Тема 5. Визначення походження дітей

1. Походження як підстава виникнення правовідносин між батьками та дітьми.

Стаття 121 СКУ Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини

1. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СКУ.

2. Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою. Презумпції батьківства та материнства.

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

2. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

3. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою:

1) добровільне визнання батьківства;

Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

3. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

2) підстави, суб’єкти та порядок судового визнання батьківства.

Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду

1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СКУ, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СКУ.

3) встановлення факту батьківства (материнства).

Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду

1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СКУ.

2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 СКУ.

Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням суду

1. У разі смерті жінки, яка вважала себе матір'ю дитини, факт її материнства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини другої статті 135 цього Кодексу.

2. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

4. Оспорювання запису про батьківство (материнство). Суб’єкти права на оспорювання батьківства (материнства). Особливості судового розгляду справ про оспорювання батьківства (материнства).

Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини

1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СКУ, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 СКУ.

6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини

1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства.

2. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.

3. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.

4. До вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка

1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.

2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

3. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

5. Спір про батьківство (материнство). Позовна давність.

Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини

1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

2. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Стаття 139. Спір про материнство

1. Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.

2. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених частинами другою та третьою статті 123 СКУ.

3. До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

СУДОВА ПРАКТИКА:

1. Застосування судами сімейного законодавства України. Правові позиції Верховного Суду України

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”// Право України. – 1998. - № 10

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року „Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану”// Право України. – 1998. - № 10

ЗАДАЧА 1.

01.02.2008 року суд виніс рішення про розірвання шлюбу між Лорейко та Дробовою. У той же день Лорейко виїхав за кордон працювати за трудовим договором. 02.02.2009 року він повернувся і отримав судову повістку у справі про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на користь сина Антона. У судовому засіданні 01.03.2009 року Лорейко дізнався, що Дробова народила 27.12.2008 року хлопчика Антона, батьком якого записано Лорейко. Розгляд справи було відкладено до 15.03.2009 року, але 05.03.2009 року Лорейко загинув.

Дробова звернулася із позовом до суду про стягнення аліментів з батьків Лорейка на користь її сина Антона. Батьки Лорейко заперечували проти позову і проти визнання Антона спадкоємцем свого сина і звернулись до юриста за порадою. Прокоментуйте ситуацію відповідно до положень Сімейного кодексу України.

Відповідь: Дитина не є дитиною Лорейко, окільки народилася після спливу 10 місяців після розірвання шлюбу. Реєстрація дитини повинна була бути проведена на підставі ч. 1 ст. 135 СКУ.

ЗАДАЧА 2.

Л. звернулась до К. з позовом про стягнення аліментів на сина М., оскільки К., хоча й не перебував у шлюбі з Л. та за спільною з нею заявою записаний батьком М., а коштів на утримання не дає.

К. пред`явив зустрічний позов про оспорювання батьківства і зазначив, що на момент подання спільної заяви з Л. про добровільне визнання батьківства він не вважав себе батьком М., але зробив це на прохання Л. за грошову винагороду.

Л. в суді стверджувала, що К. дійсно є батьком її сина і визнав батьківство добровільно.

За висновком біологічної експертизи батьківство К. не заперечувалось.

Суд задовольнив позов про оспорювання батьківства, керуючись тим, що Л. не змогла в суді підтвердити батьківства К.

Проаналізуйте правильність застосування судом норм матеріального права.

Відповідь: немає права оспорювати батьківство, особа записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (п.5 ст. 136 СКУ).

ЗАДАЧА 3.

З 29.10.2007 року по 28.12.2010 року тривав шлюб між Галковою та Літуновим. 13.05.2008 року Галкова народила сина Микиту, батьком якого був записаний Літунов.

У січні 2010 року з листа Галкової до подруги Літунов довідався, що не є батьком дитини. 16.01.2011 року Літунов звернувся досуду з позовом про оспорювання запису про батьківство. За ухвалою суду була призначена генетична експертиза, однак, Галкова чинила перешкоди і експертиза не була проведена. Натомість Галкова заперечувала проти позову і вважала, що її чоловік пропустив строк позовної давності для оспорювання запису про батьківство.

Вирішіть спір.

Відповідь: Пропуск строку позовної давності не порушено, оскільки до вимог чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між ним та дитиною суд може постановити рішення про виключення відомостей про нього, як батька (п.2, п.6 СКУ).

ЗАДАЧА 4.

До органу реєстрації актів цивільного стану звернулась із проханням зареєструвати народження сина Григорова. Працівники органу РАЦСу пояснили їй, що батьком дитини буде зареєстровано її колишнього чоловіка, оскільки дитина народилася через 6 місяців після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу. Григорова категорично заперечувала, стверджувала, що батьком дитини є інший чоловік, який того ж дня звернувся до органу РАЦСу із заявою про добровільне визнання батьківства. Колишній чоловік Григорової теж написав заяву про те, що не вважає себе батьком цієї дитини. Працівник органу РАЦСу відмовився прийняти заяви від обох чоловіків і пояснив, що може зареєструвати батьком дитини лише колишнього чоловіка Григорової.

Григорова звернулась за порадою до адвоката, вважаючи, що її права та права її дитини порушені.

Прокоментуйте ситуацію.

Відповідь: Працівник відділу ДРАЦС діє неправомірно, порушує вимоги п.3 ст. 122 СКУ.

ЗАДАЧА 5.

Матейко звернулась до суду з позовом про виключення запису про батька дитини і про встановлення факту батьківства іншої особи, посилаючись на те, що батьком її доньки Каті є не її чоловік, а Порізний, з яким вона вже кілька років підтримувала фактичні шлюбні відносини, перебуваючи також в шлюбі з Матейко. Порізний помер і тепер Матейко хоче встановити факт батьківства Порізного для призначення доньці пенсії у зв’язку із втратою годувальника.

Вирішіть спір.

Відповідь: Матейко не виключить відомості про батька дитини з актового запису про народження доньки Каті (ст. 137 та 138 СКУ).