Пушмо (Перша Українська Школа Магії Онлайн) Дипломна робота на тему : Європейські вовкулаки
Автор: Дмитро Буркін (учень магістратури; грамоти та нагороди: “За активну участь у житті дуельного клубу ПУШМО” (12 навчальний рік); “За активну участь у житті дуельного клубу ПУШМО” (13 навчальний рік); “За старанну, наполегливу працю, високі досягнення у творчості і навчанні та активну діяльність у школі” (19 навчальний рік); “За сприяння відновленню гуртків школи, наполегливість і старання у веденні гуртка”(19 навчальний рік); “ За старанну, наполегливу працю, високі досягнення у творчості і навчанні та активну діяльність у школі” (20 навчальний рік); “За те, що Дмитро Буркін Кеп по життю” (21 навчальний рік); “За високі досягнення у вивченні Чарівних здібностей” (22 навчальний рік); “За високі досягнення у вивченні Історії Магії” (22 навчальний рік); “За високі досягнення у вивченні Віщування” (22 навчальний рік); “За високі досягнення у вивченні Стародавніх Рун” (22 навчальний рік).
Директор школи та керівник магістратури – Аліна Войналович (викладачка Маґлознавства, ведуча радіо MYP.FM; власниця ордену Мерліна 2 ступеня).
Науковий керівник - Даша Лето (викладачка Історії Магії, Астрономії, активний діяч школи і просто хороший друг).
Вступ
Про здатність перетворюватись на тварин чарівникам відомо дуже давно. Але ці знання поширені і серед маґлів. З давніх-давен ходять легенди, міфи, перекази. Про людей, які за бажанням чи проти волі могли перетворюватись на тварин. На тварин різних: мишей, собак, корів, вовків. Людей, маґлів, лякали такі можливості. Всі їх легенди відносно правдиві, бо стосуються анімагів, і ще декого. Вовкулак.
Вони приходять з повнею, і бережись той, хто натрапив на вовкулаку в повню.
Легенди про вовкулаку як такого існували завжди. Цікавим фактом є те, що легенди, хоч і в варіаціях, поширені всією Європою. Це лише дає зрозуміти, що вони насправді існують. І вони навіть зараз можуть бути десь поруч з вами.
В давнину людей вовкулаки лякали, але по суті своїй люди не дуже бідкались з цього приводу. Страх нікуди не подівся, проте все було тихо і мирно. Але от в середньовіччі ситуація погіршилась. Дуже легко було сплутати напад зграї вовків на стадо, з нападом вовкулаки. Почались полювання. Кількість жертв стала колосальною. Абсолютно невинних людей убивали і калічили лише через певні підозри. Або не об*єктивні вірування чи прикмети. Іноді ці люди виступали гіршими звірами, аніж самі вовкулаки. Та сьогодні ми будемо говорити не про тортури, а про вовкулак. І не просто вовкулак, а їх висвітлення у творчості Європи. Зокрема у таких літературних джерелах, як “Гаррі Поттер”(Дж. Ролінг), “Ірка Хортиця — надніпрянська відьма”(І. Волинська, К. Кащєєв), а також романі “Лісом, небом, водою”(С. Оксеник). Ці романи показують різне висвітлення вовкулак як таких. Отже, поїхали.
Розділ 1
Вовкулаки, хто ж вони?
Вовкулака (λυκάνθρωπος,Werewolf,Werwolf,oup-garou,lupo mannaro) — істота, часто людина, яка може перетворюватись на вовка. Здебільшого ці перетворювання відбуваються під впливом повного місяця.
Варіації вовкулак дуже різноманітні, якщо розглянути їх детальніше. Згідно з віруваннями, найпоширеніший шлях передачі вовкулачого прокляття, - це укус самого проклятого. Проте деякі джерела подають, що достатньо лише подряпини. Після отримання вірусу, - ліків уже немає. Людина цілком буденно живе впродовж наступного місяця, якщо не отримує від вовкулаки надто важких ран. Але з наближенням повного місяця починають спостерігатись зміни, бо людина стає агресивнішою, і сама цього не очікуючи, в повню змінюється. Горе тому, хто буде поруч.
Але є й вовкулаки з народження. Тому що це прокляття передається спадково. Звісно, таким вовкулакам простіше, бо вони принаймні від народження знають, хто ж вони такі. Але вроджений, чи проклятий, значення не має, тому що після повні людина не буде пам*ятати тих злодіянь, які вчинила в вовчій формі. Найімовірніше це просто здаватиметься страшним сном.
В середньовіччі побутувала дуже популярна легенда про вовкулаку. Але в ній він не прив*язаний до повні. До того ж сама легенда має чимало варіацій. Ось одна з них:
“Жив собі чоловік з дружиною. Жили вони в достатку, і вирушив якось чоловік на полювання. Довго він ішов лісом, шукаючи дич. Але не міг знайти. Коли раптом на галявині дорогу перегородив йому вовк. Великий і волохатий звір кинувся на чоловіка. Той з криком почав відбиватись. І під час сутички вдалось чоловікові відрубати лапу вовка. Тоді ж звір утік, залишивши чоловіка. Чоловік же зрадів трофею, і сховав його в сумку. Він повернувся до дому, де йому сказали, що дружина його в поганому стані. Ввійшов чоловік в будинок і побачив, що дружина його лежить на ліжку з відрубаною кистю руки. Він подивився в мішок, і бачить там руку дружини з каблучкою. Зрозумів чоловік, ким була його дружина тай убив її”
Як вже можна зрозуміти, повня, - не єдина “панацея” для вовкулак. Існує також інформація про те, що вовкулакою можна стати від іншого прокляття. Його насилає відьма, і тоді людина просто стає вовкулакою до тих пір, поки його відьма не звільнить. Можна зустріти також такий факт: “якщо перекинешся ти через шкіру вовка, то станеш вовком. Бути тобі ним п*ять років. І якщо спробуєш плоті людської в той час, бути вовком тобі довіку”. Тут ідеться про те, що плоть людини цілком перетворює на звіра.
Існують різні варіації, як же стати вовкулаком. Побутує зокрема така: можна випити води з вовчого сліду, і тоді ж перетворитись на вовкулаку. Або ж скуштувати вовчого м*яса/мозку.
Згідно легенд, вовкулаку можна убити сріблом. Або ж сховати його людський одяг після перетворення, і тоді він залишиться звіром навіки. Побутувала думка про те, що вовчий хвіст в перевертня залишається навіть після того, як він стає людиною знову. Також шкіру він, як вважалось, просто ховає в себе. Тож відріжте шматок, і побачите всередині шерсть. Проте, згодом звісно довели всю маячню цієї теорії.
На території україни історії про вовкулак трохи відрізняються від європейських. Це можна пояснити, імовірно, своєю чортовщиною. Українці вірили, що деякі козаки-характерники могли перетворюватись на вовків тощо. Також вовкулакою можна було стати, або швидше перевертнем, перекинувшись через ніж. І таким чином наче розрізавши свою шкіру.
Але існували в нас також легенди про песиголовців. Можна припустити, що це такий аналог європейських циклопів. Посиголовці, - це люди з собачими голова. Вони зазвичай в рази більші за просту людину. І набагато дужчі. Голова собача, а в ній лише одне око. Ці істоти жили в доволі віддалених від людей місцинах, але якщо вже бачили людину, то ловили її. І не думайте, що на білолах чекала швидка смерть. Ні, песиголовці забирали їх в лігво, де ретельно і довго відгодовували. І лише після того, неначе свиню, різали. Проте ніяких наукових фактів про песиголовців немає.
Повертаючись до вовкулак, як таких, хочеться сказати, що вчені-маґли спробували по науковому пояснити явище вовкулацтва. Це вважається хворобою, лікантропією.
Лікатропія— форма найбільш знана й разюча особливого роду божевілля— божевілля метаморфічного. Особливо цікаві психологічні мотиви метаморфози: божевілля вовкулаки виникає зазвичай на чисто патологічній свідомості якоїсь фантастичної моральної негідності. Хворий карає сам себе, перемінюючись в тварину і одночасно дозволяючи собі робити вчинки, що їх підказують йому звірині інстинкти, звичайно гальмовані… Чому саме вовк робиться тою обраною звіриною? Може бути тому, що він саме вовк — втілення дикунства?
Згідно фактів, під час повні людина відчуває жар у всьому тілі. Свербіння, відчуття що ти гориш завдає неймовірного болю. Кінцівки потрохи починають змінюватись, розриваючи одяг чи взуття. Руки стають пазуристими лапами, людське в особі притуплюється. І з*являється неймовірна спрага. Вовкулака виривається на волю, і шукає жертву. Аби розірвати горло і випити свіжої крові.
Розділ 2
Європейські вовкулаки