Тема 3. Правовий режим майна подружжя

1. Поняття правового режиму майна .

Поняття правового режиму майна є такою категорією цивільного права, від правильної інтерпретації якої залежить вирішення як багатьох теоретичних так і практичних питань, зокрема колізійних питань визнання суб’єктами права приватної власності юридичних осіб публічного права.

Для всебічного та повного розуміння правового режиму майна юридичної особи необхідно перш за все з’ясувати, який зміст вкладається у правову категорію, що досліджується. Вперше категорію правовий режим майна було використано А.В.Венедиктовим, який зазначав, що «у складі державного майна, що знаходиться в безпосередньому оперативному управлінні окремого державного підприємства, є різні категорії майна, які підпорядковуються різним правовим режимам незалежно від “режим” нерозривно пов’язують з поняттям цілеспрямованого управління або ж регулювання. Досліджуючи проблему правового режиму приватного права відомий вчений Алексєєв С.С. зазначав, що певний правовий режим регулювання суспільних відносин складається з методу та способу правового регулювання, правових принципів, загальних положень та певних правових засобів. Загальні риси, притаманні правовому режиму приватного права взагалі проявляються у правових режимах всіх складових частин цієї цілісної системи в тому числі і в категорії правовий режим майна юридичної особи.

З точки зору теорії права категорія “правовий режим” характеризується у таких напрямках: як сукупність заходів, засобів та норм для досягнення певної мети; як закріплений юридичними нормами і забезпечений сукупністю юридичних засобів соціальний режим певного суб’єкта; як специфіка юридичного регулювання певної сфери суспільних відносин за допомогою різноманітних юридичних заходів та способів; як сукупність всіх позитивно-правових приписів, що містяться в імперативних та диспозитивних нормах та заснованих на них суб’єктивно правових притязань існуючих чи чинних з т.з. права, і які у відповідних випадках визначають права, обов’язки, дозволи, заборони і приписи абсолютно всіх осіб з приводу того предмета, явища у відношенні якого вони встановлені; порядок регулювання, який виражено в комплексі правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих між собою дозволів, заборон, а також позитивних приписів, утворюючих особливу спрямованість регулювання .

В цивілістичній науці прийнята позиція в якій категорія “правовий режим” розкривається через термін “порядок”, “порядок правового регулювання”. На думку деяких вчених правовий режим майна розглядається як певний порядок використання речі, допустимі способи та межі розпорядження нею. Зазначенні вище теоретичні твердження вплинули на формування категорії правовий режим майна в цивілістичній науці, де можна виділити два основних напрямки в дослідженні даної категорії. Перший напрямок характеризується позиціями вчених які визначають правовий режим майна як явище об’єктивної дійсності, яке об’єднує всю сукупність прав, обов’язків дозволів, заборон і приписів абсолютно всіх осіб з приводу того предмета, явища у відношенні якого вони встановлені безвідносно щодо особистостей суб’єктів, яким вони належать.

2.Спільна сумісна власність подружжя. Майнові відносини у фактичному шлюбі:

1) загальні засади правового режиму спільності нажитого в шлюбі майна;

2) склад майна подружжя;

3) момент виникнення права власності на спільне майно. Особливості щодо заробітної плати, стипендії, пенсії;

4) підстави і порядок перетворення спільної сумісної власності в особисту власність подружжя.

4. Особиста власність подружжя. Порівняти зміст понять “речі для професійних занять подружжя” і “речі індивідуального користування” і їх правовий режим. Випадки перетворення особистої власності на майно у спільну сумісну власність подружжя.

5. Шлюбний договір та інші майнові договори між подружжям:

1) класичні основи різних видів правових режимів майна подружжя;

2) поняття, форма і умови укладення шлюбного договору;

3) недоліки законодавчої регламентації;

4) підстави і порядок визнання шлюбного контракту недійсним;

5) інші майнові договори між подружжям.

6. Укладення подружжям договорів щодо спільного майна з іншими особами

1) рівність прав подружжя по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном;

2) визнання такого договору недійсним.

7. Поділ майна подружжя. Особливості поділу об’єктів нерухомості.

8. Види боргів подружжя і порядок їх погашення.

СУДОВА ПРАКТИКА:

1. Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї»)

2. Застосування судами сімейного законодавства України. Правові позиції Верховного Суду України

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок”

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 року „Про практику розгляду судами справ, пов’язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів”

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року „Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи”

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”

8. Постанова Пленуму ВСУ від 28 квітня 1978 р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”

ЗАДАЧА 1.

Андріїв у 2013 році звернувся з позовом до Андрієвої про розірвання шлюбу і поділ набутого за час шлюбу майна, зокрема, автомобіля ВАЗ-21063. Андріїва вважала, що ця машина не повинна включатися до складу спільного майна подружжя як подарована їй особисто, оскільки була виділена їй на роботі як передовику виробництва у 2001 році за пільговою ціною, що складала на той час одну четверту її реальної вартості.

Андріїв у суді пояснив, що кошти на оплату пільгової вартості автомобіля позичав у банку на своє ім’я і борг виплачувався ним. Андріїва запропонувала виплатити чоловікові половину сплаченої у 2001 році суми. Водійські права були лише у Андріїва.

Яке рішення має винести суд ?

Відповідь Особистою приватною власністю дружини є майно, набуте нею, за час шлюбу, але на підставі договору дарування ( ч.2 п. 1 ст 57). Але якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Також якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 62СК). Тобто вданому випадку майно повинно бути поділено між дружиною та чоловіком.

ЗАДАЧА 2.

Петречко звернувся з позовом до своєї дружини про розірвання шлюбу і поділ майна, набутого в шлюбі, зокрема, акцій, зареєстрованих на ім’я дружини.

На компенсацію Петречко не погоджувався, оскільки на його думку їх вартість значно зросла з 2000 року, коли вони були набуті. Дружина заперечувала проти поділу акцій і пояснила в суді, що інші акціонери теж проти прийняття її чоловіка як акціонера до товариства. Звчсаживши на пояснення дружини та за відсутності іншої оцінки акцій, суд присудив Петренкові відшкодування половини вартості акцій за ціною їх набуття у 2000 році.

Чи обгрунтованим є рішення суду ?

Відповідно до п.1 ст .70 у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Але ст.71 передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

ЗАДАЧА 3.

Подружжя Карпових розірвало шлюб у 1993 році, однак, продовжувало проживати спільно, вести спільне господарство, у 1994 році у них народилася донька. У 2012 році Карпова звернулась до суду з позовом до Карпова про поділ квартири, набутої в 1992 році, а також земельної ділянки, придбаної теж з чоловіком у 2000 році.

Суд відмовив в задоволенні вимоги про поділ майна, мотивуючи тим, що з моменту винесення рішення суду про розірвання шлюбу минуло більше трьох років. Чи обґрунтоване рішення суду ?

Вирішіть спір.

Відповідно до ст.257 ЦКУ позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, але в даному випадку подружжя Карпових після розірвання шлюбу проживали громадянському шлюбі. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (п. 1ст.68 СК), а квартиру було придбано під час шлюбу, а от земельна ділянка є особистою власністю Карпова (ч. 5 п.1 ст.57 СК).

ЗАДАЧА 4.

Максимів пред`явив позов до Драч про визнання права на 1/2 частину суми грошового вкладу. Позивач зазначив, що близько 35 років він перебував у фактичному шлюбі з сестрою відповідачки, вів з нею спільне господарство і на її рахунок в ощадкасі вносилися як її пенсія, так і її одержувана зарплата. Оскільки після її смерті свідоцтво про право на спадщину одержала відповідачка, позивач просив визнати за ним право на половину вкладу.

Відповідь Максимів має право на спадкування за законом, він є спадкоємцем першої черги (ст.1261 ЦКУ). Тому суд повинен задовольнити його позов.

ЗАДАЧА 5.

Костів та Липова уклали шлюб у 1995 році. У 1999 році за спільно зароблені кошти вони купили квартиру. З кінця 2000 року до кінця 2001 року Костів не проживав з своєю дружиною, не вів з нею господарства і на словах просив розлучитися.

На початку січня 2001 року Костів повернувся до Липової. У 2000 році Липова придбала меблевий гарнітур, а Костів - квартиру, куди й переїхало подружжя після примирення і перевезли з іншими речами гарнітур.

Квартиру, куплену ними в 1999 році, вони у січні 2004 року продали, і за кошти був зроблений вклад у банку на ім`я Костіва. У лютому Костів зняв гроші з вкладу (без відома дружини) і купив квартиру, зазначивши у договорі єдиним покупцем свою матір. Ще через півмісяця подружжя посварилося, і Костів звернувся з позовом про розірвання шлюбу і поділ майна.

Дайте юридичну оцінку ситуації.

Відповідно до п.1 ст .70 у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також потрібно поділити і квартиру, яку Костів придбав на імя своєї матері.

ЗАДАЧА 6.

Назаров звернувся з позовом до Назарової про покладення частини відшкодування боргу за договором позики. У судовому засіданні було встановлено, Назаров перебуваючи у шлюбі з Назаровою, у 1999 році позичив у Білоноса 90 000 гривень строком на 3 роки. Цього ж року між Назаровою та Філімоновим було укладено договір про відступлення права вимоги на отримання квартири, яке належало Філімонову на підставі договору про дольову участь у будівництві житла, укладеному із асоціацією „Світбуд”. За цим договором Назарова передала Філімонову 90 000 гривень. Через деякий час подружжя Назарових вирішило розлучитись. Назарова без відома чоловіка розірвала договір цесії і отримала назад від Філімонова 90 000 гривень.

Суд відмовив в задоволенні вимоги Назарова, мотивуючи своє рішення тим, що хоч на момент укладення договорів сторони й перебували в шлюбі, але могли кожен окремо укласти договори, розірвати їх, ці договори не мають правового режиму спільно набутого майна, тому вимоги Назарова про покладеня на Назарову відшкодування частини позики Білоносу є незаконними.

Проаналізуйте законність винесеного рішення.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (п. 1ст.68 СК), тому суд повинен був присудити Назаровій повернення частини суми одержаної нею від розірвання договору цесії Назарову для того, щоб він сплатив зобов’язання взяте ними спільно під час шлюбу.

ЗАДАЧА 7.

Нотова звернулась до Степанова з позовом про розірвання шлюбу і поділ спільного майна. До такого майна, на думку Нотової, зокрема, належали:

1.меблевий гарнітур;

2.вклад у банк у у сумі 9 тис. грн. (5 тис.грн. Степанов вклав до укладення шлюбу, а далі поповнював вклад після одруження);

3.цегляний житловий будинок, побудований за час шлюбу на основі вдвічі меншого за площею, який належав Степанову до укладення шлюбу;

4.зарплати чоловіка за останні півроку, яку Степанов ще не отримав як і всі інші працівники підприємства, де він працював.

Нотова також вважала , що її особистою власністю є таке майно:

1. телевізор, куплений нею під час шлюбу за позичені у матері кошти.

Проти купівлі телевізора чоловік категорично заперечував, але надалі ним часто користувався.

2.норкова шуба, зі слів Нотової, подарована їй чоловіком на другий день після весілля.

3.дача, яку вона успадкувала після смерті матері.

Нотова з 5 років подружнього життя 4 роки не працювала, перебуваючи на утриманні чоловіка, 2 з них займалася доглядом за дитиною, а останній рік працювала, отримуючи зарплату втричі більшу, ніж чоловік.

Натомість Степанов усі 5 років працював. За період шлюбу нічого не успадкував.

Як суд має поділити назване майно ?

Відповідь В даному випадку до особистих речей чоловіка належить: