7.1. Конституція України: ознаки, основний зміст і значення.

Термін «конституція» латинського походжен­ня, перекладається як «встановлення», «устрій». У сучасній юридичній науці конституцією нази­вають основний закон держави, який має уста­новчий, основоположний, програмний характер. Конституція закріплює основи життя суспільства та устрою держави.

Конституція незалежної України, ухвалена Верховною Радою 28 червня 1996 року, стала продовженням багатовікових конституційних традицій українського народу. їй передували такі правові до­кументи, як «Руська правда», Березневі статті, Конституція Пилипа Орлика, Універсали Української Центральної Ради, Конституції УРСР.

Конституція України — Основний Закон держави, який має певні ознаки:

- Конституція є фундаментом для розвитку законодавства й прийняття нових законів, які створюються на її основі.

- Конституція має найвищу юридичну силу, жоден закон та інший норма­тивний акт не може їй суперечити.

- Конституція врегульовує найбільш важливі відносини між державою і громадянами, державою і суспільством.

- Конституція має високий ступінь стабільності, вносити до неї зміни можна тільки за дотримання певної процедури.

Структура й основний зміст Конституції України.

Конституція України складається з преамбули (вступу), основної частини (розділи І— XIII), прикінцевих положень та перехідних положень (розділи XIV і XV).

У преамбулі Конституції визначено основний напрям розвитку України — становлення і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави. Де­мократичною вважають державу, в якій народ бере участь в управлінні її справами, впливає на її політику. Соціальна держава забезпечує кожній лю­дині можливість повноцінного життя з гідним рівнем добробуту. Правовою називають державу, яка визнає найвищою цінністю права і свободи людини та відповідає за свою діяльність.

Конституція України визначає статус і повноваження Президента України, органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого само­врядування. Президенте главою держави, гарантом державного сувереніте­ту й територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав і свобод громадян. Законодавча влада приймає закони. Єдиним органом законодав­чої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Виконавча влада забезпечує виконання цих законів. Вищим органом виконавчої влади в Укра­їні є уряд — Кабінет Міністрів України. Виконавчу владу на місцях здійснюють місцеві органи — обласні, міські та районні державні адміністрації. Судова влада забезпечує судочинство в державі, що здійснюється Конституційним судом України і судами загальної юрисдикції. Вищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

У Конституції записано, які права і свободи людини має гарантувати й забезпечувати держава, зокрема право на життя, працю, освіту, особисту недоторканність, гідний рівень життя, свободу слова, друку, віросповідання та ін. Конституція містить норми про територіальний устрій України, грома­дянство, державну мову, грошову одиницю тощо.

Значення Конституції України.

- Конституція проголосила прагнення України стати демократичною, со­ціальною, правовою державою.

- Конституція законодавчо розмежувала права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій.

- Конституція окреслила відносини держави і громадянина, їхні права та взаємні обов'язки, установила межі втручання держави в життя суспільства й окремої людини.

- Прийняття Конституції додало стабільності політичному життю україн­ського суспільства й зміцнило міжнародний авторитет незалежної України.

Висновок. Конституція України — основний закон держави, що закріплює основи життя суспільства та устрою держави. Конституція незалежної Укра­їни ухвалена Верховною Радою 28 червня 1996 року. Конституція України визначає статус і повноваження Президента України, органів законодав­чої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування, права і свободи громадян, містить норми про територіальний устрій України, гро­мадянство, державну,мову, грошову одиницю тощо.