2.3 Лісом, небом, водою, вовкулаками

Почати хочеться з того, що сам роман є хоч і пригодницьким, але філософським. Він не дуже відомий, але якщо є можливість, - краще ознайомитись.

Сюжет книги малює нам постапокаліптичний світ. Важко сказати, де саме відбувається дія. Але є припущення, що це наше з вами майбутнє. І дія відбувається на теренах України. Пропонується наступна анотація:

“Коли на плечі дванадцятилітнього хлопчика лягає тягар відповідальності

за інших, коли весь страшний ліс повстає проти нього, коли самому треба вирішувати, що є добре і що є погано, кожен крок небезпечної мандрівки може виявитися останнім...

Чи вдасться герою дійти до мети своєї подорожі? Чи пощастить

йому врятувати людей і при цьому не перетворитися на вовкулаку?

Чи допоможе йому те, що він іще підліток, а чи стане на

заваді?..”

Вовкулакам у цьому романі приділено чимало уваги. Вони у вигляді своєму наближаються до класичних. Все такі ж волохаті короткошерсті створіння, майже як вовки. Але якщо дивитись глибше, то між ними і класичними вовкулаками, якщо можна так сказати, різниця колосальна.

“Тепер він міг як слід роздивитися вовкулачу стоянку. Те, що спочатку здалося йому безладом, насправді виявилося досить упорядкованим простором. Величезні потвори, поставою схожі на людей, але з ніг до голови порослі негустим коротким волоссям, що нагадувало вовчу шерсть, спали покотом; їхні тіла утворювали майже правильне кільце. В центрі, зв'язані між собою за руки й ноги, лежали семеро дітлахів приблизно від п'яти до десяти років.”

Почати варто з того, що вовкулаки у романі живуть зграями, і являються своєрідними королями лісу. Їх боїться усе живе, вони неймовірно сильні, згуртовані.

“Звірюки бігли клином, усі на четвереньках, але з шаленою швидкістю. Людина й на двох так швидко бігти не зможе. Вони бігли нахабно - без розвідників, усі разом. Вони не знали ворогів, які б могли їм протистояти. Тому нікого й не боялися. Тому й були такі розлючені зараз, що не уявляли, що чи хто міг затримати в дорозі так багато їхніх родичів.”

І бере вовкулак лише срібло, або ж якась отрута. Вони здатні до швидкої регенерації, наприклад палець відростає за лічені хвилини. При цьому тваринницьке єство у них теж має чималу вагу. Іноді вони схильні поводитись як собаки. Якщо кинути м*ячик, вони побіжать по нього. У зграї є вожак, є самці і самиці. В романі вони показані як просто тварини. Варто, звісно, зазначити, що вони викрадають дітей. І роблять з них собі подібних. А нападаючи на село, вирізають усіх. І вони не прив*язані до циклів місяця. Про значну силу вовкулак у романі говорить те, що на шляху до дому, вони вивертали з корінням дерева, ламали і втоптували в землю усе інше. Ще можна сказати, що вовкулаки дуже добре стрибають, і здатні підстрибувати на високі відстані. Але лазити по деревах не вміють. А також, є факти про те, що жодна істота не ступить на слід вовкулаки протягом трьох днів.

Ці вовкулаки живуть лише в лісах, вони дуже згуртовані. Коли якась частина, що вирушила в похід, не повертається, решта іде на пошуки. По суті, в цих вовкулаках, ким би вони не були, не залишається нічого людського.

Хочеться додати лише сподівання про те, що нас не очікує така постапокаліптична участь, яку описано в книзі. Бо надто вона реальна.

Розділ 3

Вовкулаки, - посібник з самозахисту

Ви живете, і гадаєте, наче ви в безпеці. Продовжуйте так вважати і надалі, але що, як вони вже поруч, а ви навіть не знаєте про це? Може як наступної повні ви станете жертвою, бо ваш сусід вовкулака? Ви не вірите, та він просто вдало це приховує. І може він одного разу вирветься на свободу. Що може чекати на вас? Кров, кишки, м*ясо. І це в кращому випадку...

Ви повертаєтесь до дому після важкого робочого дня (чи просто з галасливої вечірки), місяць яскраво сяє в небі. Десь поруч чути вовче завивання. Ви йдете і нічого не підозрюєте, коли раптом просто перед вами постає величезна волохата постать. Вона прийшла не просто так, вона прийшла вас убити. Наступного дня ви будете знайдені з розірваним горлом. Мертві...

Але! Є вихід. І цей розділ саме для вас.