Політичні права — право брати участь в управлінні державою, проводити збори, мітинги, демонстрації, вільно висловлювати свої погляди й переко­нання та ін.

Економічні права — право бути власником майна, право займатися підприємницькою діяльністю та ін.

Соціальні права — право на працю, вільний вибір професії, на гідний рі­вень життя та ін.

Культурні права — право на освіту, право брати участь у культурному житті суспільства, користуватися культурними цінностями та ін.

Декларація проголошує невід'ємність прав людини. Більшість прав нале­жить людині від народження й не може кимось відбиратися або скасовуватися — ні державою, ні самою людиною. Декларація виходить з того, що усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності й правах, тому повинні мати права і свободи незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового чи будь-якого іншого статусу.

Міжнародне право захищає інтереси і права дітей, оскільки дити­ні набагато складніше відстояти свої права. Права дитини — спеціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років, для існування і досягнення зрілості. У 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини, в якій проголошено необхідність створення ВСІХ Умов для її освіти, виховання, розвитку.

Конвенція виходить з того, що діти є рівноправними учасниками суспіль­ного життя, проте потребують спеціального захисту й піклування. Кожна дитина, незалежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового стану, стану здоров'я, має рівні з усіма іншими дітьми права на життя, ім'я, набуття громадянства, на піклування з боку її батьків.

Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює громадянські, соціальні, політичні й культурні права. У документі не зазначені економічні права, бо визнано, що дитина повинна вчитись, а не працювати. У Конвенції зазначені права для дітей-інвалідів, а також суспільно непристосованих.

В Україні захистом інтересів і прав дітей опікуються Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, Служба у справах дітей, органи опіки та піклування при місцевих органах виконавчої влади.

Висновок. Становище людини в державі характеризується її правовим статусом, що передбачає певні права, свободи і обов'язки. Права і свобо­ди людини — це можливості людини, необхідні їй для існування й розвитку. Загальна декларація прав людини, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, визначила громадянські, політичні, соціальні, економічні та куль­турні права і свободи людини. Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1989 р., визначила права дивини й проголосила необхідність створення всіх умов для її освіти, виховання, розвитку.