114

ВНЗ „ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА”

ПРАКТИКУМ

з курсу «Сімейне право»

студента(ки) 3 курсу

юридичного факультету

31Пр/11з групи

галузь знань______________0304 право___________________________

напрям підготовки_________030401 право_________________________

(шифр і назва напряму підготовки

спеціальність _____________ ___правознавство______________

(шифр і назва спеціальності)

Полтава - 2014

Тема 1. Сім’я. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин

1. Поняття та функції сім’ї. Конститутивні ознаки “сім’ї” за рішенням Конституційного Суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 р. /про офіційне тлумачення поняття “член сім’ї”. Проаналізуйте підстави створення сім’ї за ст. 3 Сімейного кодексу України. Право особи на сім’ю.

Сім`я - первинний осередок суспільства, вона забезпечує біологічне відтворення населення, передачу з покоління в покоління накопичених суспільством соціального досвіду і знань.

 У соціології виділяють два підходи до дослідження сім`ї: сім`я як соціальний

 інститут (аналізує зовнішні зв`язки сім`ї, норми та зразки сімейного поведінки); сім`я як мала соціальна група (розглядає внутрішні зв`язки сім`ї і відносини між її членами) . Такий підхід дозволяє зафіксувати характер взаємин між подружжям, батьками та дітьми, а отже, мотиви і причини їхньої поведінки, конфліктів і розлучень.

Сім`я - це соціальна група, що має спільне місце проживання, що виконує функцію відтворення і економічного кооперування.

У сучасній соціології зустрічаються й інші визначення.

Сім`я - це санкціонована суспільством, об`єднана за принципом кровного род-ства, шлюбом або усиновленням дітей група людей, економічно пов`язаних між собою. Сім`я - це мала соціальна група, в основі якої лежать шлюб і спорідненість, а також зацікавленість у спільному проживанні та взаємодопомоги. Сім`я - це історично конкретна система відносин між подружжям, батьками і дітьми, між дітьми.

Незважаючи на відмінності у визначеннях сім`ї, можна відзначити ряд загальних положень:

· сім`я - це мала соціальна група, об`єднана кревністю;

· сім`я - це соціальна спільність, внутрішні відносини якої визначені економічної кооперацією і відтворенням.

Сім`я функціонує в рамках соціально-біологічних, господарсько-економічних, юридичних, моральних, психологічних і культурних відносин і зв`язків. У ній реалізуються біологічні, соціально-економічні та морально-психологічні начала людини.

Сім`я виконує певні функції. Під функціями сім`ї розуміється спосіб прояву життєдіяльності та активності сім`ї та її членів. Ці функції по ходу історії змінювалися: вони обумовлені соціально-економічними особливостями суспільства.

Серед функцій сім`ї виділяють: відтворення населення і регуляцію сексуальної поведінки індивідів; виховання та захист потомства; соціалізацію (процес засвоєння людиною соціальних норм і правил, розвитку особистості); психоемоційну постачку; передачу економічних благ. Сутність сім`ї багато в чому виражена в її структурі.

Згідно із ст.3 Сімейного кодексу сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Право на сім'ю закріплене у багатьох міжнародно-правових документах, а також у ст. 291 ЦК та уст. 4 СК.

Право на сім'ю є природним правом людини. Відповідно до ст. 4 СК, елементами цього права є:

1) право на створення сім'ї;

2) право на проживання у сім'ї;

3) право на повагу до свого сімейного життя.

До цього слід ще додати право особи на захист своєї сім'ї, яке сформульоване у ст. 56 СК.

Право на створення своєї сім'ї мають особи, які досягли шлюбного віку. Таким є загальне правило. Проте суд може надати особі, котра не досягла цього віку, право на шлюб, тобто право на створення сім'ї.

Однак фактичне створення сім'ї можливе і без формального права на це. Якщо, наприклад, 17-річний і 16-річна почали спільно проживати, пред'явлення до них претензій щодо порушення встановленої процедури започаткування сім'ї не матиме сенсу.

Актом створення сім'ї, за ч. 2 ст. 4 СК, є народження самотньою особою дитини.

Право на проживання у сім'ї належить новонародженій дитині і може бути реалізоване насамперед завдяки тому, що батьки чи інші особи заберуть ЇЇ з пологового будинку.

Слід говорити і про право хворої дружини, матері чи хворого чоловіка, батька бути забраним з лікувального закладу. І водночас про відповідний правовий (звичаєвий, моральний) обов'язок чоловіка, дружини, дітей забрати їх додому, як тільки є для цього найменша можливість.

Однією з гарантій здійснення права на проживання у сім'ї є збереження права на житло у тієї особи, яка позбавлена волі за вчинення злочину чи поміщена у соціальний заклад для людей літнього віку.

2. Регулятори сімейних відносин /закон, договір, звичаї, мораль, релігійні канони/. Можливість договірного регулювання сімейних відносин, а також про застосування звичаїв. Втілення моральних засад суспільства у нормах Сімейного кодексу України.

Термін "соціальні регулятори " вперше було вжито Конституційним Судом України у рішенні від 2 листопада 2004 р. у справі за поданням Верховного Суду України.

Та найбільш цінним у цьому рішенні є висновок про те, що "право - це не тільки закон". Це значить, що закон є лише одним із соціальних регуляторів суспільних відносин, лише однією із форм права. Функціонують у суспільстві також й інші форми права, до яких Конституційний суд зачислив звичаї, традиції, мораль. Усі ці елементи права "об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України".

Значення цього рішення для науки сімейного права важко переоцінити.

Хоча у Сімейному кодексі терміни "звичай", "мораль" уже почали відвойовувати для себе свою ж територію, цим рішенням з найвищої висоти було засвідчено правильність визначеного у ньому шляху.

З іншого боку, зачислення традицій до форми права означає визнання за ними регулюючої сили не лише в історичному плані ("от колись було"), а й сьогодні. Такий новий, сучасний погляд є співзвучним зі ст. 11 Конституції України: "Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій...".

Можна з упевненістю констатувати, що на виконання цих важливих юридичних актів щодо розвитку традицій почнеться вивчення і відновлення українських традицій, посилиться інтерес до них, у тому числі Й серед правників. "Наші заручини призначено на наступну суботу", - публічно оголосила відома українська співачка. Приємно чути такі повідомлення, адже ще недавно здавалося, що традиція заручин - це уже втрачений шматочок української обрядової культури і пояснення змісту самого слова "заручини" нашим дітям доведеться шукати у словнику.

Обов'язковість рішення Конституційного Суду України мас зумовити необхідність врахування судами звичаїв, традицій задля забезпечення справедливого, розумного вирішення особистих та майнових спорів між членами сім'ї та родичами.

Зайняв своє гідне місце у системі соціальних регуляторів сімейних відносин і договір, значення якого в минулий період нашої історії всіляко принижувалося - аж до майже повного невизнання. За допомогою договору, порозуміння дружина і чоловік, мато і батько щоденно творять для себе власні правила поведінки, утверджуючи у своїй хаті свою правду. Це значить, монополія держави на регулювання сімейних відносин закінчилася безповоротно.

Наведені вище аргументи дають можливість розплющеними очима подивитися на поняття "сімейне право" і побачити, що Сімейний кодекс, яким досконалим він би не був, - це лише частина сімейного права. Дуже важлива, але все-таки - лише частина.

Конституційний принцип верховенства права: "В Україні діє і визнається принцип верховенства права" (ст. 8) - дає підставу стверджувати, що колізія між несправедливим, немудрим законом (а це не виключено) і мудрим та справедливим правилом моралі, звичаю чи традиції буде вирішена судом на користь останніх.

Прогалини в Сімейному кодексі не є перешкодою для вирішення спору, оскільки можна очікувати на субсидіарну допомогу інших регуляторів сімейних відносин.

Отже, сімейне право можна лаконічно визначити як систему соціальних регуляторів сімейних відносин.

Сімейне право - це поняття дуже об'ємне, тому втиснути його, як це робилося ще недавно, в прокрустове ложе сімейного законодавства уже неможливо.

У Сімейному кодексі передбачена можливість укладення таких договорів:

1) шлюбного договору (ст. 92);

2) договору дружини та чоловіка про те, з ким із них після розірвання шлюбу будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні їхнього життя братиме той, хто буде проживати окремо, тобто так званого "договору про розірвання шлюбу" (ст. 109);

3) договору дружини та чоловіка про надання утримання (ст. 78);

4) договору дружини та чоловіка про припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (ст. 89);

5) договору матері та батька про сплату аліментів на дитину (ст. 189);

6) договору матері та батька дитини про припинення права дитина на аліменти у зв'язку з набуттям права власності на нерухомість (ст. 190);

7) договору дружини та чоловіка про визначення порядку користування нерухомістю (ст. 66);

8) договору про поділ нерухомого майна (ст. 68).

Цей перелік не є вичерпним. Членам сім'ї, родичам не заборонено укладати інші договори, спрямовані на урегулювання сімейних відносин між ними, якщо ці договори не суперечитимуть імперативним (обов'язковим) нормам цього Кодексу та інших законів, а також моральним засадам суспільства.

Народні звичаї впродовж нашої багатовікової історії були основним регулятором сімейних відносин. "Так з діда-прадіда повелося"; "Як у людей, так і у нас"; "Кожен край має свій звичай".

Українські звичаї у сфері сімейних відносин відображені у численних літературних творах, історичних документах, народній мудрості (приказках, прислів'ях)53, вони живуть і нині у невмирущій пам'яті народу.

"Цей народ, пам'ять якого повна спогадів про предків, скинув із себе ярмо, - і саме цього не хочуть йому пробачити", - так писав Шерер Жан-Бенуа наприкінці XVIII ст.

У Сімейному кодексі визнання морального права регулятором сімейних відносин підкреслено шість разів.

У частині 4 ст. З моральні засади суспільства є критерієм можливості виникнення сім'ї з інших підстав, крім тих, що визначені законом.

У частині 9 ст. 7 СК моральні засади названі критерієм правозгідності (верховенства права) норм юридичного права, що регулюють сімейні відносини.

У частині 1 ст. 9 СК зазначено, що договірне регулювання сімейних відносин не може суперечити моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 11 СК, звичай, який застосовує суд, також не може суперечити моральним засадам суспільства.

У частині 2 ст. 56 СК зазначено, що заходи, які один із подружжя має право вживати для збереження шлюбу, не можуть суперечити моральним засадам суспільства. Такою, що суперечить моральним засадам суспільства, у ч. З ст. 155 СК оголошено відмову батьків від дитини.

3. Сімейні відносини як предмет правового регулювання. Співвідношення понять “сімейні відносини” та “сімейні правовідносини”. Особливості сімейних правовідносин.

1. Сімейно-правові відносини характеризуються власними джерелами виникнення. Якщо цивільні правовідносини виникають, як правило, з договорів, то шлюбно-сімейні - зі споріднення, шлюбу, усиновлення, і всі майнові відносини випливають з особистих. Ці правовідносини пов'язують не сторонніх, а близьких осіб — родичів, подружжя.

2. У першу чергу, сімейні правовідносини - це особисті немайнові відносини.

3. Сімейні права та обов'язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати.

4. Сімейні відносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це є характерам тільки для сімейного права.

Основними джерелами сімейного права є Конституція, Сімейний кодекс та інші нормативно-правові акти України. Так, Конституція України проголошує: "Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі і сім'ї" (ст. 51). Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

До того ж він передбачає, що регулювання сімейних відносин здійснюється з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Система сучасного сімейного права - це його внутрішня структурна організація елементами якої є сімейні норми, принципи та інститути. Сімейна норма — це одиничне, формально-визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що регулює та охороняє сімейні відносини. Сімейні принципи - це основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюються сімейно-правове регулювання та охорона сімейно-правових відносин. До них, наприклад, належать принципи: одношлюбності; свободи і добровільності при укладанні та розірванні шлюбу; рівності чоловіка і жінки в особистих та майнових правах; моральної та матеріальної підтримки членів сім'ї тощо. Сімейний інститут - це сукупність сімейних норм і принципів, що регулюють та охороняють однорідні сімейні відносини. До найважливіших із них варто віднести інститути; шлюбу, прав та обов'язків подружжя, батьків та дітей, усиновлення, опіки та піклування, реєстрації актів цивільного стану.

На ґрунті сімейних норм і принципів виникають сімейні правовідносини. Під ними розуміють суспільні, правові відносини, що врегульовані та охороняються нормами та принципами сімейного права, учасники яких наділяються взаємними сімейними правами та обов'язками.

Для сімейних правовідносин притаманними є наступні ознаки:

а) специфічний суб'єктивний склад;

б) тривалий характер;

в) невідчужуваність прав та обов'язків;

г) наявність сімейних прав та обов'язків.

Суб'єктами сімейних правовідносин можуть бути лише фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення. Сімейний кодекс установлює наступний перелік суб'єктів сімейних правовідносин:

а) подружжя;

б) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;

в)баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;

г) рідні брати; рідні сестри; мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

При цьому усі інші родичі (двоюрідні брати та сестри, тітки, дядьки, племінники, племінниці та ін.) не е учасниками сімейних правовідносин за винятками, встановленими законами.

Об'єктами сімейних правовідносин можуть бути:

а) майнові блага (речі);

б) особисті немайнові блага;

в) дії, у тому числі послуги.

Змістом сімейних правовідносин е суб'єктивні сімейні права та юридичні обов'язки. Суб'єктивне сімейне право - це міра можливої (дозволеної) поведінки суб'єкта сімейних відносин. Юридичний обов'язок - це міра необхідної поведінки суб'єкта сімейних відносив.

Залежно від об'єкта сімейних правовідносин суб'єктивні сімейні права та юридичні обов'язки можуть мати майновий чи особистий немайновий характер. Для суб'єктивних сімейних прав та обов'язків характерною ознакою є їх невідчужуваність, тобто неможливість передачі їх іншим особам

4. Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин. Акти цивільного стану.

Сімейні відносини виникають, змінюються, припиняються, а іноді навіть "воскресають" на підставі різноманітних юридичних фактів.

Щоби якась обставина мала силу юридичного факту у сфері сімейних відносин, це повинно бути зазначено у законі або в договорі. Значення юридичного факту може бути надане певній обставині звичаєвим правом.

Дією як юридичним фактом у сімейному праві є те,що збувається за волею особи, яка бажає виникнення сімейних відносин за її участю або зміни цих відносин чи їх припинення.

Йдеться насамперед про ті ситуації, коли воля особи є достатньою для настання відповідних правових наслідків, тобто коли для досягнення мети не треба нічийогось рішення, ні реєстрації. До таких дій можна зачислити такі:

1) започаткування сім'ї (т. зв. фактичний шлюб);

2) вихід із сім'ї;

3) невзяття новонародженої дитини з пологової лікарні;

4) придбання майна;

5) укладення договору між батьками про місце проживання дитини.

Створення сім'ї, не заснованої на шлюбі, жінкою та чоловіком є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на придбане майно, сервітутного права на проживання одного з них у помешканні, що належить другому, тощо.

В окремих випадках для виникнення юридичних наслідків недостатньо виключної волі особи: законом встановлена певна процедура, дотримання якої є обов'язковою. До цього виду дій зокрема належать:

1) шлюб;

2) добровільне визнання батьківства;

3) усиновлення;

4) розірвання шлюбу;

5) шлюбний договір.

Припинитися можуть лише ті правовідносини, які виникли законно.

Припинення сімейних правовідносин як спосіб захисту - це їх примусова смерть після більш-менш тривалого періоду існування.

Таким способом захисту є передусім розірвання шлюбу за рішенням суду: з моменту набрання ним законної сили особи втрачають статус подружжя. Проте "залишкові явища" припинених шлюбних правовідносин можуть ще тривати протягом певного часу або навіть довічно. Йдеться про право на аліменти колишньої дружини чи колишнього чоловіка, а також про відносини між ними як співвласниками майна, набутого у шлюбі, які можуть тривати доти, поки воно не буде поділено між ними.

Припиненням правовідносин буде скасування усиновлення, хоча і в цьому випадку можуть зберегтися також "залишки" неіснуючого уже усиновлення: збереження права дитини на прізвище (ч. 5 ст. 239 СК), на аліменти (ч. 6 ст. 239 СК). Припиненням правовідносин буде і розірвання договору про, наприклад, надання утримання дитині чи шлюбного договору.